Спроба тлумачення Сергієм Боричем альбому «Край» та деяких аспектів власної психіки

Головна

Музика

LiRoom

Музика

LiRoom

•

25 Вересня, 2023

Культурний оглядач та музикант Сергій Борич (Серій Боричевський) випустив дебютний лонгплей Край, до нього увійшло 10 треків. Спеціально для Лірум він намагається асоціативно проаналізувати себе, твір і розповідає про кожну з пісень. Далі — пряма мова Сергія Борича.

«Прошу сприймати усе це як художній твір». Юнг про Червону книгу
«Всі персонажі – вигадані». Бог

Якщо довго працювати над твором, мотиви та змісти змінюються та деформуються, адже і форма стає інертною та нестабільною, а пісня може бути як світлом, так і темрявою, бо у кожному творі можна розгледіти те, з чого складається його автор. А всі складаємось зі світла та темряви, в тому чи іншому розумінні.

Я подумав, що в темні часи лікує саме темна музика, бо автор та слухач, як правило, часто десь поруч емоційно, душі всіх оголюються і стають схожими, розум наповнюють архетипи та міфи, героїка та смерть, і так музика, вбираючи одного, знаходить такого ж іншого.

Та цей альбом для мене був світлим ще в момент створення пісень та його запису. Легким смутком, виходом із темряви. Кінцем смерті.

Сподіваюсь, у варіанті «світлого» мастерингу ви відчуєте його так само як я, коли готовий відчувати. Як вихід, а не вхід.

Текст нижче — це спроба асоціативного аналізу твору та його автора у два способи:

через теорію мономіфу та його структуру так, як вона була запропонована Джозефом Кемпбелом, автором книги «Тисячоликий герой» — умовно ця частина проіменована як «шлях героя»;
через аналітичну психологію та архетипні змісти, описані Карлом Юнгом у своїх працях.

Зі Шляхом Героя усе зрозуміло: всі історії — одна, всі любові — одна, усі війни — одна, структура кожного Сюжету — одна (все, що з великої — нехай буде сталими термінами).

Для Аналізу Шляху домовимось про наступне творче (моє) трактування Юнга: 1. Психіка складається із свідомості, індивідуального підсвідомого та колективного підсвідомого. 2. Колективне підсвідоме існує поза нашою волею. 3. Колективне підсвідоме складається із Персони, Аніми та Анімуса, Самості — це лише назви для архетипних форм. Збудувати правильну ієрархію з одночасним наповненням цих форм змістом з послідуючої інтеграцію змісту у власну психіку з усвідомленням мотивів та структури її — ось ціль аналітичної психології.

Тож нехай це буде подорож героя власною психікою, у далеке колективне підсвідоме — спробуймо так поглянути на Сюжет і пройти тим шляхом. Щоб лишити слухачеві простір для самостійного тлумачення твору, я зроблю це схематично, не занурюючись у змісти, не намагаючись розкрити їх чи дати їм єдино вірне наповнення, навпаки, використовуючи поезію в обрамленні тексту та символи в обрамленні смислів, я спробую окреслити схему Сюжету так, щоб Сюжет став формою для ваших власних архетипних підказок.

Пісня 1. Вийми сурми

«При кожній зустрічі ми — лише дзеркала, відображення протилежного один в одному, але кожен із нас становить одне». Джейсон Стетем

Шлях Героя: едем — вигнання людей — зневіра в Едемі — спорожніння Едему — готовність перетворити себе на рупор Гавриїла?

сподівання/спогади про рай, про ріки, повні спасителів та спасенних, про безсмертя любові і любов до мертвих як до живих.

Архетипний аналіз шляху: Відмирання Его. Герой обмірковує Подорож та приймає Шлях як необхідність, але Небеса — як місце, де знаходиться архетип «Бог», надсвідоме — порожнє. Герой уже дослідив і Світло, і Тьму і не знайшов там нічого цікавого. Ось попіл — тут згоріли тисячі сонць. Герой готовий до подорожі, з ним відправляється музика, як інструмент руйнації або сотворення себе. Герой йде у подорож в пошуках власного Раю — оптимальної структури психіки.

Пісня 2. Багряні коні

«Шлях самурая пролягає крізь усвідомлення себе поза смертю, бо де Дух, там і Розум». Самурай

Шлях Героя: чорні коні — як символ Ночі на Землі, — очима Героя, що входить у цю ніч, усамітнюється та губиться, і ось Герой поза Вершником, він устиг відпустити Смерть, щоб повернутися в образі Багряних коней, запалюючи світло Нового світу. Перша поява Спостерігача.

Архетипний аналіз шляху: Герой уже прийняв смерть власного Его та вступив у двобій із Тінню — спершу власною, тут він у двобої сам на сам; потім із Тінню Аніми. Зрештою, Світло перемагає Пітьму, Аніма інтегрується у Самість. Багряний колір Землі та чорнозем — ось те, куди ми вернемось, бо з землі й пороху взяті. Бо саме така конструкція архетипу «Бог» у цій християнській частині світу. Більш докладно це відображено у кліпі:

Пісня 3. Врятуй

«Як спинити усі війни, — запитав Світ у Людини?
— Спершу треба припинити війни у мене в голові, — відповіла Людина». Президент

Шлях Героя: Ти — всередині зірки-човна, що пропливає рікою Ніч понад неоновим містом. Це — місто спогадів. Там більше немає війн, спаситель відпочиває і не потребує жертв, бо є Світ і є Вибір. І Природа — просто собі є. В усьому цьому — усвідомлення власної причетності до всього, що було, є і буде. Навіть до Тиші на Землі.

