Робота над цим матеріалом почалася у квітні. Але якщо бути зовсім чесною, то вона почалася ще в лютому, коли я брала перше інтерв’ю зі засновниками проєкту МУР про альбом-мюзикл про письменників Розстріляного відродження під назвою Ти [Романтика]. Там Олександр Хоменко сказав:
«Ми не будемо збирати всіх артистів на концерт, бо концерт з цим альбомом буде театральною виставою. І ми будемо запрошувати акторів, трохи змінювати аранжування і робити щось додатково. Ми ставимося відповідально до того, що люди чують наживо і тому готуємо щось особливе».
Сказали — зробили. З того часу вони розпродали квитки в усіх містах, куди привозили «Ти [Романтику]». Це понад 30 000 глядачів. Зібрали понад 3 мільйони гривень на дрони для 3 ОШБр та 630 000 гривень на книги для деокупованих територій. А ще закупили РЕБи та набір для радіорозвідки.
Але все це станеться потім. Спочатку — створення сценарію, кастинги, репетиції, робота над помилками. Журналістка Лірум Марічка Максимець була на чотирьох виставах «Ти [Романтика]» і каже, що кожного разу вона різна. Сцени додають, вирізають, міняють взаємодію з аудиторією, щось падає і розливається, актори змінюють виконання треку. Двічі на одну й ту ж виставу «Ти [Романтика]» не сходиш. І це не випадково.
Під час другої розмови з авторами вистави Олександром Хоменком, Миколою Шмундиром, Віктором Ткаченком та Олександром Заїкою ми поговорили про кастинг акторів, символізм костюмів та вирізані сцени. Читайте в нашому матеріалі.
Під кінець роботи над альбомом хлопці були в стані «випустити й забути». А потім прийшов продюсер Антон Азизбекян і змінив усі плани:
«Тепер у вас Жовтневий, може, навіть два. Так що готуйтеся».
Спочатку хлопці думали, що ніхто не прийде на виставу. А 15 годин потому розпродали майже 2000 квитків у Жовтневий палац.
Жовтневий був. Не було лиш сценарію вистави. Спочатку «Ти [Романтика]» мав бути концертом зі скриншотами із лірік-відео альбому на фоні. Думали покликати Олену Кравець і на цьому уявлення про виступ — все.
Щоб написати сценарій, зробити аранжування, знайти акторів, поставити хореографію — пішло трохи більше як місяць.
Унікальність вистави в тому, що зважаючи на її масштаб: балет, професійні (і не тільки) актори, декорації, костюми, аранжування — тяжко уявити, що це все хлопці робили фактично «на колінці». Музику писали у гаражі на Лісовій, зустрічалися в коворкінгу iHub, де в одній кімнаті проводили серйозні бізнес-конференції, а в іншій — створювали театральні сцени. А перша загальна репетиція «Ти [Романтика]» була відразу в Жовтневому.
На одну з перших репетицій, перед початком туру, завітала редакторка і фотографка Лірум Оля Закревська.
Один мій знайомий каже, що працює тільки з людьми, яких хочеться обіймати.
Саме з обіймів починається репетиція вистави «Ти [Романтика]» проєкту МУР перед стартом всеукраїнського туру. Актори й балет не бачилися кілька тижнів — ніби після трьох аншлагових шоу у Києві та Львові їм треба було усвідомити, що ж вони створили. Ми зустрічаємося 19 травня — наступного дня вже перше шоу туру, це додатковий концерт у Вінниці.
Про те, що зустрічі плануються особливо теплі через тривалу розлуку, Олександр Хоменко попереджає, поки ми йдемо сто метрів від дороги до репетиційної точки. Зустрілися і підійшли ми саме вчасно: не дивлячися на те, що репетиція вже мала початися, актори та танцюристи тільки збиралися.
Репетиція загалом не починається без кількох складників: кави, перекуру, режисера Сашка Хоменка, постановниці Інни Андріївни та хоча б двох Тичин.
Хоча б двох Тичин — це не обмовка. На декількох позиціях у виставі є два склади акторів та танцюристів. Зокрема, в акторському складі це дві пари виконавців ролей Павла Тичини.
Здебільшого наявність другого складу зумовлена завантаженістю акторів чи танцюристів. Але так не зі всіма.
«У нас вже був затверджений актор. А потім до нас на кастинг прийшов Лесик, і ми не змогли його не взяти», — так пояснив присутність другого молодого Тичини режисер Сашко Хоменко.
У день репетиції був день народження в однієї з танцівниць — саме тієї, яка виконує в парі з Семенком номер про «любов» до поезії. Тож привітання, кавабрейк, перекур і запізнення затримали репетицію майже на пів години.
І ось нарешті перший склад на позиції для репетиції номера-відкриття. Кожен номер проганяють мінімум двічі — для кожного складу залучених артистів. Деякі номери репетирують під «плюс», а деякі — під записану музику, на яку прямо на місці начитують чи наспівують текст основні актори.
Наступний цікавий момент — актори абсолютно спокійно заміняють один одного принаймні на репетиціях. Фрази «о, станеш за Сосюру», «а це наш універсальний актор», а також те, з якою легкістю постановниця перевтілюється ледь не в будь-якого персонажа вистави, вражає.
Балет — не просто динамічні декорації в історії «Ти [Романтика]». Вони насправді такі ж рушії сюжету, як і склад акторів — цього усвідомлення мені не вистачило на виставі. Якщо вам теж — знайдіть нагоду переглянути шоу ще раз, і придивіться. По-перше, Хоменко вимагає від танцюристів відігравати емоції, а не просто ідеально повторювати танцювальні рухи. А по-друге, кожна фізична взаємодія балету та актора важлива для сюжету, і, ймовірно, тому саме ці номери відточуються найретельніше.
Справді, прогон сцени-представлення Тичини в літах займає досить мало часу порівняно з сольним номером Семенка. Тут важливо все: розташування пар на сцені, їхня синхронність та асинхронність у потрібних моментах, ідеальний тандем в центрі композиції тощо. До речі, тільки на репетиції я помітила, що одностатева пара танцівників є від початку, а не тільки у кульмінації номера.
Після закінчення репетицій окремих танцювальних номерів оголошується перерва перед повним прогоном вистави зі складом, який буде залучений у вінницькому шоу. Головні актори свої ролі знають напам’ять, тому дозволяють собі відхилятись від тексту, інколи взагалі проспівувати та проговорювати пріколи замість сценарію. Так, навіть у кульмінаційній сцені :)
З режисеркою хореографії Інною Матюшиною Олександр Хоменко познайомився під час роботи над кліпом для Tember Blanche на пісню Я вдома. Дівчина в навушниках з кліпу — це Інна.
А потім діалог між Хоменком та Інною:
— У тебе є 35 днів, щоб поставити величезний, на 2 години, балет першого в Україні історичного реп-мюзиклу.
*тиша*
*тяжкий видох*
— Ну давай, похуй, погнали.
«Я просто знав, що я дзвоню правильній людині. Думаю, будь-яка інша людина відмовилася б в такі терміни робити щось настільки масштабне. Там 12 людей балету. А вона погодилася, за один вечір».
На кастинг акторів спочатку зареєструвалося 20-30 людей. Але до безпосередньо самого кастингу дійшло п’ять. Але ці п’ятеро — золото. Знайшли Валерія Величка (Курбаса), Влада Скришевського (солдата УНР), Романа Рогозу (Ватулю), Олеся Артюха (молодого Тичину). І знайшли Андрія Подлєсного, той що Семенко. На момент кастингу Андрій працював барменом у Львові та навчався на актора у Харкові. Візуалізуйте: заходить бритоголовий похмурий (зі слів Хоменка) хлопець, який схожий на бродячого поета (це теж зі слів Хоменка) і починає читати монолог якогось безпритульника, щось у жанрі: «Я зустрів Наташку, коли її підрізали, блять, на вокзалі».
І це було вперше, коли Олександр Хоменко плакав на кастингу актора. А потім Андрій взяв гітару і ніжним-ніжним голосом заспівав колискову. Але на роль Семенка в першу чергу шукали провокатора:
«Ми кажемо, що треба зробити щось таке, що нас здивує. І він просто йде з зали. Ми з Санею Заїкою, думаємо, куди він зник? Може, він просто пішов і так спровокував?», — Хоменко.
А потім Андрій повертається і плюється водою на Олександра Заїку (у виставі грає Сосюру). Вибиває стілець у нього з-під ніг. Ставить стілець над ним. І починає на нього матюкатися та плюватися. Потім його зупинили, він перепросив, подякував і отримав роль Семенка.
