Останні три місяці редакція Лірум досліджувала та знайомила читачів із культурним ландшафтом прифронтових та деокупованих територій в межах проєкту «Стійкість місцевої культури» (або, як його називали в редакції, «Культура в регіонах»). За цей час ми створили 25 текстів, 11 плейлистів, рубрику регіональних новин, мерч та інтерактивну мапу. А 17 червня все це презентували у київському Squat17b.
Ми також провели панельну дискусію про розвиток культури в регіонах і роль медіа у висвітленні цього процесу за участі проєктної менеджерки Media Development Foundation Ксенії Філяк, заступниці шеф-редакторки сайту «Суспільне Культура» Євгенії Луценко, заступниці головного редактора медіа «Цукр» Владислави Гусєвої та головного редактора журналу «ПлюсМінусНескінченність» Слави Бо.
Розповідаємо про проєкт, презентацію і показуємо інтерактивну мапу.
У межах проєкту Лірум випустив 25 інтервʼю з культурними діячами 10 прифронтових/деокупованих регіонів (Херсонщина, Миколаївщина, Одещина, Дніпропетровщина, Харківщина, Донеччина, Луганщина, Сумщина, Чернігівщина, Київщина). Окрім редакції Лірум, над текстами працювали 6 авторів та 12 фотографів, героїв допомагали знайти десятки людей, серед яких і локальні медіа — зокрема, «Цукр», «Люк», «О, море», «Вільне радіо» та інші.
«Ідея досліджувати культуру в регіонах — не нова. Цьому було присвячене музичне медіа Muzmapa. Про це був великий проєкт Української Правди у 2016 році. Але на жаль, перше закрилося, а друге недоступне. Та й культурний ландшафт на фоні повномасштабної війни постійно змінюється. Тож завдяки підтримці Media Development Foundation та фонду “Партнерство задля стійкості України” нам вдалося взятися за цю тему і доволі широко розкрити її», — розповідає головний редактор Лірум Олексій Бондаренко.
Якщо ви ще не читали інтервʼю, то вважайте це знаком. Серед 25 текстів — точно знайдете щось для себе, бо у нас дуже різні герої: Євгенія Лозицька розповіла як від секс-шопу дійшла до відкриття найбільшої у Дніпрі книгарні, Віталій Матухно — про те, чому виставки на Луганщині з’являлися на заброшках, а не в мистецьких просторах,
«Я цей проєкт називаю дуже людським. І мені він показав одразу кілька важливих речей. Перше: про прифронтові території можна говорити не лише крізь призму війни. Друге: ми мало знаємо про культуру поза регіоном, у якому живемо. Третє: важливо показувати те, що відбувається всупереч війні, але не менш важливо говорити про те, що не відбувається. Після 24 лютого картини чернігівського митця Дмитра Куровського втратили свою карнавальність, стали більш стриманими й мінімалістичними. Миколаївський гурт Mrtvа Vod вже понад два роки нічого не випускає: засновник Іван Мамикін — в ЗСУ, гітарист — Євген Дребет у російському полоні», — каже випускова редакторка Ліруму Яна Ільків.
Музична оглядачка Лірум Лєра Зданевич зібрала 11 тематичних плейлистів, деякі з них — у співпраці з харківським медіа «Люк», музичною платформою NUAM та лейблом Dnipropop.
«У мене було кілька простих критеріїв відбору. Перший — музика повинна бути доступна на стрімінгових платформах. Другий — наявність хоча б одної не російськомовної пісні. Бо багато гуртів, які важливі для регіональної сцени, співали російською мовою. Це частина музичної історії і цього не викреслиш, але можна бодай зараз акцентувати саме не на російськомовній творчості. Наприклад, я дуже довго шукала якусь не російськомовну пісню у …И Друг Мой Грузовик, бо це суперважливий гурт для Дніпра, і його не можна було не згадати. Останній критерій — у виконавця не мало бути “зашкварів” на темі взаємодії з Росією», — розповідає про роботу над проєктом Лєра.
