Головна
>
Інтерв'ю
>

«Ми прагнемо відійти від стереотипів, асоційованих з бандитизмом та корупцією», — культурна менеджерка Яна Бойцова про Стратегію культури в Одесі

«Ми прагнемо відійти від стереотипів, асоційованих з бандитизмом та корупцією», — культурна менеджерка Яна Бойцова про Стратегію культури в Одесі

З 2021 року три українські міста у співпраці з проєктом EU4Culture працювали над розробкою Стратегій розвитку культури на найближчі роки. 

До участі в програмі потрапили Вінниця та Рівне, а у 2023 році і Одеса. Культурні інституції та недержавні організації мали дослідити та спланувати, як можуть розвиватися їхні міста. 

Одеса поки єдине місто, де робота над Стратегією ще триває, адже долучилося до програми дещо пізніше. 

Координаторка розробки Стратегії культурного розвитку Одеси та співзасновниця громадської організації Pixelated Realities Яна Бойцова в інтерв’ю Лірум розповіла, як триває робота над Стратегією, скільки людей залучені до цього процесу, як команда досліджувала міфи міста і якою вона бачить Одесу після завершення роботи.

Фото надала Яна Бойцова

Чи велися в Одесі розмови про створення Стратегії розвитку культури до співпраці з EU4Culture?

Ми почали думати над цією темою, коли УКФ запускав проєкт «Велика культурна столиця». В цей період ми як ГО «Піксельовані реальності» спільно зі ще двома громадськими організаціями впроваджували «Фестиваль одеських дворів» і «Школу культури добросусідства». Це був проєкт у форматі неформальної освіти для мікроспільнот у дворах, і ми там розповідали про історію й важливість культурної спадщини, про неконфліктну комунікацію тощо. У межах фестивалю люди мали створювати власні проєкти, тож ми «зводили» їх з відповідними організаціями. Також потрібно було співпрацювати з міською радою і з Департаментом культури. Словом, в якийсь момент ми стали мережувальною організацією, яка ввімкнула комунікацію на всі сторони.

І вже коли ми подавалися на «Велику культурну столицю», то мали певну впізнаваність. Нас запросили допомагати писати заявку. Вона тоді не пройшла, бо писалася в короткі терміни й була трохи «сира». Але її роль була в тому, що ми зрозуміли, що в Одесі може бути якась загальна програма дій, спрямована на синхронізацію дієвців.

Як стартувала робота над розробкою Стратегії?

У 2021 році, коли оголосили програму EU4Culture, Департамент звернувся з пропозицією адаптувати заявку з «Великої культурної столиці» під цей процес. Ми досить успішно пройшли до останнього етапу цього конкурсу і з п’яти міст були четвертими. 

В контексті культурної стратегії ми прагнули досліджувати місто, виявити культурні потреби його мешканців. Коли ми не пройшли, це частково стало на паузу, але ми продовжували виконувати певні етапи. 

У 2022 році процес був повністю зупинений. Через складні обставини, повʼязані з наданням місту статусу обʼєкта ЮНЕСКО, департамент було розформовано. Раніше функціонування в рамках одного департаменту охоронних та дозвільних процесів відбувалося неефективно. Нині утворено новий департамент, що обʼєднує ключові функції для управління та підтримки культурного середовища.

Завдяки співпраці та залученню уваги, ми стали частиною цікавого процесу, де вперше взаємодіємо з великою кількістю різноманітних асоціацій, синхронізуючи їхні візії та бачення з департаментом. Таким чином, утворився своєрідний трикутник соціальних змін, до якого входять суспільство, влада та бізнес, і всі вони почали синхронізувати свої погляди на необхідність змін та внесок кожного на своєму рівні.

Фото надала Яна Бойцова

Скільки приблизно людей залучені до цього процесу на постійній основі?

В рамках цього проєкту я можу сказати, що ядро нашої команди складає приблизно 20 осіб. В кожному документі та процесі є один або два лідери, яких я називаю керівниками робочих груп. До кожної групи залучено різну кількість експертів залежно від потреби. Загалом, якщо врахувати запуск нового проєкту, який працює в координації з нашим, кількість учасників може сягнути 50, а можливо навіть 60 осіб.

