Нічні вечірки можуть змінити регіон. Як «Шум Рейв» зі Слов’янська популяризує український Схід

Слов’янськ – курортне містечко у Краматорському районі Донецької області. Місто було тимчасово окуповане росіянами тільки з 12 квітня до 5 липня 2014 року. Попри це, ще до повномасштабного вторгнення багато людей вважало, що Слов’янськ не можна відвідувати, бо там війна, каже засновник «Шум Рейву» Євген Скрипник.

Першочергово у 2019 році чоловік започаткував серію рейвів – нічних вечірок з діджеями, які переважно грали електронну музику, для того, щоб забезпечити міській молоді нічне життя, якого раніше в місті не було. Проте згодом вечірки перейшли в дещо більше, ніж просто розвага й почали популяризувати місто та регіон. «Шум Рейв» намагався зруйнувати стереотип, що область славиться лише війною. У 2020 році через свою роботу для зміни іміджу рідного регіону, Євген увійшов у топ 30 успішних молодих українців за версією Kyiv Post. 

Шеф-редакторка локального медіа області «Вільне радіо» Анна Сердюк каже, що зараз культура Донеччини мігрувала в інші регіони. За її словами, окремі ініціативи з’являються у більш тилових громадах, а найбільше про Донеччину розповідають вихідці з регіону та люди, які воюють за неї й ніколи не бачили область в мирні дні. 

«Терикони продовжують надихати на вірші та музику, культові об’єкти – на створення картин та графіті. Але серед цього всього стало набагато більше болю, ніж радості», – ділиться Анна. 

Під час великої війни однією з основних цілей «Шум Рейву» є популяризація українського Донбасу. 

:Журналістка Анастасія Дем’янюк поспілкувалися з Євгеном Скрипником про започаткування організації, вплив «Шуму» на імідж Донецької області, популяризацію Слов’янська, напрямки роботи після початку повномасштабного вторгнення та культуру під час війни.

Цей текст створений в межах проєкту «Стійкість місцевої культури», у якому ми розповідаємо про те, як розвивається та відновлюється культура в регіонах, які знаходяться на лінії зіткнення або ж були деокуповані. Це історії про митців та культурних діячів, які попри війну плекають культуру своїх рідних місць, а також допомагають Україні у спротиві Росії. 

Серія нічних вечірок, що змусила людей мандрувати областю

Ідея створення «Шум Рейву» виникла в Євгена у 2019 році. Раніше чоловік вже мав досвід роботи в організації подій, концертів та ще з 2015 року брав участь у громадській діяльності Слов’янська. Потім він залишив це та почав працювати в місцевій IT-компанії. Проте згодом компанія припинила своє існування, а друг Євгена відкрив у Слов’янську невеличкий бар – «Є бар». Проблемою було те, що тоді майже всі заклади в центрі міста працювали до 23:00, тому не було нічного життя, каже Скрипник:

«У барі ми постійно чули прохання не шуміти, бо через стінку жили люди. Щоб можна було десь проводити нічний час, з’явилася ідея створити власну вечірку. Від цього й пішла назва організації  – “Шум”. Ми шукали назву, яка буде класно виглядати й англійською, й українською. Потім у нас таки вийшло добренько пошуміти».

Першочерговою метою ініціативи було створення місця, де можна слухати музику, провадити культурне нічне життя, якого тоді в Слов’янську не було та просто розважитися. Проте вже після першого рейву стало зрозуміло, що вийшло зробити дещо більше, ніж просто вечірка. 

Чоловік розповідає, що «Шум Рейв» ставав кращим майже з кожною організованою подією. Головною тодішньою проблемою Євген вважає те, що люди мало мандрували між містами Донеччини. Він наводить в приклад Краматорськ, який знаходиться всього за 12 кілометрів від Слов’янська. До нього можна доїхати за 20-30 хвилин, проте люди все одно не подорожували в межах регіону:

«Після першого рейву ми побачили, що вперше за багато років моєї роботи до нас приїхала молодь з інших міст, щоб провести час. Ми зробили щось просте та зрозуміле. Згодом усвідомили, що починаємо рухати молодь всередині регіону. В нас одразу з’явилися друзі з інших міст, які теж намагалися розвивати там нічну культуру».

