Читаємо уривок з книжки «Бій за Київ» Сергія Руденка

У видавництві «Фабула» вийшла книжка «Бій за Київ» українського журналіста й публіциста Сергія Руденка. Ця книжка — журналістське дослідження про події російсько-української війни, а саме оборону Києва. Вона складається з окремих есеїв, кожен з яких висвітлює ті чи інші епізоди оборони столиці та розкриває характери людей, що стали на захист міста.

Загалом у книжці — 17 есеїв, кожен з яких проілюстрував художник Нікіта Тітов. Героями есеїв стали українські культурні, громадські та подітичні діячі. Зокрема, режисер Ахтем Сеітаблаєв, активіст Роман Ратушний, музикант Андрій Хливнюк, фотожурналіст Макс Левін, брати Клички, та інші. Книжку можна придбати за посиланням. А Лірум публікує уривок із неї.

---

Раунд третій. Тероборона режисера Ахтема Сеітаблаєва

25 лютого 

Ранок широкомасштабного вторгнення актор і режисер Ахтем Сеітаблаєв банально проспав. Прокинувся він уже після перших російських ударів по Україні.

Напередодні на Одеському зимовому кіноринку Сеітаблаєв представляв розгорнутий трейлер нової художньої стрічки «Мирний-21» — фільм про прикордонників, які 2014 року на Луганщині першими боронили Україну від росіян. Прем’єра була запланована на квітень 2022-го. Однак, замість заповнених кінозалів та аплодисментів, до Сеітаблаєва, як і до десятки мільйонів українців, увірвалася війна. Війна, що забрала життя актора Павла Лі, одного з виконавців ролей у «Мирному-21». Він загинув від рук російських окупантів в Ірпені, рятуючи дітей.

«Я знав, що відбувається, знав, що готується війна. Знав, як розвідка наших західних друзів, як зараз кажуть, кричить з усіх кутків, що, скоріш за все, війна таки розпочнеться. Але я справді все ж таки вважав, що в цього персонажа, північного, вистачить хоча б одної клепки, що не розпочинати широкомасштабну війну з Україною.

І оце от дежавю, відчуття власної безпорадності…Раптом…Типу ти не готовий сприйняти цю новину. Отак, стовідсотково», — згадує Ахтем.

Уранці 25 лютого Ахтем зі своїм другом актором кіно та театру, заслуженим артистом України Олексієм Тритенком ганяли Києвом, сподіваючись записатися в лави територіальної оборони столиці

«Усюди були черги. Нас відганяли, — згадує Сеітаблаєв. — «Зброї немає, хлопці. Йдіть додому. Ми вас покличемо», — говорили нам. Але ми не покладали надій. Зустріли мого земляка з Криму  — Сергія Костинського. Він сказав, що записується до 206-го батальйону територіальної оборони. Ми також пішли з ним і вже за дві години отримали зброю й надвечір 25 лютого ми вже були в лісі під Гостомелем».

Сеітаблаєв разом із Тритенком побачили під Києвом сотні людей, що, як і вони, узяли до рук зброю. Ахтем каже, що в теробороні, а потім й у війську, надивившись на наслідки «русского міра», доволі часто розмірковує про культуру. Так-так, саме про культуру.

«Для мене це теж питання: які книжки ти читаєш, або тобі читають у дитинстві. Людина є результатом культури в самому широкому сенсі — того культурного ландшафту, того культурного оточення, у якому вона народжується, зростає, виховується… А потім стає або Путіним, або Калиною, замкомандира полку «Азов», — каже Сеітаблаєв.

Ахтем згадує, як уже у квітні 2022-го об одинадцятій вечора отримав СМСку від одного із командирів полку «Азов» — Калини, який боронив Азовсталь: «Пане Ахтеме, дозвольте звернутися». «Так-так, звісно, дзвоніть»

«Але ти не можеш повірити, — каже Сеітаблаєв. — Ти ж читаєш, бачиш новини. І дійсно він дзвонить: «Бажаю здоров’я. Зрозумійте вірно, є прохання». І ти не розумієш, чим можеш допомогти. По-перше, відстань велика… 

А він каже: «У нас є боєць. Він — лікар, але ще не з дипломом. Але менш з тим… Його звати Асан. Він ваш співвітчизник, як і мій власне. Він сьогодні зробив більш ніж 20 операцій і зараз трохи “розібраний”».

Бере трубку Асан. Це не був плач. Він не плакав. Це знаєте, як буває коли накопичилося: поєднання хрипу й стогону… Напевно, та кількість операцій, які він провів, складних, бо думаю, що там легких не було, тому що умови такі. Можна казати, що він точно вже досвідчений хірург. 

І навіть у вітанні рідною мовою:

«Селям алейкум — Алейкум селям»… За 50 років свого життя явно зрозумів, що означають ці слова. «Мир твоєму дому»  — «І твоєму дому мир». 

Діалог з Асаном татарською:

 — Як ти? Я розумію, що це дурне запитання. Я знаю, що вам потрібна допомога, і знаю, що дуже багато людей хочуть допомогти. Чим можу я? Чим у першу чергу? 

— А я не вірю, що з  вами розмовляю. Тому що я з самого дитинства передивився всі ваші стрічки. 

— Диви мені. Будь здоровий. Ти зрозумів? Обов’язково будь здоровий.

— Я буду старатися, Ахтеме. Будьте здорові.

Спостерігаючи нині за Сеітаблаєвим, спіймав себе на думці, що він органічний у військовій формі. Але все, що нині його оточує, — це, на жаль, не декорації в  кіношному павільйоні, а реальність, яку й дотепер годі осягнути. Як і складно усвідомити, що сьогодні актор та режисер Ахтем Сеітаблаєв змушений тримати в руках автомат, а не мегафон зі знімального майданчика. Життя виявилося набагато драматичнішим, аніж будь-який фільм, у якому є наші й  чужі, у якому доля головного героя  — це не вигадка сценариста, а реальність, яку ми змушені нині визнати.

---

Сергій Руденко — український журналіст та публіцист. Працював головним редактором сайту каналу ТВі, шеф-редактором сайту телеканалу «Еспресо TV», був автором щотижневої колонки на «Німецькій хвилі». Автор книжок «25 заможів України», «Чоловіки Юлії Тимошенко», «Пантеон класиків», «Зеленський без гриму» та інших видань.

---

Читайте також: Читаємо уривок з книжки «Повітряна й тривожна книжка» Ірини Славінської