Утримати висоту. Яким був концерт Океану Ельзи на «Олімпійському»

Виступ Океану Ельзи на «Олімпійському» став національним святом, а національне свято, в свою чергу, стало приводом для третього стадіонного концерту українського гурту номер один. Ближче до вечора, до стадіону почали масово стікатися люди з прапорами й у вишиванках. День Незалежності разом із Святославом Вакарчуком і гуртом святкувало близько 100 тисяч людей – новий рекорд гурту на «Олімпійському».

Цього раз концерт відбувався у глевкому політичному контексті. Напередодні президентських виборів медіа зробили Вакарчука одним із кандидатів і активно обговорюють будь-які варіанти політичного майбутнього музиканта. Дійшло до того, що букмекерські контори дозволили робити ставки щодо того, чи заявить Вакарчук про те, що йде на вибори в ході концерту.

У свою чергу Вакарчук залишився вірним собі. На прес-брифінгу напередодні концерту перше ж питання було про політику. Святослав Іванович одразу дав зрозуміти – «нічого, крім музики», як і було заявлено на афішах концерту. Концерти ОЕ – це в першу чергу концерти. Незважаючи на вишиванки, прапори і колективне виконання гімну – це музичне дійство, а не політичне.

Піднятися на вершину легше, ніж її закріпити. Вперше, «Океан» наважився на «Олімпійський» 2014 року, на честь 20-річчя гурту. Тоді ж було використано один із найсильніших козирів – на сцену виходив «золотий склад», за яким і досі ностальгує велика кількість прихильників ОЕ. За словами Вакарчука, це не був прорахований момент – просто обставини співпали у часі. Музиканти об’єдналися на фоні Майдану, а 20-річчя було логічно відсвяткувати разом. В будь-якому разі вершину було взято.

> Вище неба: творческий пик главной рок-группы страны. Океан Ельзи на НСК «Олимпийском»

За два роки ОЕ повернулися на стадіон в ході цілого стадіонного туру країною. Тоді приводом став вихід нового альбому – Без меж. Вийшло масштабно, потужно, вражаюче. ОЕ взагалі вражають своєю витривалістю на сцені.

Цього разу «музичного» приводу не було. Все-таки вихід трьох пісень – недостатня причина збирати стадіон. Але був День Незалежності, який в різні роки ОЕ святкували у різних містах. Цього разу на черзі став Київ. Наступного року на святі Незалежності гурт планує виступати у Дніпрі.

Попередні два рази львівській гурт ОЕ «розігрівали» гурти із східної України – Fontaliza і Sinoptik. І в цьому зчитувався зрозумілий месседж: Україна єдина, із Заходу і на Схід. Цього разу виступала «ДахаБраха», певне найбільш відомий український гурт за кордоном. У цьому теж можна спробувати знайти певний сенс. Попри свій успіх, «ДахаБраха» залишаються відносно нішовими в Україні. На відміну від Океану Ельзи. Тобто таким чином ОЕ хотів показати українцям красу самих себе, те, чим справді вже зараз можна пишатися і що робить Україну позитивно знаною за кордоном. Шкода тільки їх виступ не потрапив у трансляцію «1+1».

Океан Ельзи зараз досягли такого рівня популярності, що в кожній їхній дії на сцені можна намагатися віднайти соціальний чи політичний підтекст. Звісно, багато в чому він і справді є – Вакарчук ніколи не грався в аполітичного музиканта. У той самий час в деяких кроках глядачі знаходять набагато більше політики, ніж є насправді. Сам Вакарчук в інтерв’ю згадував Леннона, який любим поіронізувати над шанувальниками, пишучи відверто абсурдні тексти і спостерігаючи, як люди шукають в них потаємні смисли. У певних діях, заявах, словах і навіть піснях ОЕ можна знайти саме цю тонку іронію.

Тому той факт, що гурт починає із пісні Вставай можна розцінювати як політичний заклик не бути байдужими до того, що відбувається в країні, а можна – просто як хорошу відкриваючу пісню, яка одразу підриває натовп.

Далі все пішло в найкращих традиціях ОЕ. Яскраво, сильно, з надривом і лірично.

