Спільнота перекладачів ініціювала відкритий лист із закликом змінити результати премії Максима Рильського. Чим це зумовлено?

29 січня літературно-перекладацький фестиваль Translatorium разом із членкинями ініціативи Перекладачі в Дії ініціювали збір підписів для відкритого листа до держпосадовців та Держкомтелерадіо. У листі культурна спільнота закликає змінити результати премії імені Максима Рильського 2023 року та відправити у відставку нинішній склад комітету премії. 

Чим зумовлене таке рішення? 

24 січня Держкомтелерадіо оголосило переможців премії імені Максима Рильського. У категорії за переклад українських текстів мовами світу премію здобули Дмитро Дроздовський, головний редактор видання «Всесвіт», та британський редактор Ендрю Шеппард за їхню роботу з перекладу англійською мовою збірки дитячих творів «Ірпінь — мій дім».

Член комітету перекладацької премії, науковець і перекладач Максим Стріха заявив, що він не погоджується з прийнятим рішенням та сказав, що він голосував проти нього. 

«Комітет керувався благородними міркуваннями й прагнув насамперед відзначити дітей Ірпеня, які колективно створили справді дуже важливий документ нашої трагічної доби. Але відзначив натомість працю двох перекладачів, яка ні найменших підстав (за складністю, художнім рівнем, суспільним розголосом) для такого відзначення не дає», — йдеться у повідомленні. 

Максим Стріха відзначив, що хоча сама книга і гідна суспільного відзначення, проте об’єктивно оцінювати якість перекладу — складно, оскільки самі тексти прості та невеликі. За його словами, важко оцінити світове значення перекладу, оскільки книга вийшла в українському видавництві «Саміт-книга» і досі не мала презентацій за кордоном.

Також, культурна спільнота у відкритому листі зазначає, що сайт видавництва «Саміт-Книга» містить інформацію про російськомовну продукцію, а саме ж видавництво скандально відоме невиплатою гонорарів авторам й участю в російських проєктах.

Окрім того, Ендрю Шеппард, другий лауреат премії, є перекладачем з російської та редактором журналу британсько-російського товариства East-West Review (Great Britain-Russia Society). Який, за словами культурної спільноти, дотепер залишається майданчиком репрезентації російської культури за кордоном. 

Дмитро Дроздовський прокоментував статтю Максима Стріхи так: 

«Ця книжка – проєкт культурної дипломатії. Це вдячність і підтримка другові України Ендрю Шеппарду за допомогу, за переклади, які вже сколихнули багатьох людей у Британії (книжка буде представлена й на London Book Fair в березні 2024 р.). Розумію позицію Максима Стріхи й поважаю її — і вдячний тим, хто підтримали цю книжку – сторінки болю й правди Ірпеня в 2022 році.»

Використання Google-перекладача

Згодом перекладачка Ярослава Стріха на своїй фейсбук-сторінці заявила про недосконалість перекладу книжки англійською. Фахівчиня вважає, що для перекладу тексту використовували штучний інтелект.

«З першого погляду очевидно: до створення цього перекладу непричетні люди, що добре знають англійську, бо там повне бінго помилок не носія мови, від дуже дивного вибору недоречних синонімів до дуже неприродного порядку слів у реченні і т.д», — йдеться у дописі. 

Сам Дроздовський заперечив причетність до перекладу будь-якого штучного інтелекту.

У Держкомтелерадіо заявили, що з’ясовують обставини нагородження Дмитра Дроздовського та Ендрю Шеппарда та повідомили, що голова відомства Олег Наливайко ще не підписав присудження премії.

Дроздовський і плагіат

Журналістка та телеведуча Суспільного, Мирослава Барчук, нагадала, що у монографії перекладача «Множинність реальності в англійському постпостмодерністському романі», яка була опублікована на основі докторської дисертації Дроздовського ще у 2018 році, виявлено 64% плагіату.