Серед цих експертів переважно люди з Одеси, чи Ви залучаєте фахівців і з інших регіонів?

Наша початкова позиція при отриманні цього гранту базувалася на розумінні критичної ситуації в Одесі з представниками культурно-креативної сфери. Проблема двостороння: з одного боку, спостерігається нестача фахівців через еміграцію, з іншого — недолік зайнятості для тих, хто залишився.

З самого початку ми планували активно співпрацювати з одеськими організаціями та експертами. Хоча, при залученні спікерів для освітніх курсів та експертів аналітики або фасилітації, ми не обмежувалися виключно одеситами, в підсумку, – переважною більшістю учасників проєкту є місцеві фахівці.

Фото надала Яна Бойцова

Інші міста прописували у Стратегіях свої сильні та слабкі сторони. Якщо говорити про Одесу — які візії в контексті розвитку культури вже випрацювані?

Ми організували процес розробки стратегії, розділивши його на етапи та окремі документи. На початку минулого року ми провели соціологічне дослідження, опитавши одеситів про їхні культурні потреби та уявлення про місто як про культурний міф. Також було проведено дослідження історико-культурного міфу міста, який формувався через різні історичні епохи та культурні медіа, такі як література, музика, кіно, певні культурні продукти.

Ми дослідили також думки емігрантів про місто, як вони запам’ятали його і як вони зараз, можливо, поширюють інформацію про нього через формат сарафанного радіо.

Наразі ми маємо оцінку культурних потреб містян та розуміння історико-культурного міфу Одеси, а також як цей міф сприймається самими одеситами, включаючи як корінних жителів, так і тих, хто нещодавно переїхав та планує залишитися в місті на рік і більше. Це дозволяє нам враховувати думки внутрішньо переміщених осіб та інших нових жителів Одеси. Також провели опитування серед представників культурного, креативного сектору та туризму, щоб з’ясувати їхні потреби в галузі культури та їхнє бачення майбутнього.

Отже, повертаючись до питання про наші слабкі та сильні сторони, вони будуть визначені на основі трьох проведених досліджень під час стратегічної сесії, яку ми плануємо організувати наприкінці квітня. Ми розраховуємо залучити до участі приблизно 150 осіб, очікуючи, що між 130 та 150 з них зможуть прийти.

Ми звертаємося до цих досліджень та кроків з певними вихідними позиціями. Однією з ключових проблем, яку ми хочемо зрозуміти, є вплив сезонності на культурно-туристичну активність в Одесі. З одного боку, високий сезон сприяє активності, але з іншого — сильно ускладнює проведення заходів поза сезоном, особливо восени, коли місто перестає бути привабливим для відвідувачів. Окрім сезону 365, децентралізація послуг — це також тривала проблема, де немає значного прогресу: доступність неформальної освіти, культурних лекцій або культурних хабів та мейкер-хабів, а також місць для ігор у настільні ігри важлива для мешканців.

Крім того, є інфраструктурна проблема з’єднання спальних районів з центром міста, де обмежене число доріг перевантажене, що робить подорож з периферії до центру такою ж тривалою, як і в більших містах типу Києва, що є абсурдом з огляду на розміри Одеси.

Одним з ключових аспектів для нас є трансформація Одеського міфу, яка стала особливо актуальною в останньому проєкті. Це стосується проблеми впливу російської пропаганди, яка намагається представити Одесу виключно як «русскій город», ігноруючи та викривлюючи її різноманітну історію. Такі дії путіна та його спроби включити Одесу у свої передвиборчі кампанії з подібними наративами мають негативний вплив на одеситів, оскільки ніхто не прагне бути асоційованим з російською пропагандою на будь-якому рівні — влади, суспільства чи бізнесу.

Фото надала Яна Бойцова

А які ще міфи міста показало дослідження?

Основна наративна концепція, яку ми прагнемо дослідити та розвинути, полягає в прагненні трансформувати уявлення про Одесу в мультикультурне та підприємницьке місто. Ми акцентуємо на тому, що значний розвиток міста у сферах архітектури, мистецтва, науки та медицини був можливий завдяки людям, які приїздили сюди з різних куточків світу, створювали тут свої підприємства і, своєю чергою, інвестували у місцеву культуру, сприяючи розвитку оперних театрів, художніх та бізнес-клубів. Ми прагнемо відійти від стереотипів, асоційованих з бандитизмом, корупцією та іншими негативними явищами. 

