Між Франком та концептуальністю. Рецензія на дебютний EP Ragapop

Весною відбулася прем’єра сайд-проєкту учасниць Dakh Daughters Руслани Хазіпової та Ганни Нікітіної, а також музиканта Антона Очеретяного, – Ragapop. У липні вони презентували дебютний мініальбом Сяся, у який увійшло три треки на слова Івана Франка. Наш редактор Артем Рісухін розповідає, яким вийшов реліз та чи не нашкодила йому концептуальність.

Дебютний EP Сяся сайд-проєкту учасниць гурту Dakh Daughters Руслани Хазіпової, Ганни Нікітіної та музиканта Антона Очеретяного — Ragapop — це три треки, побудовані на поезії Івана Франка. 

Це альбом концептуальний за звучанням, пробираючий, з уміло вписаними фолковими елементами. Починаючи з першого, титульного треку Сяся, який важкими та брудними бітами проносить крізь поему Франка про знедолену повію Сясю, реліз затягує у воронку готичності та майже EBM-му. Тим дивніше дізнатись, що в основі цього важкого в усіх сенсах треку — звук ритму серця дитини Руслани та Антона на УЗД.

Оберти електронної дарковості не збавляються на другій композиції Февросія, який входить індастріал-раж, розкручує темпоритм і флоу Руслани за межі драматичного читання поеми Франка. Наприкінці треку Хазіпова звучить наче віддзеркаленням alyona alyona з її Голови: «Де мої, де мої демони? Де вони?». У Февросії тріп-хоп, електроніка та фолк поєднуються у справжню аудіодраму. Тільки, на відміну від театралізованості Dakh Daughters, тут все збалансоване, вивірене за звучанням та подачею.

> Читайте також: Альбом, що одразу стає класикою. Рецензія на «Air» від Dakh Daughters та враження з презентації

Найбільш тріп-хопова та найсильніша робота мініальбому Гордості — це візитівка Ragapop. Майже апокаліптичний, трансоподібний, цей трек за мотивами постановки «Цар Едіп» в перекладі Франка — це справжня рага. Втім, саме цей трек і оголює головну проблему Ragapop — тексти. І тут важливо одразу зазначити, що поеми Івана Франка оживають на релізі так, як, можливо ще ніколи в українській музиці. Але саме в цьому і губиться жила самого тріо. Музично вони роблять все за найкращими канонами, щиро, винахідливо. Але в текстах немає Руслани, Антона та Ганни — є Франко. Вистави, яка приваблює на двох з трьох треків, стає мало. Хочеться почути рими самих авторів. Хочеться повної імерсивності, а не лише ретранслювання. Створений концепт вміло тримається в форматі EP, та чи вистачить цього на повноцінний альбом? Чи не стане він «за мотивами»?

Музично Ragapop місцями нагадує водночас і 2H Company, і Forest Swords. Мрачнуватість гурту — це відгомін сьогодення, наче саундтрек до часів, коли надії майже і немає. Тріо задало дуже високу планку і для себе, і для музикантів, які ще досі копирсаються в електрофолку. Це не просто крок від вторинності — це дійсно дуже самобутній, цікавий проєкт. Будемо сподіватись, що повноформатна платівка стане ще більшим відкриттям, але навіть зараз, Сяся — один із найкращих релізів року.

> Читайте також: Гурт Ragapop розповідає про свій дебютний EP

8/10

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.