Головна
>
Музика
>

9 нових релізів від редакції Лірум

9 нових релізів від редакції Лірум

Ми знаємо, що всі ми тут зібралися не для вступу, тому довго вас тримати на ньому не будемо. Уже традиційно: понеділок = нова добірка релізів від редакції, нові мініальбоми, треки та кліпи, якими ми хочемо поділитися з вами цього тижня. Почнемо з нового EP renie cares:

renie cares — la princesse lointane (EP)

Лєра Зданевич: «Скажу відверто — не вся творчість renie cares зі мною резонує. І тим цінніші випадки, коли їхні релізи хочеться хвалити. У цьому ЕР все на місці — як у плані звучання (яке явно розвинулося з часів легкої нестерпності буття, а не стало потерпати у самоповторах), так і банально в плані діапазону вражень, які в слухача має викликати реліз. А емоцій тут справді багато — від стриманого гніву й відвертої агресії до іронії, бажання закритися від світу та прийняття. Тема любові — близька і зрозуміла кожному, і водночас багатошарова в можливостях інтерпретацій. Як на мене, тут гурту вдалося намацати баланс між чимось дуже особистим (а власних рефлексій фронтвумен гурту Іри Панчук багато на альбомі, вона наголошує на особистих кордонах і намаганнях вирватися з психологічних патернів, говорячи про реліз) і водночас складнопідрядним мистецьким висловлюванням. У мій власний плейлист полетіли деліре і зараза».

nearr — Довільні структури (EP)

Марічка Максимець: «Робота над мініальбомом тривала 8 років, але це ніяк не зробило його менш актуальним. Той випадок, коли тематика альбому допомогла зберегти цілісну картину звучання. Попри стрибки у жанрах, усі чотири треки поєднані однією історією: розстання, самотність та тиша. Дуже камерна, легка та ніби весняна історія, якій віриш».

Аліна Кузнєцова — Моя душа пуста

Женя Кудрик: «”Сьогодні прекрасний сонячний день. Страшенно боляче”, — писав Хвильовий, і саме ці слова якнайкраще описують цей реліз. Пісня присвячена загиблому музиканту й воїну Сергію Артемову, чий образ і останні дні життя стали частиною кліпу. Я подивилася разів зо п’ять. Сильна робота».

Fіїnka — Колискова

Олексій Бондаренко: «Наскільки ж Фіїнці пасує музика без награного гумору! Я розумію, що після “Довбуша” була спокуса продовжувати загравати з дивним говором і розкачувати свою внутрішню гуцулку до максимальної карикатурності. Але ми вже бачили куди цей шлях завів Аліну Паш. Ще на пісні “Люди” стало зрозуміло, що Фіїнка — це не просто комерційний проєкт, а справжня артистка з доволі тонким відчуттям музики. “Колискова” — це ще один крок до мистецтва».

Pivovarov Prod, Nazva — Ток ток

Олексій Бондаренко: «Якщо говорити про те, щоб мейнстрим й інді шукали спільні точки дотику, то цей трек і кліп — те, як воно мало б бути в ідеалі. Nazva отримує нетипове для себе, але масштабне аранжування. Пивоваров розважається, граючи на барабанах у масці півня. Все це звучить як дарк-хорор під важкі гітари, який заворожує й не відпускає. Водночас у коментарях вчителі розповідають, що показують це дітям на уроках, а матері кажуть, що включають це дитинчам. Сюр якщо чесно, але як же круто зроблений».

Руслана — Кам’яна діва

Олексій Бондаренко: «Якщо чесно, коли слухаєш нові пісні Руслани (а мої друзі знають, що я величезний фанат), то не полишає відчуття якогось сум’яття. Таке враження ніби після альбому “Wild Dances” вона відчайдушно шукає вдалі поєднання гуцульського фолку з чимось сучасним і ніяк його не знаходить. “Кам’яна діва” сиплеться на тебе з усіх боків агресивними синтами, сюди ж скрипка, цимбали, рок-гітари, типові наспіви, але воно геть не складається у пісню. Ніби пазл, який зібрали неправильно. У такі моменти мені хочеться уявити Руслану, з якою не сталося  “Диких танців” і вона продовжила робити музику альбому “Мить весни”».

Brykulets — Дівчинко

Олексій Бондаренко: «У Брикульці поєднується два різних артисти: глибокий мелодист, який може написати “Забирай свої речі” і “Чужію я” і смішний хуліган, який розважається з піснями типу “Бро”. “Дівчинко” — це спроба осідлати синт-поп початку 90-х, який зараз став поживним матеріалом для поп артистів, але зберегти в ньому й душевну глибину (завдяки меланхолійній послідовності акордів), але й не розгубити гумор. Вийшло відверто посередньо, бо жоден з трьох компонентів не зчитується і не сильно допомагає одне одному. Врешті виходить пісня, яка більше нагадує демку thekomakoma, ніж витвір мистецтва».

nata gryviuk — юність

Олексій Бондаренко: «Дуже класне і вайбове аранжування. На подібних треках років 8 тому Іван Дорн зібрав Палац Спорту і породив цілий напрямок в попмузиці. Досі це звучить вайбово й круто. Але чого Наті поки не вистачає — це яскравого вокалу. Він губить в мелодіях. Враховуючи якість запису, навряд це помилка зведення, це скоріше свідоме рішення, і воно працює проти треку, бо контрастує з його сміливістю».

левко — обіцянки цяцянки

Женя Кудрик: «Я давно чула про Левка, але якось не доходили руки послухати — і даремно. Бо це та музика, від якої хочеться жити й посміхатися. А слухати, не танцюючи — неможливо».


Читайте також: Пісня за піснею: SadSvit про альбом «Цвіт магнолії»

Розповiсти друзям

Facebook Twitter Telegram

Допитливим

Культура в регіонах
Від Onuka до Foa Hoka: як звучить Чернігівщина
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
13 Червня, 2024
Культура в регіонах
Від Wellboy до Re-read: як звучить Сумщина
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
13 Червня, 2024
Культура в регіонах
Музика Дніпропетровщини (Січеславщини): плейлист від Ліруму та Dnipropop
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
12 Червня, 2024