Як дебютний трилер став прецедентом фільму про повномасштабне вторгнення: рецензія на «Лишайся онлайн» Єви Стрельнікової

25 жовтня в межах 52-го міжнародного кінофестивалю «Молодість» відбулася українська прем’єра фільму «Лишайся онлайн» Єви Стрельнікової. 

Стрічка стала режисерським дебютом і позиціювалася, як український скринлайф. Кінокритик Ігор Кромф подивися фільм і спеціально для Лірум розповідає, чому «Лишайся онлайн» не скринлайф, а також, у чому його переваги.

Лірум є інформаційним партнером фестивалю.

Сюжет фільму переносить нас у перші дні повномасштабного вторгнення. Дівчина Катя живе між кухнею та ванною, залежно від того є чи немає повітряних тривог. Її брат у ТРО десь під Бучею, коханий-американець у якомусь волонтерському двіжі, що «літає» під Києвом, а мама десь у тилу постійно слідкує за новинами й переживає за всіх. У руки Каті потрапляє чужий ноутбук: на нього треба встановити програми простежування переміщення для підрозділу брата. Поки Катя встановлює програми, то на телеграм колишнього власника активно пише його син. Він в евакуації у Львові, а батьки зникли десь у Бучі. Катя вирішує допомогти знайти чоловіка, після чого сюжет із мок’юментарі про перші дні вторгнення різко перетворюється в досить жорсткий трилер із такою щільністю саспенсу, що важко продихнути.

Фільм позиціювався, як скринлайф. Тобто стрічка, події якої повністю відбуваються на моніторі гаджета. Головним ідейним натхненником цього формату став російський режисер, який, зокрема, знімає в Голлівуді — Тимур Бекмамбетов. Але варто розуміти, що скринлайф — це саме про форму, а не жанр.

За жанром скринлайфи можуть бути трилерами («Пошук» Анеша Чаганті), комедіями («R&J» Кері Вільямса) чи навіть біблійним фільмом (мінісеріал «iBible»). Події фільму можуть не просто відбуватися на екранах гаджетів, а й навіть виключно в одній соцмережі, як, наприклад, мінісеріал про зомбі-апокаліпсис «Судна ніч», де всі події відбуваються у Snapchat.

Однак у «Лишайся онлайн» порушують канон цієї форми. Так, здебільшого події фільми відбуваються на екрані: листування в телеграмі, відеодзвінки та інші маніпуляції з ноутбуком. Водночас нам постійно показують щось, що відбувається офлайн — життя героїні, її переживання та емоції та інші «позаекранні» моменти, а відтак гармонія «життя екрана гаджета» постійно порушується. Тож це радше трилер з елементами скринлайфу.

Як трилер «Лишайся онлайн» працює дуже класно. Це міцне кіно, де динаміка подій летить зі швидкістю оптоволоконного інтернету, а саспенс настільки щільно заповнює кожну сцену, що бажання видихнути, ба більше — передихнути не покидає весь фільм. І, окрім того, що сценарій класно працює, важливу роль в атмосфері постійної напруги відіграє і виконавиця головної ролі Єлизавета Зайцева. Акторці дісталася дійсно складна емоційно та морально роль. Упродовж фільму, вона майже не відходить від монітора і спостерігає, як у прямому етері убивають людей, потім через відеозв’язок вона змушена брехати, що ці люди живі, а потім таки говорити, що вони загинули. Їй треба в режимі стріму проводити ціле детективне розслідування і координувати військові та волонтерські групи. І водночас самій бажано не з’їхати з глузду. Зайцева витягує цю роль з усіх сил і їй вдається бути досить переконливою.

Але головна цікавість у «Лишайся онлайн» — це не те що фільм намагається мімікрувати під скринлайфер, і навіть не досить непогана акторська гра Єлизавети Зайцевої.

Важливим є те, що «Лишайся онлайн» — це один із перших художніх фільмів про повномасштабне вторгнення, який до того ж захоплює геноцид у Бучі.

Як показує світовий приклад, знімати художнє кіно про війну, перебуваючи в самому епіцентрі війни, що не закінчилася — загалом не дуже вдала ідея. Наприклад, у Фінляндії перший відомий фільм про Зимову війну із СРСР 1939–1940-х років — воєнну драму «Невідомий солдат» — зняли 1955 року, а потім перезнімали в 1985 та 2017 роках. А дійсно «народне кіно» про Корейську війну в Південній Кореї зняли у 2004 році — воєнну драму «38 паралель».

Можна згадати й про те, який скандал спричинили зйомки художнього фільму «Буча» Станіслава Тіунова, піднявши дискусію про етичну сторону зйомок таких фільмів. Або ж телефільм СТБ «Юрик» про оточений Маріуполь, який буквально потонув у критиці, як від професійної спільноти, так і реальних очевидців щодо відтворення подій.

«Лишайся онлайн» має не дуже реалістичні сюжетні повороти, які є радше для руху історії, ніж для відтворення реальності. Попри це, «Лишайся онлайн» підтверджує, що зняти камерну стрічку зі щільним саспенсом, що зачіпає ще досить живі та мало відрефлексовані теми сучасних воєнних обставин, так, щоб це виглядало досить коректно — можливо. 

І в цьому, мабуть, головна перевага й недолік цього фільму. Адже з одного боку він стає успішним кейсом того, як говорити в художньому кіно про війну, що триває. А з іншого може відчинити «скриньку Пандори» для менш якісного кіно про вторгнення, які можуть хотіти повторити успішний і актуальний прецедент. Так чи інакше, але дебютний трилер Єви Стрельнікової з Єлизаветою Зайцевою в головній ролі — це дійсно дуже якісне кіно про перші дні повномасштабного вторгнення, на яке точно варто сходити в кіно. У прокаті фільм із 28 березня 2024 року.

Оцінка критика 8,5/10

Читайте також: «Дальва», «Втрачений рай» і Tutti: кінофестиваль «Молодість» оголосив переможців