Що не так із фестом Лайми і Гаддеміт, та до чого тут бездіяльність Мінкульту

У червні 2023 року сталося дві події, які викликали бурхливу реакцію нашої аудиторії. Два тижні тому реперка Gezweirdo випустила пісню Гаддеміт, яка до того завірусилася в тіктоці і направду була довгоочікуваною. Виявилося, що це перша українськомовна пісня співачки, яка після 24 лютого 2022 року продовжувала випускати реп російською та публікувала свої релізи ВК. Критику на свою адресу співачка назвала нападом хейтерів.

Також у травні було оголошено про фестиваль Laima Rendezvous Jurmala, організований співачкою Лаймою Вайкуле у Латвії. У фестиваль візьмуть участь українські артисти (Вєрка Сердючка, Max Barskih, Оля Полякова, Dorofeeva, Alekseev, Анна Буткевич та Freedom Ballet), а також Андрій Макаревич, співачка Марія Максакова, яка була депутаткою ДержДуми з 2012 по 2016 рік, і, власне, сама Лайма.

Головний редактор LiRoom Олексій Бондаренко аналізує, чому обидві ці події пов’язані із бездіяльністю Мінкульту та стимулюють повільне повернення до лона російської культури. 

---

Проблема з фестивалем Лайми, а також нещодавнім кейсом зі співачкою Gezweirdo та її Гаддеміт, насправді не в громадянстві Макаревича та Лайми чи то навіть публікації треків у ВК після його заборони в Україні. Ці аргументи — зміщення акцентів з того, що бентежить по-справжньому.

Проблема — в поринанні в російський культурний контекст. 

Яка різниця, яке саме громадянство у Макаревича — ізраїльське, російське чи подвійне? Яка різниця, яке громадянство у Лайми? Вони обидва — частина російської культури. Макаревич один із тих, хто буквально створив РУСКІЙ РОК. І, підозрюю, співати на фестивалі він буде не на івриті.

Стосовно Лайми — ви знаєте багато її пісень латиською? Може вона інтервʼю дає латиською напередодні цього фесту? Лайма — це велика артистка РОСІЙСЬКОЇ ЕСТРАДИ. І співати вона теж буде російські пісні.

Запрошення Марії Максакової теж викликає більше подиву. Судячи з її ютубу — головна її діяльність — роздавати коментарі російським журналістам. Звісно ж, російською мовою. Яку культурну цінність вона має принести фестивалю як українська артистка?

Так само й питання до Gezweirdo — не в каналах дистрибуції й тому, у кого був доступ до її ВК після 24 лютого. Проблема в тому, що вона весь цей час, зокрема і після 2022 року, продовжує робити РУСКІЙ РЕП. І вона не вважає це чимось поганим, не видаляє старі пісні. Вона зробила одну пісню українською і тепер претендує на лаври нової української артистки. Так може хоча б почати вести інстаграм українською? T-Fest оно теж з прапорами бігає, то він тепер видатний український репер?

Я розумію, що всі наелектризовані, втомлені й усім важко. Артистам насправді не позаздриш. Два роки пандемії, війна — це все непросто. Але це не означає, що будь-яка критика, особливо стосовно звʼязків з російською культурою, — це напад злих хейтерів. 

Перед тим, як зробити новину про авторку Гаддеміт, ми написали всі питання співачці й дали можливість сказати все, що вона думає. Вона прямим текстом відмовилася від коментарів. А після того почала розповідати, що її замовили, і журналістам заплатили за сплановану атаку на неї. Тобто, прямо оббрехала нас.

Перед новиною про Лайму ми тиждень бігали й питали всіх, до кого могли дотягнутися. Розгорнутий коментар дав лише Данилко й організатори фесту.

«Ми говоритимемо про Україну на всіх майданчиках, де це можливо. Європейцям треба нагадувати про війну постійно, на другий рік війни їхня увага вже не так прикута до України. Якщо не буде чути нас, буде чути «їх». Саме тому Сергій Кислиця виступає в ООН тоді, коли там виступає Небензя», — Андрій Данилко стосовно участі у фестивалі Лайми Вайкуле.

І я розумію позицію «якщо там не будуть говорити українці, то там будуть чути тільки росіян». Подібна дискусія точиться й стосовно участі українських режисерів, наприклад, у Каннах, коли там також є й російські представники. Те ж стосується спортивних змагань.

Але навіщо виступати навіть не поряд, а ПІД ПАТРОНАТОМ зірки російської естради? Нехай і в жовто-блакитних окулярах? Послухайте як Лайма говорить — «на Украине» (мені здається, треба було бути в бункері, щоб не чути як українці на це вихарюються), «нет-нет, это не будет политический митинг, это концерт»  — щось подібне Земфіра любила казати, коли забороняла діставати українські прапори на концертах. Попри свою позицію, вона знаходиться поза українським контекстом — у пострадянському, чи взагалі російському.