Групи літературознавців проаналізували роботу та виявили, що у книжці було повністю списано десять підрозділів і ще частково чотири, вступ і висновки. Аналіз показав, що Дроздовський перекладав із російської, англійської та іспанської мов наукові публікації, проте авторство робіт не зазначив.

У листопаді 2018 року вчена рада Інституту літератури скасувала рекомендацію щодо публікації монографії.

А у лютому 2022 року науковець Богдан Тихолоз звинуватив Дроздовського у використання частини його праці «Поети-шістдесятники» в свой статті «Українське шістдесятництво: розставляючи крапки…» без вказівки авторства.

Сам Дроздовський заперечує будь-які звинувачення у плагіаті.

«М. Стріха зачепив у дописі питання з плагіатом, покликаючись на вікіпедію – моя провина, що я обрав тишу й мовчання (але, за Маланюком, кожний має на це право). Проте оскільки він публічно це згадує, то дозвольте надіслати копію висновку. Про це немає на Вікіпедії – можливо, це моя помилка», — йдеться у повідомленні.

Які вимоги культурної спільноти? 

Лист, в якому культурна спільнота заявляє про свою позицію щодо результатів премії, адресований Премʼєр-міністрові Денису Шмигалю, віцепремʼєр-міністерці Ользі Стефанішиній, виконувачеві обов’язків міністра культури Ростиславу Карандєєву, голові Держкомтелерадіо Олегу Наливайку, а також членам комітету з присудження премії імені Максима Рильського.

«Премія Кабінету Міністрів України імені Максима Рильського протягом багатьох років була визнанням якості перекладу та сприяла уприсутненню перекладацького фаху і визнанню важливості цієї діяльності з боку Української держави. Проте лауреати Премії за 2023 рік суттєво підважують роль однієї із найдавніших премій в Україні та знецінюють перекладацьку роботу, ставлячи під загрозу тяглість у культурі та довіру до державних інституцій загалом», — йдеться у листі.

Автори звернення не заперечують, що книжка «Ірпінь — мій дім» є важливою сьогодні в контексті поширення історичної правди про російсько-українську війну. Проте, на їхню думку, сам текст перекладу, попри свою важливість для історичного моменту, в якому перебуває Україна, є простим і не містить перекладацьких викликів, які було би доречно відзначити премією. Тому вони вважають, що при присудженні цьогорічної премії відбулася спекуляція — адже премія присуджується не за оригінальний текст, а за його переклад.

З огляду на це культурна спільнота звертається до Кабінету Міністрів України та Держкомтелерадіо з проханням:

•  Скасувати результати цьогорічної премії через недовіру фахової спільноти.

• Сформувати чіткі критерії та зрозумілу систему оцінювання номінованих доробків.

• Відправити у відставку нинішній склад комітету премії.

• Впровадити прозору процедуру формування комітету премії, щоби він представляв фахове середовище.

«Ми як частина професійної спільноти віримо, що премія імені Максима Рильського може і має відновити свою вагу для українського перекладацтва. А задля цього потрібні дії, спрямовані на її перезавантаження», — йдеться в листі.

Підписати відкритий лист можуть всі охочі перекладачі та дієчі культури. Наразі його підписало понад 120 осіб, серед них представники культурних та академічних інституцій, перекладацьких організацій та незалежні перекладачі та перекладачки.

---

Премія Максима Рильського — українська щорічна літературна премія. Вона присуджується щороку письменникам і поетам за переклад українською мовою творів видатних зарубіжних авторів, а також за переклад творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу. Грошова винагорода до премії складає 20 тисяч гривень.

---

Читайте також: У Києві відбудеться Підсумковий Зорепад Релізів та вручення «Золотої Зорі Лірум»

Над створенням цього матеріалу працювала команда із шести людей.
Допоможи нам продовжувати працювати на цьому ж рівні — задонать Ліруму на Buy Me a Coffee