Історія українського рейву у новій серії Спалаху

Вийшла третя серія документального серіалу СПАЛАХ. Цього разу темою стала культура українських рейвів.

Серія розповідає про появу українських рейвів, про підпільні вечірки та великі фестивалі, вплив Євромайдану на рейв-культуру та чому Київ — не новий Берлін (і це добре). А також про рейви в інших українських містах, вечірки СХЕМА та VESELKA, клуби XLІБ, Closer, українських діджеїв і дух свободи.

У відео знялись Анастасія Топольська (DJ Nastia), Сергій Яценко (Closer, Brave! Factory Festival), Віра Логданіді (Rhythm Buro), Станіслав Твіман (Veselka), Дмитро Авксентьєв (Koloah), Максим Сікаленко (Cape Cod), Віталій Бардецький (Хліб, GRAM), Андрій Кириченко (NEXTSOUND), Дарко (ZAVTRA), та Валентин Бобилєв (Культура Звука).

В Україні існує глибокий, вкорінений, загальнонаціональний комплекс — усі вважають, що українське не може бути крутим апріорі. В цьому плані Революція 2014 року зіграла на руку українським резидентам. Перед подіями на Майдані у наших майданчиків було багато забуканих зарубіжних артистів, які через нестабільну ситуацію відмовлялись їхати в Україну. І тоді наші організатори сказали: ну окей, у нас і свої є. Це переломний момент, коли люди почали вслухатися і розуміти — локальні діджеї круті. — розповідає Анастасія Топольська (DJ Nastia)

Збір людей біля полум’я, з ритуальною музикою і танцями — це і був перший, доісторичний рейв. Просто з часом людей стало більше, музика стала гучнішою, і зараз вона іншого характеру: не природного, а електронного. — говорить Дмитро Авксентьєв (Koloah)

Нагадуємо, Спалах — серіал, який розповідає про сучасну українську культуру та її представників. Творці серіалу кажуть, що українці звикли не помічати наших творців, поки їх не визнає світ. Документальний серіал хоче з цим боротись, розкриваючи різні культурні теми у 10 епізодах та творити історію про самодостатню культуру.

Документальний серіал «СПАЛАХ» створено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Читайте також: культурна децентралізація столиці очима Ptakh Jung