У плейлистах вона також намагалася обирати артистів різних жанрів, щоб показати регіональну сцену якомога репрезентативніше. Хоча не всюди це було легко: доволі мало інформації є про музикантів, які або зараз працюють в регіонах, або родом з них. Найважче було збирати артистів з Луганщини. Значна частина митців родом звідти почала займатися музикою вже після того, як релокувалася в інші міста й країни через початок російсько-української війни. Зокрема з дослідженням музичної сцени Луганщини дуже допоміг митець Віталій Матухно.
Усе це разом можна знайти на нашій інтерактивній мапі, яку хочемо наповнювати й надалі (для цього нам потрібні ресурси, тож якщо ви читаєте цей текст і можете з цим допомогти — пишіть, а ось тут можна підтримати нас донатом). Обирайте регіон, клікайте на нього і дізнавайтеся звідки музиканти, яких ви слухаєте або ж відкривайте нові імена!
А що по дискусії?
Медійники ділилися досвідом і розповідали кому що болить. Говорили про те, як:
- розвивати культурну журналістику в регіонах.
Євгенія Луценко каже, що насамперед — не лінуватися. Багато культурних процесів відбуваються поза публічністю, тож варто докласти зусиль, аби знайти тему та нових героїв.
Влада Гусєва вважає, що не менш важливим є розуміння, хто ваш читач: «Треба знати для кого ви пишете, хто люди, які вас читають, що їм цікаво, і якою мовою вони говорять».
- як друковані журнали допомагають у популяризації регіону.
Слава Бо хотів розповідати про Луганщину, яка може дивувати, тож у 2020 році з’явився друкований журнал «ПлюсМінусНескінченність», що розповідає про культуру українського Сходу. Журнал можна отримати, написавши Славі, або завантажити у PDF-форматі. Онлайн версії немає і поки не планується.
«З самого початку ідея була в тому, щоб робити його друкованим. Я розумів, що те, про що ми хочемо розповідати, навряд чи, може одразу зацікавити аудиторію. Коли ти пишеш, про виставу “Дон Жуан” в якомусь Сєвєродонецькому театрі, то мало хто на це буде клікати, яким би провокативним не був заголовок. А коли у тебе друковане видання і ти перечитав усе, що цікавило, то залишається таки прочитати й про виставу», — пояснює Слава.
«Цукр» видає друкований журнал про культуру та мистецтво сум’ян. Влада Гусєва каже, що про Суми мало що є візуально красиве, а коли люди бачать стильний журнал десь у кав’ярні — їм хочеться його взяти, погортати, таким чином вони дізнаються про те скільки красового роблять місцеві митці різних напрямів.
- та як знаходити фінансування на свої проєкти.
Ось кілька порад від Ксенії Філяк для тих, кому треба фінансування (для всіх):
1. Перед тим, як подати заявку на грант, його треба знайти. Для цього Ксенія порадила моніторити сторінки «Медіамейкера». Там регулярно публікують опен-коли, конкурси, стипендії та інші можливості для медіа, які хочуть отримати фінансування.
2. Просіть фідбек, якщо вам приходить відмова. Конструктивна критика допоможе зрозуміти, що треба покращити.
3. Вивчайте ринкові ціни. Донорам важливо, щоб бюджет відповідав реальності й в разі чого можна було аргументувати будь-яку позицію та її вартість. З інсайтів: багато донорів не люблять техніку Apple. Іноді, навіть якщо закласти в бюджет інший ноутбук у таку ж ціну, і його пропустять.
«Коли це грант заради гранту — це видно по заявці. Якщо ви любите те, що ви робите і знаєте чому і що ви робите, то донор це бачить. Це дуже відчувається навіть через сухий текст», — каже Ксенія.
А ось тут можете знайти фотозвіт з події!
Ця публікація була підготовлена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України». Зміст цієї публікації/статті є виключною відповідальністю Лірум і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: