15 червня у Чернівцях стартував кінофестиваль глядацького кіно Миколайчук OPEN, генеральним продюсером якого є Олексій Гладушевський. Він сценарист, продюсер («Перші ластівки», «Мій юний принц»), актор. Раніше був генеральним директором Нового каналу, а до жовтня 2021 року очолював продюсерський центр StarLight Originals.
До початку повномасштабної війни Олексій був у Києві, напередодні 24 лютого — презентував свою стрічку «Мій юний принц» на кіноринку Української кіноакадемії. Вранці дізнався, що третій день кіноринку скасований — почалась війна.
У нашій розмові Олексій зізнається, що це його страшенно вибило з колії, однак він все ж вирішив залишитись в Україні.
Ми поспілкувалися з ним про те, як він опинився у Чернівцях, створив Мистецький штаб та організував фестиваль глядацького кіно Миколайчук OPEN.
«Коли ти щось для себе вирішуєш, то все інше стає неважливим»
«Я якось для себе одразу вирішив, що нікуди не поїду, що хочу працювати тут. Хочу спробувати робити щось важливе для українського театру, кіно, культури. Я на цьому розуміюсь і розумію, що потрібно саме зараз. Багато хто говорив: “Як тут? Тут нема ані грошей, ані роботи”. Так і є, тут немає ані грошей, ані роботи. Всі мої проєкти заморозились. Із січня місяця я не заробляю ні копійки, живу на те, що заробив до того. Я не знаю, наскільки довго протягну. Але коли ти щось для себе вирішуєш, то все інше стає неважливим», — розповідає Олексій.
З початком повномасштабної війни Олексій поїхав у Чернівецьку область. Спершу мешкав у селі Мигове. Там монтував ролики, волонтерив, допомагав переселенцям знайти житло, а потім зрозумів: треба робити щось для культури, для митців, які опинились в Чернівцях та й для самих чернівчан. Як результат — у Чернівцях з’явився Мистецький штаб.
Мистецький штаб: для кого і про що?
Ідея про простір, який би об’єднував митців театру та кіно, в Олексія була раніше, але не було концепту його організації:
«Я не дуже розумів, який це має мати вигляд, як це подавати, як воно має працювати, де знайти приміщення та гроші. Тому відкладав, але з початком війни все пришвидшилось. Я бачив багато дописів акторів і режисерів у соцмережах, які писали, що наша професія зараз непотрібна, треба якось її забувати й думати над чимось іншим. Але в усіх цих промовах була якась журба, — сміється Олексій. І я зрозумів, що треба швидко щось вирішувати, об’єднувати та підіймати бойовий дух митців».
Спершу необхідно було знайти приміщення. Через спільних друзів Олексій познайомився з командою Культурно-мистецького центру імені Івана Миколайчука:
«У мене був сформований запит і концепт, а у них – приміщення. Але головне — ми на одній хвилі, тож почали діяти. І я, і представники Центру Івана Миколайчука розуміли — штаб треба робити, він потрібний, навіть якщо відвідувачів буде небагато. Хоча ми знали, що мінімальні витрати з нашого боку в такому разі все одно будуть: на діяльність штабу, оплата комунальних послуг тощо. Але це того вартує. Та люди приходять, а їх віддача колосальна».
Мистецький штаб працює із тими, кого цікавить театр чи кіно. Прийти туди може кожен охочий, необов’язково мати досвід. Свою діяльність штаб почав із кінопоказів повнометражного, короткометражного та фестивального українського кіно.
Зауважимо, що всі події, які відбуваються в Мистецькому штабі — безкоштовні, за винятком кіноднів у п’ятниці: вони платні (80 грн), а виручені кошти йдуть на підтримку діяльності артцентру.