З’явилися і люди, які вирішили допомагати організації: писати тексти, фотографувати чи радити музикантів. Першу вечірку в межах «Шум Рейву» провели у вересні 2019 року, другу – в листопаді, а третя відбулася в лютому 2020 року. Згодом рейви організовували вже не в закинутій будівлі, а на концертному майданчику.

Зміна іміджу українського сходу, руйнування стереотипів про регіон та найбільше досягнення «Шум Рейву»

«Коли ми написали декільком київським діджеям, запрошуючи їх до себе, то у відповідь отримали питання: “А Слов’янськ – це зараз Україна?”. Місто було під окупацією тільки з 12 квітня до 5 липня 2014 року. В нас багато часу все було відносно добре, але люди не розуміли стану подій на сході України. Вони не знали, чи можна до нас приїхати, щоб пограти на рейві. Ми почали направляти свої зусилля на руйнування стереотипу про те, що тут тільки війна. Дивно говорити про це в контексті подій, які зараз відбуваються в регіоні», – каже Євген.

Ще до початку повномасштабного вторгнення команда організації зрозуміла, що треба працювати над збереженням та поширенням культурної спадщини сходу. «Шум Рейв» почав змінювати імідж регіону й показувати, що тут є культурна молодь, гарна природа, ініціативи, де можна обмінюватися досвідом.

Для того, щоб показати людям Донбас, зняли декілька діджей-сетів на тлі унікальних пам’яток природи та архітектури в Донецькій та Луганській області. Наприклад, є відео з лікарні Ернеста Сольве у Лисичанську – унікальної бельгійської спадщини регіону. Зараз те, як вона виглядала, можна подивитися тільки на цьому ролику, бо туди вже не приїдеш.

Найбільшим досягненням «Шум Рейву» він вважає вечірку від Boiler Room у 2021 році у Слов’янську. Євген пояснює, що навіть не через те, що це досвід співпраці з великим та відомим брендом. Однією з цілей організації була популяризація міста. Щоб всі знали, що Слов’янськ – це Україна, що там є класні люди, українська культура, туди можна їздити й загалом на сході України є чим захоплюватися. За словами Євгена, проведення Boiler Room закріпило цю ціль та реалізувало її, адже приблизно половина відвідувачів тієї вечірки – це люди, які спеціально приїхали того дня в місто:

«Нам вдалося заманити людей, щоб вони на вихідні обрали відвідати саме Слов’янськ і послухали не той лайн-ап, до якого всі звикли в Києві, а місцевих діджеїв. Це була наша невеличка перемога».

Про роботу після початку великої війни, збірку «Друзі» та концепт культурного спротиву

Організація була націлена на те, щоб працювати саме в рідному регіону, створювати різні події там. Зараз такої можливості немає. Євген розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення частина команди опинилася в окупації, де взагалі не було можливості думати про «Шум». Нині члени команди розкидані по різних регіонах країни. Перші місяці великої війни Євгену було не до музичних активностей. Він бачив, що є люди, які все-таки змогли трансформувати свою роботу. Наприклад, хтось видавав музичні збірки й так збирав гроші. В Євгена такого ресурсу спочатку не було. Скрипник не знав, що робити з «Шум Рейвом»:

«Я подумав, що, мабуть, не сам такий, бо бачив, як діячі, які мені завжди подобались, займаються не культурою, а волонтерять, воюють чи просто не знають, що робити. Тому у вересні 2022 року ми провели в Івано-Франківську Brave Culture Meet Up. Там зібралися представники культури, щоб поговорити про стан індустрії зараз та познайомитися з нещодавно створеними ініціативами. Це стало невеличким поштовхом до відродження роботи “Шуму”, але точно не в тому форматі, в якому ми працювали раніше».