Найбільш розповсюдженим міським міфом є «Одеса — місто біля моря» та курорт, що асоціюється з сезонністю. 

На другому місці — два рівноцінні за поширеністю міфи — це Одеса Бабеля та Одеса Жаботинського. Міф у цьому контексті — це комплекс уявлень про місто, що дозволяє представити його історію єдиним наративом, пов’язуючи між собою різні, на перший погляд, не пов’язані елементи, такі як атмосфера місця, поведінка людей та їхні уявлення. Ці міфи, хоча і різноманітні, часто доповнюють один одного або існують як окремі елементи. Нас цікавило, наскільки одесити ідентифікують себе з бабелівською Одесою, усілякими Мішками Япончиками, та наскільки вони бачать себе частиною столиці високої культури Дерибасівської та оперного театру. 

На третьому ж — уявлення про Одесу як місто підприємництва та креативних людей і мультикультурне місто.

А подібні дослідження раніше проводилися безпосередньо одеситами? Маю на увазі, якщо досі це були зовнішні дослідження, то чи могли вони повторювати ці стереотипи й містити елементи пропаганди?

Дослідження одеського міфу здебільшого проводили місцеві експерти або ті, хто мав зв’язок з Одесою протягом життя. Це має свої плюси, оскільки одесити глибоко зацікавлені у своєму місті, але також створює певні труднощі для визнання на національному рівні. Проблема деколонізації одеського міфу є значущою не тільки для Одеси, але й для всієї України, виступаючи як приклад для інших міст з імперським минулим, таких як Миколаїв, Херсон, Полтава та інші. Надалі ми бачимо наше місто прикладом і для країн європейського сусідства, які стали частиною програми EU4Culture.

Яким чином співпраця з EU4Culture допомагає Вам у розробці Стратегії?

Мене особливо приваблює ідеологія програми, спрямованої на роботу з містами за межами столиці, адже з часом я усвідомила, що мене менше цікавить життя великого міста, як Київ. За його межами існує безліч цікавих місць, які часто сприймаються як малозначущі порівняно з центром.

Окрім того, важливою частиною є роль мережування, яка вимагає значних зусиль та ресурсів для спілкування та обміну досвідом з партнерами. Після COVID-19 та початку війни подорожі стали складнішими, але саме тому взаємодія й обмін ідеями, які стимулює програма, набувають ще більшої ваги, відкриваючи нові горизонти та можливості.

Фото надала Яна Бойцова

Коли орієнтовно має бути завершена робота над Стратегією?

В червні ми маємо опублікувати чернетку, яку будемо обговорювати. Потім має бути представлення публічно готового документу на презентації. Ми плануємо липень і серпень витратити на те, щоб провести наші документи через міську раду.


EU4Culture — чотирирічний проєкт із загальним бюджетом у 7,85 мільйонів євро, який фінансується Європейським Союзом для підтримки культурного та креативного сектору з особливим акцентом на нестоличні міста в країнах Східного партнерства. Проєкт реалізується Goethe-Institut у партнерстві з Czech Centers, Danish Cultural Institute та Institut Français у Грузії. 

Матеріал опублікований на умовах партнерства.


Читайте також: «Це місце поєднує літери, сенси й людей», — видавчиня Катерина Носко про «Мистецьку бібліотеку» у Львові

Над створенням цього матеріалу працювала команда із шести людей.
Допоможи нам продовжувати працювати на цьому ж рівні — задонать Ліруму на Buy Me a Coffee

Підтримай Лірум

Розповiсти друзям

Facebook Twitter Telegram

Допитливим

Музика
Від The Maneken до sucilna_nevdacha.exe: як звучить Донеччина
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
24 години тому
Новини
«Це, мабуть, єдиний випадок у світі, коли танцпол — safe place». Як Some People відновлює культурне життя у Харкові під обстрілами?
Жданович Дарина Жданович Дарина
22 Травня, 2024
Анонси
Гід сценами фестивалю V`YAVA Єднання: плейлісти усіх локацій
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
22 Травня, 2024