Моя мама (яка, для контексту, вчителька української мови та літератури) після вистави «Ти [Романтика]» сказала, що з образом Семенка все-таки перебрали. Але тут, мамо, важливо зважати на різницю епох. Те, що вважалося скандальним у XX столітті, зараз входить у межі норми. А Семенка треба було передати як авангардиста-провокатора. Тому він ходить по сцені на підборах, цілує хлопців та викликає у глядача таку ж реакцію, як свого часу вибрики Семенка.
«У силу якоїсь закостенілості й радянщини, на більшість нашої публіки такий ефект справляє будь-який натяк на ЛГБТ. Михайль Семенко, очевидно, не гей. У його діях більше зчитується, що він мачо, який їбе все, що двигається», — пояснює Олександр Хоменко.
Знаєте, чому шуба в Семенка рожевого кольору? У «Ти [Романтика]» набагато більше уваги до деталей, ніж ви можете уявити.
У часи громадянської війни багато культурних діячів намагалися бути корисними: або для фронту, або для культури. Семенко прямо посеред розбомбленого Києва, розстрілів, чекістів і трупних ям, створив літературно-мистецьке об’єднання «Фламінго». А вони, як ми знаємо — рожеві. Чому на шубі написано «Нова генерація»? Тому що так називався журнал Михайля Семенка.
Цю шубу потім продали на аукціоні за 150 000 гривень. А потім її повернули акторам. А потім знову продали. А потім знову повернули. А потім відправили на таксі людині, яка купила її за донат. І ви ніколи не здогадаєтеся. Але її повернули назад.
Костюми розробляв режисер вистави Олександр Хоменко разом із художницею по костюмах — Лесею Патокою. Її команді порадив все той же Антон Азизбекян. Було два варіанти, як могли виглядати образи вистави «Ти [Романтика]»:
- історично-достовірно: з жилетками, краватками, жакетами;
- підкреслювати характер епохи та персонажів.
Зупинилися на другому. Костюми розробляли та шили з нуля. Тому пальто Хвильового поділене на два кольори: червоне на біле. Адже громадянська війна спочатку сформувала у ньому переконаного більшовика, а у 1920-х роках він повністю підтримував і впроваджував політику українізації.
У кишенях пальто Хвильового лежить Отривін з ментолом і Стрепсіл інтенсив. Адже з квітня по червень Хвильовий, він же Олександр Хоменко, хворів на кашлюк, але show must go on. Віктор Ткаченко (який є композитором альбому, а у виставі грає Остапа Вишню) теж зіграв два виступи у Дніпрі з температурою 38,5, а Андрій Подлєсний, під час тренування, розтягнув м’яз. Але, як ми бачимо, а глядачі шоу це підтвердять, на якість виступу це не вплинуло.
Чому чекісти в шкіряних штанах та пальтах? Бо Микола Шмундир, який грає Топорова, обожнює латекс. На етапі розробці костюмів мала бути інша тканина, але Микола подивися на ескізи, вирішив, що йому не вистачає еротики, та попросив замінити на латекс.
«І одягаємо ми його на голе тіло. Щоб скрипіло, коли він ходить по сцені. Це додає певного саспенсу», — каже Хоменко.
Цю інформацію сприймаєте з нотою іронії. Або ні.
А ще для вистави купили близько 30 білих сорочок для Хвильового. Тому що на прем’єрі в Києві його самогубство виглядало трохи інакше: довгий монолог, біле полотно та сорочка, які потім символічно стають червоними. Але вистава живе, змінюється, її удосконалюють і тому сцену вирізали.
На це було декілька причин:
- Цей варіант сцени був задовгий і його вирішили скоротити до того, що маємо зараз.
- Кожного разу фарбу треба виливати на сцену, а потім її прибирати, а у художників-постановників час завжди обмежений.
- Змістився фокус. От про цю причину ми поговоримо трохи більше. Прям окремий абзац на неї дамо.
За словами Хоменка, це було дуже кінематографічно і тут ми з ним погоджуємося. Але це забирало увагу від того, що Записка Хвильового у собі несе. Це сповідь. У своєму монолозі він ніби виправдовується перед залом, тому важливо було в цей момент звертатися більше до глядача, а не до полотна.