За його словами, на початку великої війни хотілося зробити так, щоб про тебе не забули, допомогти зібрати грошей та водночас розповісти про культурних діячів зі сходу. Таким чином «Шум Рейв» видав музичну збірку «Друзі». Назвали так, бо організація тримається завдяки друзям, які її підтримують та люблять. Збірку можна придбати досі, всі зібрані кошти йдуть на потреби української армії. 

Після Brave Culture Meet Up до організації звернулися із питанням, чи не хоче вона зробити щось схоже на діджей-сети на тлі пам’яток культури, але вже не на Донбасі, а в інших регіонах. Тоді придумали концепт культурного спротиву – Ukrainian Beasts Unleashed. За його основу була взята спадщина Марії Приймаченко та історія про те, що ракета зруйнувала краєзнавчий музей в Іванкові, де зберігалися картини художниці, частину яких вдалося врятувати.

«Росія хоче стерти нас не тільки фізично, а й знищити нашу пам’ять, адже це війна за ідентичність. Якщо росіяни думали, що вони зруйнують музей і ми про нього забудемо, то ні. Навпаки – це активно розійдеться по світу. Тому ми організували проєкт, в межах якого намалювали мурал з картинами Марії Примаченко на дитячій лікарні «Охматдит» в Києві. Ми запустили благодійну колекцію мерча, частина коштів з продажу якого йдуть на створення музею Примаченко в її рідному селі», – розповідає Євген. 

«Шум Рейв» – це про партнерство і підсилення одне одного

Команда організації складається з дев’ятьох людей. У кожного з членів є особисті цілі, яких хочеться досягати, перебуваючт в команді, проте є ще й спільна мета.

«Важливо, щоб в команді були партнерські взаємини. Якщо наші цілі й цінності збігаються, то ми з будь-ким зможемо знайти способи взаємодії», – наголошує чоловік. 

Є ще команди, до яких «Шум Рейв» доєднується під час створення спільних ініціатив. Євген каже, що навіть за все інтерв’ю цих людей не перерахуєш. Наприклад, над фестивалем переміщених бізнесів Check-in Dnipro «Шум» працює з двома командами – Module з Дніпра та громадська організація Shift з Краматорська. 

Євген пояснює, що є стереотип, нібито переселенці приїжджають в інші міста та нічого там корисного не роблять. На фестивалі представлені люди, які через повномасштабне вторгнення перевезли свою справу в Дніпро й розпочали її заново. Дехто через війну перезапускає бізнес вже втретє чи вчетверте. Він наголошує, що на події показують силу українців починати заново. Це мотивує не тільки переселенців, а й місцевих мешканців створювати щось своє, розповідає чоловік. 

У «Шум Рейву» є й технічна команда – не просто техніки, які за гроші забезпечують обладнанням та йдуть. Це люди, які завжди допомагають та приносять свої ідеї. «Шум» – організація про партнерство і підсилення одне одного як, наприклад, було з радіо «Ґазолін» та проєктом «Спадок».

Документальний проєкт «Спадок» – це аудіовізуальна історія про багатство української культури в контексті Гуцульщини. Навесні 2022 року команда радіо «Ґазолін» поїхала у творчу експедицію краєм, де записала зразки народної музики. На основі цього створили семпл-пак автентичного звучання регіону та змонтували документальну стрічку. Ідею запропонував засновник радіо «Ґазолін» Олексій Макаренко. З Євгеном вони познайомилися, коли той реалізовував на радіо свій проєкт. 

«В ході роботи в нас з’явилося музичне обладнання. Ми підтримували музикантів, які втратили свою апаратуру через війну, й продовжуємо це робити. Якщо їм треба щось невеличке, щоб, наприклад, відточити навички, можна звернутися до “Шуму”. Тоді нашою базою для цього було радіо “Ґазолін”», – розповідає Євген.

Макаренко розповів Скрипнику про ідею створення «Спадку». В «Ґазолін» шукали того, хто може допомогти їм написати та відменеджерити грант для реалізації цієї ініціативи. В команди «Шуму» є великий досвід роботи із залучення коштів та написання грантів для культурних проєктів. Тому організація оформила проєкт Олексія в заявку, яку підтримав фонд «Ізоляція». 

Сама вечірка «Шум Рейву» фінансується за кошти проданих квитків. Якщо квитки покривають її проведення, то це супер, вважає Євген. З третьої вечірки в Слов’янську організації вдалося почати виходити в нуль, а з четвертої – отримувати невеличкі кошти. Інші проєкти «Шуму» живуть коштом грантів, наприклад, фестиваль Check-in Dnipro фінансується фондом USAID. 

З 2015 року Євген був дотичним до роботи різних організацій у Слов’янську, спочатку як волонтер. Там він бачив, як люди створюють культурні проєкти й залучають кошти. Коли «Шум Рейв» провів декілька вечірок, стало зрозуміло, що потрібно легалізуватись в юридичному полі, каже Євген. Він заснував громадську організацію, тому стало можливо писати грантові заявки. 

Спочатку більші організації долучали «Шум» до створення чогось, так вдавалося збагачувати своє портфоліо. Наприклад, під час карантину через пандемію коронавірусу, фестиваль Plan B запропонував «Шуму» провести прямий ефір та розкрити там творчість діджеїв регіону. На думку Євгена, є дві стратегії написання грантових заявок: перша – заповнювати кожну і робити все підряд, навіть те, що тобі навіть не хочеться, та друга – робити ті речі, які тобі до вподоби. «Шум Рейв» обирає робити те, що подобається. 

Культура має реагувати на події в суспільстві

Євген вважає, що культура під час війни на часі, бо вона відображає нашу ідентичність і показує те, за що нас хочуть знищити. Однак вона має реагувати на події в суспільстві:

«Ми бачимо, як українська електронна музична сцена відреагувала на початок повномасштабного вторгнення. Адекватних людей можна назвати представниками культури. Вони почали спрямовувати свою роботу на допомогу Україні. Наприклад, робити благодійні події, на яких збирають кошти для українців».

За його словами, зараз є два типи організаторів подій. Перші зрозуміли, що так, як було до великої війни, вже не буде. Наприклад, денні фестивалі, де люди розважилися, задонатили та розійшлися. А є люди, які проводять події під час комендантської години, ще й слухають там російську музику. Других на думку Євгена, не можна назвати представниками української культури:

«Культура потрібна, бо вона робить нас українцями, розповідає про Україну світові. Й водночас дозволяє людям відпочивати. На культурні події ходять і військові, і медики, і волонтери, а їм всім треба мати змогу десь розслабитись та побачити, що Україна жива. Однак це можливо лише тоді, коли організатори івенту розуміють контекст, в якому вони зараз це все роблять, – каже голова «Шуму». 

Євген зізнається, що організація для нього – це сім’я. За словами чоловіка, більшість з дотичних до «Шум Рейву» людей – це ті, хто зазвичай підтримує його в складних ситуаціях і з ким він може реалізовувати різні цілі. 

Чоловік каже, що в громадській діяльності легко вигоріти. Однак йому вдалося цього уникнути, бо він побачив, як його робота змінює регіон на краще.

«Ти можеш зробити так, що за два роки роботи у твоє маленьке містечко приїде 200 людей, які ніколи б до того не відвідали його, та слухатиме місцевих музикантів».

Чоловік каже, що в громадській діяльності легко вигоріти. Однак йому вдалося цього уникнути, бо він побачив, як його робота змінює регіон на краще. 

Першочерговою ціллю під час повномасштабної війни для організації є допомога Збройним Силам України, поки, за словами Євгена, він ще не там фізично. Окрім цього, «Шум» прагне підтримувати музикантів, які через повномасштабну війну втратили можливість займатися музикою та творити у своїх містах. Також для проєкту важливо якомога більше розповідати про український Донбас, бо російська пропаганда знову поширює наративи про проросійський Схід. Він вважає, що про це можна та треба говорити за допомогою культури.

---

Ця стаття була підготовлена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України». Зміст цієї публікації/статті є виключною відповідальністю Лірум і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

---

Читайте також: «Це, мабуть, єдиний випадок у світі, коли танцпол — safe place». Як Some People відновлює культурне життя у Харкові під обстрілами?