«У нас також була”сценарна кімната”, я курував цю активність: розповідав, як писати сценарії, проводив практичні заняття. Всі, хто не мав досвіду могли приєднатись до тих, хто з досвідом, і допомагати їм створювати сценарії та концепції фільмів. Ми обрали два проєкти. Команди мають підготувати професійні презентації. А далі будемо представляти їх нашим партнерам, шукати фінансування, щоб продовжувати співпрацю», — пояснює Олексій.
У штабі є й активності для підлітків: сценарист і продюсер Євген Тунік веде безкоштовні майстер-класи зі створення драматургії кіно та серіалів.
Крім цього, там відбуваються артист-токи із представниками кіноіндустрії, – спільно з Центром Леся Курбаса штаб запустив театрально-драматургічний проєкт «ДрамПост».
У межах цього проєкту відбуваються сценічні та онлайн-читання актуальних п’єс, переважно на воєнну тематику. А у співпраці з Театром на Лівому березі Дніпра та театром «Золоті ворота» показують відеовистави.
«Наприклад, ми показували виставу «Сталкери» з Ірмою Вітовською та Віталіною Біблів. Вони спеціально приїхали в гості на творчу зустріч. А наприкінці вистави почалась повітряна тривога, ми спустились у бомбосховище й останні десять хвилин Ірма та Віталіна дограли для глядачів в укритті. Потім була довга дискусія. Глядач не хотів їх відпускати».
Кіно знімають для того, аби показувати
З часом Олексій Гладушевський вирішив організувати офлайн-фестиваль глядацького кіно Миколайчук OPEN. Ідея виникла, коли продюсер побачив, що українські кінофестивалі презентуватимуть свої програми в межах європейських.
«Я розумів, що це з одного боку правильно: у Києві чи в Одесі небезпечно, а з іншого: чому ми не можемо зробити це тут, в більш безпечних областях і так підтримати українські фестивалі?»
Тож в межах Миколайчук Open буде блок взаємопідтримки – по одному фільму з різних фестивалів: «Королі репу» Мирослава Латика з ОМКФ, «Я працюю на цвинтарі» Олексія Тараненка з Молодості та «Між небом і горами»Дмитра Грешка з Docudays UA.
У межах фестивалю також покажуть українські фільми, які не виходили в національному прокаті, та представлять програму ретроспективи.
Показати саме нові стрічки Олексій поставив за мету одразу, для нього це було найважливішим, адже це ті фільми, які глядач не має можливості подивитись. Їх вирішили притримати до фестивалів, у прокаті їх не показують.
«Спершу продюсери не розуміли, як це буде і чи варто давати нам фільми. Тож мені потрібно було, аби хтось погодився дати у нас прем’єру стрічки. Першою була команда «Будинок “Слово”. Нескінченний роман», тож саме ця робота – фільм-відкриття фестивалю. Ми з продюсерами зійшлись на тому, що кіно знімають для того, аби показувати, його не треба тримати, бо ніхто не знає, що буде завтра».
А от з організаційними процесами є чимало складнощів. На показ кожної стрічки необхідно закласти вдвічі більше часу на випадок повітряної тривоги. У фестивалю відсутнє фінансування, усе робиться на волонтерських засадах. У самих Чернівцях проблеми з житлом та паливом. Не буде червоної доріжки, а кількість відвідувачів – обмежена, прийти можна тільки за попередньою реєстрацією.
«Ми усе робимо на свій страх і ризик. Щодня ми запитували себе “а що якщо ?”, а потім подумали, що можемо хвилюватись лише за те, на що ми можемо вплинути».
Крім кінопоказів, на Миколайчук OPEN таки відбудуться творчі зустрічі з Ірмою Вітовською, В’ячеславом Довженком, Віктором Ждановим, Мариною Кошкіною, Михайлом Дзюбою, а також дискусії, присвячені майбутньому українського кіно.
Фестиваль організовує збір коштів на потреби підрозділів ЗСУ, в яких служать учасники команд фільмів. Щоб долучитись, достатньо задонатити на реквізити БФ Українського мистецького фонду під час фестивалю.
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: