Уряд продовжив повноваження складу Ради з державної підтримки кінематографії: що з цим не так?

31 березня теперішній склад Ради з державної підтримки кінематографії за законом мав скласти повноваження. Втім Кабмін продовжив каденцію чинного складу. на термін до кінця воєнного стану та три місяці після нього. Цю постанову розкритикувала кіноспільнота. Розповідаємо, чому так сталося.

Що це за Рада та хто туди входить?

Рада з державної підтримки кінематографії — це державний виконавчий орган, що регулює низку важливих питань у сфері українського кінематографа. Зокрема, Рада затверджує перелік фільмів, яким надається державне фінансування за результатами пітчингів Мінкульту, Держкіно та/або Українського кульутрного фонду (УКФ). Також Рада має право вирішувати, чи є фільм українським національним фільмом.

Рада складається з дев’ятьох осіб, яких призначають на два роки. Востаннє склад оновлювався у 2021 році й туди увійшли прямі підлеглі медіагруп і власники бізнесів. Тоді щодо деяких членів Ради свої заперечення висловлювали представники української кіноспільноти ще на етапі конкурсного відбору, докладніше читайте за посиланням.

Склад Ради:

• Артем Колюбаєв — голова Ради, телепродюсер Mainstream Pictures.
• Віктор Яриш — телепродюсер кінокомпанії «Студія 95 квартал».
• Юрій Горбунов — телепродюсер, телеведучий та телеактор телеканалу 1+1.
• Анатолій Матешко — телережисер каналу ТРК Україна.
• Олексій Тритенко — актор каналу ТРК Україна.
• Поліна Толмачова — колишня директорка з маркетингу й піару кінокомпанії Film.ua Group.
• Маріанна Новікова — кінопродюсерка кінокомпанії Solar Media Entertainment.
• Олександр Недбаєв — телепродюсер кінокомпанії Prime Story Pictures.
• Микола Чиханцов — юрист, партнер юридичної компанії Адвокатске та рієлтирське об’єднання України.

Що не так із постановою Кабміну?

Відповідно до Закону України «Про державну підтримку кінематографії», члени Ради з державної підтримки кінематографії призначаються строком на два роки, після чого повноваження припиняються автоматично й не можуть бути подовжені.

Оскільки зміни в закон може вносити лише Верховна Рада, а сама постанова Кабміну не є законом, то таке рішення означає, що продовження каденції нинішнього складу Ради порушує українське законодавство.

Крім цього, наприкінці січня кінодистриб’ютор та культурний менеджер Денис Іванов зауважив, що за два місяці до виборів Рада не оголошувала про конкурс кандидатів:

«За законом, вибори в Раду мають проводитися, жодних застережень через “пандемії” і воєнний стан там не передбачено. Але чомусь досі не оголошений ані конкурс на участь у комісії по вибору кандидатів, ані конкурс на кандидатів у члени Ради».

Реакція кіноспільноти

Українська Кіноакадемія опублікувала заяву, в якій критикує урядову постанову.

«Чинний склад Ради не має ані законного, ані морального права продовжувати свою діяльність понад визначені Законом терміни. Усі рішення цієї Ради після 31 березня 2023 року, коли закінчиться її каденція, будуть нелегітимними», — йдеться у заяві.

Члени Кіноакадемії кажуть, що Рада з державної підтримки кінематографії неодноразово порушувала законодавство. Упродовж кількох місяців протягом 2022-2023 років засідання Ради проходили у закритому режимі. Дехто з членів Ради має конфлікт інтересів, пов’язаний з участю в кінопроєктах, які отримали державне фінансування впродовж чинної каденції.

Відтак Українська кіноакадемія  вимагає від Кабміну скасування постанови, а також провести чесний та прозорий конкурс.

Читайте також: Українська кіноакадемія оновила склад. Хто туди увійшов і чи добре це для кіноспільноти?

Заяву підтримала Національна спілка кінематографістів України та Українська Гільдія Режисерів.

Критикиня й журналістка Дарія Бадьйор каже, що нинішня Рада дуже зручна і для Держкіно, і для Офісу Президента: «Не ставить зайвих питань, не є суб’єктною, і виконує все, що скажуть. Голова Держкіно Марина Кудерчук теж на місці: їздить кінофестивалями і кіноринками, ні слова не розуміючи, що їй кажуть іноземні партнери, не роблячи нічого для того, щоб українське кіно продовжувало розвиватись хоч якось у тих умовах, в яких ми всі опинились».

Читайте також: «Держкіно vs Довженко-Центр»: хронологія культурної боротьби