У прокат вийшов документальний фільм «Терикони» режисера Тараса Томенка

19 жовтня у всеукраїнський прокат вийшов документальний фільм «Терикони» режисера Тараса Томенка. Стрічка розповідає про дитинство під час війни.

Тарас Томенко — член Європейської кіноакадемії, режисер та сценарист. Серед його робіт — художній фільм «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» та документальний «Будинок “Слово”», «Діти Донбасу» та інші. Тарас Томенко працює з темою російсько-української війни з 2014 року й з того часу зібрав безліч матеріалу та свідчень про дітей на війні на Донбасі.

Фільм «Терикони» також історія про життя дітей у «сірій» зоні. Головна героїня стрічки — 15-річна Настя, яка проживає в маленькому шахтарському містечку Торецьк на Сході України. Містечко досі знаходиться в «сірій зоні» та стоїть на лінії розмежування: це означає, що майже кожного дня воно знаходиться під обстрілами. У Насті посттравматичний синдром: у 2015 році, в новорічну ніч, три «гради» зруйнували її будинок. Від світу Настя ховається у віртуальній реальності: вона живе музикою з інтернету та набирається надії з мережі.

До речі, оператором фільму є Михайло Любарський («Люксембург, Люксембург», «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» та інші), який нещодавно був гостем Зорепаду релізів і розповідав про роботу над кліпом Рогань Жадана і собак.

Що означає назва стрічки?

Терикони — це відпрацьована порода, що є знаковим елементом ландшафту на Донеччині (штучний насип з порожніх порід, — прим. ред.). Тож це алегорія до долі полишених дітей, для яких війна стала частиною їхнього життя. Не маючи ні захисту, ні елементарної безпеки ці діти не мають майбутнього. Це історія дітей, які страждають від обстрілів, втратили батьків і рідних, але продовжують жити й любити там, де інші втратили будь-яку надію.

У 2021 році фільм «Терикони» став учасником секції Work in Progress Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах та отримав Перший приз від телеканалу «Україна» у секції Work in Progress Одеського міжнародного кінофестивалю. Стрічка також брала участь у конкурсній секції Generation 72-го Берлінського кінофестивалю і був номінований на Berlinale Documentary Award.

Кінокритикиня Єлизавета Сушко писала, що «Терикони» — робота талановитих людей, які зуміли поєднати щиру документалістику з дуже естетичними кадрами, вести паралельно такі складні тематичні лінії як дорослішання дівчинки та війна, в якій вона живе:

«На Q&A сесії після перегляду продюсерка сказала напевно головну тезу про цей фільм: після прем’єри в Берліні вона прочитала допис жінки, яка дивилася “Терикони” разом зі своєю 10-річною дочкою. Дитина на початку мало чого розуміла, але, вийшовши з кінозали, розповіла мамі як вона переживала за головну героїню: її турбувало як складно дівчинці жити в умовах війни, що в неї немає чим гратися та чим займатися та як її боляче переживати цю трагедію. Як на мене, це найважливіше, що зараз може робити українське кіно — фільмувати нашу трагедію та доносити її до всього світу».

У 2023 році стрічка була серед претендентів на представлення України на «Оскарі». Також вона була в секції документальних фільмів у лонглисті національної кінопремії «Золота Дзиґа».

Читайте також: «Внутрішньо я завжди не погоджуюся з рішенням режисера»: інтерв’ю з акторкою Кариною Химчук