Та ж сама Лайма могла зробити окремий фест, без свого імені, російської мови й російських артистів і дати сцену українцям. Але не зробила. Я думаю, ця думка навіть не виринала, бо вона виходить за межі пострадянської парадигми, у якій існують ці люди.

Російська культура на фестивалі Лайми лізе з будь-якого місця, на яке тільки можна натиснути. Організатори запросили понад 5 українських артистів. При цьому на сайті й не пахне українською мовою — латиська, англійська й російська. Знову питання про повагу.

На першій же сторінці сайту організатори пишаються тим, що там виступали Григорій Лєпс, Стас Михайлов, Філіп Кіркоров. А на наше питання, чи їх не бентежить, що вони вихваляються виступами людей, які підтримують геноцид українців, кажуть, що «в мирні часи всі дружили, то чому тепер вони мають забувати свою історію?». По-перше, фест з’явився у 2015, а війна триває з 2014, це теж непогано було б дізнатися. По-друге, ну, наприклад, на офіційному лого футбольного клубу «Баварія» з 1938 по 1945 була свастика. То навіщо було міняти, треба ж пишатися своєю історією!

Чому тоді на головній сторінці сайту нема ВВ, Мірзояна, інших українських артистів, окрім Монатіка, які виступали на фесті? Не того рівня? Чи Елена Ваенга престижніша за Вєрку Сердючку? 

Також дуже милою є згадка, що фестиваль показуватимуть російські телеканали та сервіс OK.ru, до речі, заборонений в Україні. Організатори кажуть, що насправді показуватиме 1+1, от тільки ні на сайті фесту, ні на сайтах 1+1 Media цієї інформації немає. А от про OK.ru досі є. 

Організатори фестивалю, звісно ж, заявили про підтримку України. І що навіть направлять якісь збори на допомогу українцям. Але кому — не сказали, бо ще не визначилися. «Можливо, направимо постраждалим на Херсонщині». Через два місяці після катастрофи, дуже дякуємо. Одразу видно, який серйозний рівень емпатії й залученості в процес. 

Та навіть той самий Макаревич. Я не буду казати, що він наш ворог. Дійсно, Андрій Макаревич — один з найкращих (для України) публічних рускіх, які є на цей момент. Але йому своє робити, а нам своє. Послухайте його інтервʼю, у них він передусім захищає ліберальну Росію. Він не розуміє, чому, наприклад, диригенти не хочуть виконувати Чайковського. Каже, що все це пройде. Макаревич нам не ворог. Але й не друг.

Треба просто чесно глянути правді у вічі. Це не міжнародний фестиваль. Це ностальгійний фестиваль російської культури із запрошеними гостями. Усі анонси та вся комунікація розраховані на людей, які цікавляться російською музикою. А підживлювати його будуть українські артисти, які уже зараз сприймаються аж ніяк не хедлайнерами. Організатори навіть не змогли правильно написати імʼя Олі Полякової в лайнапі.

Чому ми критикуємо гурти, які хотіли робити спільні виступи з FACE (який теж одразу вписався проти Путіна), а тут маємо посилатися на ізраїльський паспорт Макаревича? Чому ми маємо спускати на гальмах той факт, що Лайма і її команда навіть не спробували оптимізувати фестиваль під українців? 

Здавалося б, до чого тут Мінкульт? 

Бо такі дискусії, суперечки, «атаки хейтерів» зʼявляються через відсутність сформованої культурної та інформаційної політики. Яку мало б розробити (сюрприз!) Міністерство Культури й Інформаційної Політики. З одного боку ми кричимо, що не можна стояти з росіянами на одному квадратному метрі й критикуємо Ватикан, який намагається «примирити» дітей з українським і російським прапорами. З іншого боку Зеленський дає інтервʼю російським медіа (хоча, мені здається, він уже розчарувався в концепції спілкування з росіянами). 

За умови, коли правил нема, вони починають писатися на ходу. Саме тому українські артисти то зʼявляються, то зникають з лайнапу Лайма-фесту. Бо вони самі не знають «як правильно», а держава їм не підказує. Саме тому Gezweirdo не розуміє, що не так з її російськомовною творчістю, бо з одного боку — купа коментарів з уїдливим питанням «коли трек буде вк?», а з іншого — з державного бюджету виділяються величезні гроші на російськомовний канал, а артисти продовжують працювати з дистриб’ютором Believe, який не хоче виходити з Росії.

Тож зараз ми на тому етапі, коли вирішувати доводиться кожному самостійно. Наша задача як журналістів — висвітлити те, що відбувається і дати слово. Моя задача як оглядача — висловити свою думку і передбачити можливі наслідки. 

Як на мене, фестиваль Лайми у тому форматі, в якому він є зараз, — це мʼяке повернення в лоно російської культури. Так само як форсування російської музики пліч-о-пліч з українськомовними піснями. Що, власне, відбувається в обох випадках — і з Лаймою, і з Гаддеміт.