Аналіз шляху: Відродження і самотність у неонах міста. Інтеграція Персони в Місто, що є символом суспільства, соціуму; і спочинок Ісуса, через якого підсвідомість передає образ прабатька, Анімуса та Аніми як творчих частин, але і частин, що також сплять. Це розділення Самості на творчу та усвідомлено нетворчу частину і проекція її повністю на Персону. І міфічне в тобі — сирени, що і лякають, і просять про порятунок — Аніма та Анімус, серце твоєї душі, просять тебе запалити вогонь у власній пітьмі. Але це й усвідомлення власної Аніми та Анімуса. Усвідомлення означає прийняття. Це крок до єдності психіки.

Пісня 4. Воскресіння

«Коли я постану з мертвих, але постану живим, чи приймете ви мене так, як би я був мертвим?». Мертвий

Шлях Героя: ти — лише той, хто просить чи той, хто дає? Любов, сміх, спільні удари сердець, світанки та шум моря, наче востаннє в житті — таке дають чи беруть? Удари серця наростають і сходять гуркітливим світанком, світанком смерті над морем життя, а разом із цією темрявою на берег виходить бог.

Аналіз шляху: І ось, коли в одне зібрано раціональне та міфічне мислення, Персона усвідомлює Самість і вони взаємно інтегровані, як і Розумом з Психе, а там, де серце — відчуття усвідомленості себе у світі та світу в собі, Дух знову прагне шукати щось вище, бо Шлях пошуку — це шлях, що єднає Розум та те, що назвемо Душею.

Пісня 5. Солдати

«Герої не вмирають». Люди

Шлях Героя: Тригерні точки дитинства та юності, красиві спогади про молодість, чекання дива, і вибухи посеред тиші. Чути як зупиняються серця. Дитинство переходить у смерть.

Аналіз шляху: Спостерігання Смерті. Усамітнення. Спустошення. Втрата Аніми як внутрішньої мотивації Творчого духу.

Пісня 6. Первоцвіт

«Що для нас надвечірня зоря: дороговказ у пітьму ночі чи нитка Аріодни, що далеким світлом попереду виведе нас із тьми?». Мертві посеред тіней

Шлях Героя: Пошук надії, пробудження її в собі. Пошук зорі як вказівника на шляху паломництва всередину себе. Пробудження із живої Землі. Повернення з пекла.

Аналіз шляху: спроба вийти із Тіні, пошук світла у темряві всередині Психе, протистояння Сонця і Ночі, безконтрольна зміна пір року свідчить про протистояння поза часом, про час, який потрібно з’єднати у Тут і Тепер, інтегрувавши решту як власний спогад.

Пісня 7. Контроль

«Контроль – здатність розуму правильно оцінити та вибудувати ієрархію». Можливо, Будда

Шлях Героя: Дитинство, юність, молодість, старість – усе це лише стани тіла, розум ми створюємо самі тим, що накопичуємо у ньому, це ж стосується і віку розуму, і стану виснаження. Усвідомлення, що побудова нової свідомості – це лише повернення до первісної свідомості. Вічне повернення. Вічний пошук утраченого Дому.

Аналіз шляху: Спроба повернути контроль та створення (усвідомлення) архетипу «Психіатра» як Функції Самості, контроль душі (міфічного мислення, творчої частини психе) розумом (логосом, але і не лише чистим раціо, але й, через необхідність усвідомлення, а значить і контролю, себе у колективному підсвідомому, домінації над архетипами, присутність Розуму Самості у Надсвідомому, чи тому, що вже може бути названо Колективне усвідомлене). Експлуатація архетипної форми «Діти, яких Царство небесне» через порівняння утрати юності, утрати мрій як утрати Раю, царства небесного, утрати відчуття божої присутності; але і проговорення проблем батьків та дітей, Бога та Першої людини через розмову із лікарем як якорем психічного заземлення розуму у Персоні. У ті моменти, коли для лікування травм рівня батько-син Герою приходить ідея дивитися на світ із точки зору Батька, первинного усвідомленого Творця його світу. Так у примеренні на рівні архетипних форм «Адам» – «Бог» відбувається остаточно сепарація сина від батька і власне заповнення форми «Анімус» всередині Самості.

Пісня 8. Вічна Весна

«Любов не потрібно віддавати. Бо любов до іншого відчувають усередині себе. То ж і вам потрібно відчувати любов, а не віддавати. Та проявляти любов до іншого в діях до нього. І коли полюбиш себе, відчуєш любов до себе і проявиш її у діях до своєї душі, тоді навчишся проявляти любов, в тому числі, до інших. Так інші відчують твою любов своєю». Продавець морозива

Шлях Героя: блукання улюбленими піснями, вічними сюжетами, повернення Героя додому, відчуття розуміння Любові і усвідомлення її як частини себе.

Аналіз шляху: Усвідомлена і прийнята Самотність. Утрата Его через відмову від емпатії, але і спроба пробудження любові і зародження нової емпатії, зародження нової етики як спільного кодексу поведінки Самості. Це — відправна точка Нової Подорожі Героя і завершення попередньої.

Пісня 9. Зоряна ніч

«Що для тебе Ніч? — запитав ранковий місяць у сонця, що сходило. — Недосяжна мрія, — відповіло Сонце». Українська народна казка

Шлях Героя: деконструкція Бога. Один на один із Ранковою зорею.

Аналіз шляху: Відмова від частини Его, що привласнює собі Бога. Бог – це Любов. Привласнення Бога — це не нарцисизм, але це сепарація етичного кодексу від соціальних норм. Або ні.

Пісня 10. Край