Сцену Хвильового вирізали, а сцену Остапа Вишні, навпаки, додали. Десь на п’ятому виступі «Ти [Романтики]». На це повпливав тато Олександра Хоменка, який після однієї з перших вистав підійшов до хлопців і каже:
«Виходить, що Вишня — якийсь малорос незрозумілий».
І тому треба було додати контексту персонажу. А ще Вишня — це єдиний ключовий персонаж, який був без пісні, це теж треба було виправляти. Послухати трек Мільйон можна буде на стримінгових майданчиках з 22 серпня.
Ми вже говорили, що на ту саму виставу «Ти [Романтика]» сходити не вийде. Перед кожним виступом актори збираються за кулісами й вибирають акцент вистави. Сьогодні грають, ніби вони — суперники, завтра — ніби вони прощають Тичину, наступного разу — навпаки, його ненавидять.
Тому всім коментаторам під постом про те, що МУР їде в тур, які пишуть: «Це буде та сама вистава?», хлопці хочуть сказати:
«Ніколи не буває такої самої вистави. Це ж не фільм показувати, який зняли, й він уже який є, такий і буде. Це ж театр, він живий».
Іноді виставу доводиться міняти через причини, які не залежать від авторів. Наприклад, повітряна тривога, про це є окрема історія з Миколаєва.
Виставу «Ти [Романтика]» можна умовно поділити на дві частини: весела й життєрадісна і друга — з насиллям та смертями.
«Проблема багатьох вистав про Розстріляне відродження у тому, що вони майже завжди — сумні. Починаються відразу з вагонів, ГУЛАГу й отак дві години сліз. Але перед тим, як співчувати персонажами, треба показати, як вони жили», — Олександр Хоменко.
Так ось, Миколаїв. Повітряна тривога рівно на середині вистави:
«Люди подивилися комедійний, бурлескний мюзикл-виставу: мільйон, хуяк, гроші, жарти, отримали настрій. Потім, через тривогу, на годину люди виходять з залу, а повертаються і просто, бум — самогубство Хвильового», — Олександр Хоменко.
Часто на виставі доводиться імпровізувати, актори протягом усього дійства взаємодіють з аудиторією. Ось так народилася історія з Києва, коли Топоров вивів на сцену Семенка, приклав йому пістолет до голови і питає у глядачів:
— Стріляємо?
Зазвичай, на цьому моменті мовчать, але у Жовтневому хтось голосно викрикнув: «Ні!».
І тоді Микола Шмундир однією фразою передав усю суть епохи:
— Так, панове, ваша думка дуже важлива для партії.
І натиснув на курок.
Монолог Топорова — це один із найулюбленіших моментів за усю виставу Віктора Ткаченка:
«Від Колі можна очікувати все, що завгодно в цей момент. У нього є заготовані якісь сцени, але іноді він нас дивує».
Коля, своєю чергою, хотів би з зали побачити, як виглядає трек Мільйон:
«Я, коли слухаю його в навушниках за кулісами, мені здається, це номер рівня Адель або Сема Сміта».
Олександр Заїка найбільше любить Спочатку було слово та коли йому вручають повістку. Ну тобто не прямо йому, а Сосюрі. Каже, що це — найпрекрасніше, що він грав у своєму житті. Бо там є і простір, де можна бути максимально кумедним.
Хоменку теж подобається сцена з повісткою, а от Записка Хвильового вже менше:
«Дуже не прикольно грати те, як ти себе вбиваєш 27 разів за місяць».
Я вже говорила, що ходила на виставу чотири рази? Є велика ймовірність, що піду й п’ятий. Декілька причин: перша — вистава кожного разу інша, про це ми вже говорили. Друге — я не готова розставатися з виставою, адже це театр, в якийсь момент тур закінчиться і у мене залишаться лиш відео з галереї на згадку про «Ти [Романтику]». Правда ж? Олександре Хоменко, правда ж?
«Скажімо так. На українській сцені ніколи не робили спешл-вистави, яка би йшла в кінотеатрах, а потім була би на Нетфліксі. В Україні такого не було. Але так само в Україні колись не було історичного реп-мюзиклу».
Читайте також: Re: Ковальчук. Тест до дня народження музичного рецензента
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: