Як пройшов перший фестиваль BeLive

21-24 червня на НСК “Олімпійський” пройшов перший міський фестиваль BeLive. У програмі — музика, блоггінг, стендап, спорт, їжа, дитяча зона. За чотири дні побувати на всьому — задача не з простих, тому ми зосередились на музичній програмі.

Українська сцена першого дня фестивалю зробила неможливе — довела, що в Україні існує хіп-хоп, який навіть можна слухати. Ба більше, хіп-хоп, який хочеться радити іншим. У програмі були адепти олд-скулу Тулим, англомовний Very the Jerry, нью-скульний Wavy Dem, екстраординарні Счастливые люди та закарпатська бомба Alina Pash. Закцентувати увагу хочеться на двох учасниках.

Молодий і до того не дуже відомий загалу Wavy Dem для мене був невідомим до кліпу гурту INDT Barcelona. Там мою увагу миттєво привернув репер, що нагадував усіх цих Lil-хлопців, який вільною англійською качав під стильний біт. Інформації про нього наразі небагато — на стрімінгах можна знайти всього кілька його треків, а зараз він готується реліз дебютної платівки та першого сольного концерту. На сцені з ним — діджей, який розігріває слухачів треками закордонних реперів перед безпосередньо концертом, та crew, яка допомагає розкачувати публіку під час виступу.

Хедлайнерка української сцени першого дня — Аліна Паш, яка весною підірвала мережу дебютним кліпом Bitanga. Виступ на BeLive — перша реальна можливість не лише оцінити її роботу перед публікою, а й почути ще не випущений матеріал. Описати словами важко, тому давайте чекати на реліз.

> Читайте, що сказали бельгійці Warhaus та J.Bernardt про кліп Аліни Паш

На головній сцені було не менш гаряче, адже головний хедлайнер — це легендарний Jamiroquai. Виступ вийшов неоднозначним. З одного боку, через те, що співак має проблеми зі здоров’ям, він втратив форму і вже не може заряджати так, як це було раніше. І з цим нічого вже не поробиш. З іншого — коли ти йдеш на ім’я такого масштабу, то вимагаєш відповідної якості шоу. І тобі байдуже на контекст, ти хочеш відірватись і почути улюблені пісні.

Другий день відвідувачі зустріли під дощем. І з відповідною музикою — треки литовського бенду Royce та українців Braii і Layah слухати саме під такою погодою ідеально. Приємно знати, що на українській сцені є якісне атмосферне жіноче інді.

> Дивіться фотозвіт з великого сольного концерту Layah

Як сказали Braii, вони досі лише набирають концертний досвід і звикають до нових сцен. У мене були сумніви про те, наскільки вони можуть бути повноцінним фестивальним бендом, особливо на події, де їх будуть слухати з морозивком в руках. Тим не менше, ці сумніви були не виправдані — Оксана Бризгалова та ко тримаються на сцені впевнено і вміють вести слухача за їх історією. Єдине рішення, яке мені здається дивним — це відмова від пісень українською чи російською, тобто мовами, якими легше зібрати у себе аудиторію.

Закривали день LatexFauna, яких я (та й київська публіка) чула вже стільки разів і в таких різних варіаціях, що важко розповісти щось нове.

На головній сцені звучав гурт Everything Everything, який сильно-сильно любить наш головний редактор Олексій Бондаренко. Йому слово:

EE важко назвати стадіонним гуртом, їх ідеальна локація — клуб з купою шанувальників. Утім на великій сцені вони виглядають як вдома. Цього разу британцв привезли останній альбом та оновлений візуальний стиль. І вже вдруге вразили самовідданістю і професіоналізмом. Здавалося б неважкий інді-рок має тонути на фоні масштабів Олімпійського, але ні, EE утримували увагу залу та давали достатньо драйву, щоб звернути на себе увагу навіть тих, хто гадки не мав що це гурт. Чудовий виступ чудової банди. Шкода тільки що не зіграли Blast Doors.

Два останні дні фестивалю для мене були найяскравішими. Третій день розпочав проект Адвокаты, фронтмен якого колись грав у гурту Dzerzhinsky Bitz. У записі мене гурт не зачепив, але їх виступ змусив змінити думку — це саме та команда, яку я можу назвати ідеальною для фесту. У них не важка музика, під неї можна танцювати і, головне, слова, в які хочеться вслухатись.

Але вони були лише початком. Потім мені повертали мою версію 2007 року — гурт АГОНЬ відкрив свій виступ легендарною Я Устал. Насправді, виступ АГОНЬ мене вразив. Майже годину весь наповп (варто додати, що і людей на них було чи не найбільше) танцював та підсівував пісням колишніх Quest Pistols. Додам, що їх провокативна пісня Всем Fuck дуже органічно вписалась у сетліст. Тепер чекаємо новий матеріал і сольний концерт. Його точно треба побачити. Повертали мої підліткові роки і паті-гурт Dilemma, які виконали свій великий хіт Эй, бэйба, який колись вийшов за участі Івана Дорна. Поп-сегмент на українській сцені зайшов добре, тому Kazka та Constantine, які грали в останній день, вписались у нього ідеально. На відміну від першого сольного концерту Kazka в Atlas, де було видно хвилювання гурту, їх подача стала впевненішою, а поведінка — розслабленою.

Ту ж лінію гнула і головна сцена в останній день з хедлайнерами Mozgi та Время и Стекло. Можна по різному ставитись до музики цих виконавців, але сперечатись з тим, що вони видають не просто шоу, а видовище — важко. Конфеті, метафан, дим, кульки, мерч і хтоза що ще летіли у публіку. Було важко зрозуміти, в який бік дивитись у першу чергу — на натовп, виконавців чи відео, що оздоблювало сцену. Такого професіоналізму не показав жодний український гурт на фестивалі.

Якщо говорити про враження про фестиваль загалом, то BeLive вдався. Так, була плутанина з вхідними квитками у перші дні, непорозуміння з оплатою карткою Visa та розташування туалетів на межі світу. Організатори знають про ці недоліки, а значить будуть шукати способи їх виршірити. Головне, що люди прийшли, люди отримали задоволення і люди повернуться за рік. І повертатись буде куди — організатори вже анонсували, що BeLive-2019 відбудеться.

На останок, ми не можемо не поділитись ще порцією фотографій від Олі Закревської:

Фото: Oli Zitch