Чому варто відвідати Тиждень австрійського кіно?

11 квітня в київському кінотеатрі «Жовтень» розпочнеться 12-й Тиждень австрійського кіно. До програми увійшли чотири знакові австрійські стрічки останніх років: від спортивної драми до містичного фільму жахів. Згодом фестиваль пройде також у Дніпрі, Чернівцях та Львові.

Якщо ви все ще думаєте йти чи ні, то цей текст для вас. Разом з програмним директором фестивалю Іллею Дядиком розповідаємо про 5 причин відвідати подію.

Лірум є інформаційним партнером фестивалю.

Причина перша: Екскурс у світ австрійського кіно

Програма фестивалю коротка, але різноманітна. Організатори події кажуть, австрійський кінематограф не схожий ні на що інше. Зокрема, як пояснює Ілля Дядик, він вирізняється своєю експериментальністю:

«Можливо, через те, що в країні менше грошей на кіноіндустрію, ніж у тій самій Німеччині, режисерам і продюсером вдається творити, шукаючи нові сенси, експериментувати з контроверсійними темами. Усі знають усесвітньо відомих Міхаеля Ганеке чи Ульріха Зайдля, чиї фільми дуже провокативні й неоднозначні. Можливо, цей кінематограф не настільки відомий серед широкої аудиторії, як британський чи французький. Проте, я певен, що багато глядачів очікували на фільми цієї країни, можливо, навіть не знаючи про їхнє походження. Наприклад, торік був досить успішним у прокаті “Корсет” із Вікі Кріпс режисерки Марі Кройцер про імператрицю Сісі. Або ж “Нуль калорій” від молодої режисерки Джессіки Гауснер, яка вже вийшла на міжнародний рівень і знімає в копродукції з Великою Британією».

В цьогорічну добірку ввійшли фільми різних жанрів. Це і драма про життя та складну долю сироти на тлі непростого 20 століття, і містичний фольк-горор про материнство, і драмеді з нотками абсурду про багатіїв, які живуть найкраще життя, і спортивна біографічна драма. Більше про фільми читайте тут.

Причина друга: Ульріх Зайдль

Ульріх Зайдль — один з найупізнаваніших режисерів Австрії. Його також вважають одним із провідних європейських кіномитців, він — призер Берлінале, Венеції, київської «Молодості», учасник Канн і номінант Премії Європейської кіноакадемії.

Фільми Зайдля часто ставали важливим атрибутом Тижня австрійського кіно (зокрема у 2023 та 2017). 

«З одного боку Зайдля в Австрії ледь не боготворять, бо він зробив австрійське документальне кіно відомим на весь світ, а з іншого боку бояться показувати його стрічки у прив’язці з цією картиною», — коментує Ілля Дядик.

Цього року в програму кіноогляду ввійшли одразу дві роботи, до яких він дотичний: він спродюсував «Прийшов, побачив, переміг», а в «Лазні диявола» виступив виконавчим продюсером.

Причини третя: Найсвіжіші фестивальні гіти

Власне, обидва цих фільми увійшли до програми фестивалю. Світова прем’єра обох стрічок відбулася цієї зими — на «Санденсі» та Берлінале. Це два великі фестивалі класу А, які входять до так званої «Великої п’ятірки» кінофестивалів (поряд із Каннами, Венецією та Торонто).

Журналіст David Mouriquand для Euronews.Culture писав, що фільми, які створюють всеосяжне відчуття часу і місця, й водночас досконало поєднують жанри трапляються рідко. Але містичний фольк-горор від режисерського дуету Северіна Фіали та Вероніки Франц «Лазня диявола» саме таке кіно: «Це моторошна критика релігійних догм; похмуре і зворушливе розкопування минулого безголосих; захопливе метафізичне дослідження кліток, які пройшли крізь час і продовжують існувати в сучасному суспільстві».

Критикиня Сара Манвел для In Their Own League зазначала, що кіно неймовірне красиве й сильне, втім «настільки невблаганно похмурий, що його дуже важко рекомендувати».

А журналіст та кінопродюсер Віктор Фрага для Dirty Movies зауважував, що цей фільм — не для вразливих: «У ньому присутній легкий жах, туманна погода, що постійно тисне, і безліч нічних сцен, особливо в приміщенні (в часи, коли не було електрики). Хоча ці образи і тривожні, вони не є безпідставними. Натомість вони є дуже реалістичним відображенням того часу, коли європейці по-іншому ставилися до власної смертності та смертності інших видів». 

«Варварська поведінка спостерігачів під час страти буквально моторошна, але Франц і Фіала відмовляються перетворювати навіть найкривавіші елементи на жахи. Вони дотримуються суворого натуралістичного стилю, створюючи напрочуд яскраву картину життя 18 століття в сільській громаді селян», — пише кінокритик Девід Руні для The Hollywood Reporter.

«Прийшов, побачив, переміг»

«Прийшов, побачив, переміг» режисерів Даніеля Гьойзела та Юлії Німан  — це історія родини заможних людей, які живуть без будь-яких обмежень — настільки, що голова сімейства може собі дозволити полювання на людей як розвагу.

Кінокритик Пітер Дебрудж для Variety писав, що фільм чимось схожий на менш насильницьку версію «Американського психопата», але поданий в іронічному стилі. Він переконаний, що стрічка викличе неоднозначну реакцію. Кріс Барсанті для Slant каже, що «гумор фільму — це жорсткий удар по нестримній жадібності та системній корупції».

Кінокритикиня Лекс Бріскусо для The Wrap каже, що фільм спирається на дві головні опори: гострий, розумний сюжет і сценарій.

«Режисери, схоже, вважають, що найкращий спосіб критикувати клас мільярдерів – просто показати абсурдність їхніх безконтрольних дій. Водночас їхній фільм пройнятий настільки дратівливою самовдоволеністю, що аж складається враження, нібито саме відтворення цих дій є революційним актом», — пише Марія Е. Гейтс для Roger Ebert.

Причина четверта: Знайомство зі знаменитими австрійцями

Окрім того, що глядачі та глядачки відкриють для себе нові імена в кінематографі, вони також познайомляться з яскравими представниками з інших царин.

По-перше, з письменником Робертом Зіталером: саме його бестселер «Ціле життя» став основою для однойменного фільму, яким Тиждень австрійського кіно відкриється. Цей роман був виданий 40 мовами; в Україні його видавав Vivat, і станом на тепер весь наклад книги розпроданий. До речі, свого часу за іншим твором письменника був знятий фільм, що відкривав Тиждень австрійського кіно 2020 року — трагікомедія «Мій друг Зиґмунд Фройд».

По-друге, це Франц Кламмер, головний герой картини «Виходячи за межі». Він — справжня легенда австрійського лижного спорту. Власне, фільм розповідає про його становлення та закріплення зіркового статусу з кульмінацією на Зимовій олімпіаді 1976 року, де він брав участь 22-річним юнаком.році картина була номінована на Австрійську кінопремію за Найкращі дизайн костюмів і монтаж.

Причина п’ята: донати

Вхід на фестиваль за квитками, тож якщо у вас з’явилася думка «Чи не ліпше зайві кошти задонатити?» повідомляємо: суму грошей, яка буде еквівалентною касовим зборам фестивалю, скерують на підтримку України в боротьбі з Росією.

---

Читайте також: Старі фотографії в кіно. Яким вийшов фільм «Я, “Побєда” і Берлін»?