З точки зору організації концерт вийшов майже еталонним. Прекрасний звук по всьому стадіону. Цікава і неординарна сцена без даху. Нестандартний екран, розтягнутий майже у всю довжину сектору, на якому паралельно транслювалися і віжуали, і зображення музикантів. ОЕ ніколи не робили ставку на візуальний ряд, а намагалися відтягнути увагу на музикантів на сцені. Так вийшло й цього разу. Світло і екран доповнювали певні пісні, але головним магнітом для аудиторії був Вакарчук, який бігав від краю до краю, виходив на «язик», повертався назад і взагалі прекрасно відробляв увесь простір сцени.

> Событие народного масштаба: как прошел концерт Океан Ельзи на «Олимпийском»

«Океану» вдалося дуже грамотно побудувати драматургію концерту. На початку – старі бойовики, щоб підірвати стадіон: Вставай, Майже весна, Ти собі сама із аутро. Потім трохи пісень із останніх альбомів та зовсім нові треки: Без тебе, В небо жене, Джульєтта, Без меж, Сонце. Повернулися до ностальгійного настрою через один із головних концертних треків – Там, де нас нема з прекрасним аутро. Другу традиційно передувало затяжне інтро, яке цього разу виконувалося не тільки вокально, а й з духовими.

Цей концерт принципово відрізнявся від попередніх складом музикантів на сцені. Окрім стандартного квінтету з гуртом виступали одразу шість бек-вокалістів і бек-вокалісток, а також духова секція, до якої входили такі метри як Дмитро Олександров та Денис Аду. Особливо яскраво їх участь було чутно у треці, який Вакарчук присвятив усім музикантам, які раніше працювали з ОЕ – культовою Янанебібув, переробленою у новий звук.

Ще однією фішкою концерту став «виступ на п’ятачку». Музиканти ОЕ активно слідкують за світовими концертними тенденціями. В останні роки такий формат на стадіонних концертах використовували U2, Coldplay, Mumford & Sons та не тільки. І це завжди приємно вражає і переводить масове дійство у формат дуже великого квартирника.

На п’ятачку Вакарчук грав на своєму домашньому електронному фортепіано. На акустичних інструментах акомпанував і підспівував гурт. Зіграли Незалежність, народну пісню Ой, чий там кінь стоїть та епічну у своїй ліричності Не питай. Вийшло дуже щиро.

> Тест: Наскільки добре ти знаєш тексти «Океану Ельзи»?

 Катерина Ятель. Людина, яка вперше ходила на ОЕ

До Океану Ельзи у мене завжди було специфічне ставлення — повноцінно ознайомитись з усією творчістю ніколи бажання (до концерту, якщо точно) не виникало, а ті пісні, що нон-стоп лунають з радіо, викликають порив викинутись з машини. Тому до свого першого концерту «Океану» я ставилась з осторогою. А дарма.

Якби я писала цей звіт сама, то обов’язково б назвала його «Як я вперше потрапила на ОЕ і перестала ненавидіти цей гурт». Святослав Вакарчук — найсильніший фронтмен українських гуртів, з тих, що мені доводилось бачити. Чотири години він відпрацьовував усю сцену, керував прихильниками, стрибав вище неба. Від нього важко було відірвати погляд. І це все на тлі спрацьованого гурту, який може і імпровізувати, і вловлювати настрій, який задається Вакарчуком.

Та найсильніше враження справляє не сам виступ, не ностальгічні відчуття щодо давно вивчених текстів (навіть попри твоє власне бажання) і навіть не енергія заповненого по вінця «Олімпійського». Виступ «океанів» викликає більше патріотичних почуттів, ніж усі паради та промови. Заклик звільнити політичних в’язнів в Росії, аплодисменти воїнам АТО, які сиділи у президентській ложі, in memoriam Андрію Скрябіну та спіч про те, що зміни у кожному з нас — не лишають байдужим.

Замість висновку скажу: мені дуже шкода, що усі ці роки я з насмішкою відгукувалась про Океан Ельзи та Святослава Вакарчука. Після усього почутого та побаченого мені за це соромно.

ОЕ не забувають про те, що відбувається на Сході України, в Криму та поза межами країни. На підтримку політичних в’язнів та особисто Олега Сенцова гурт вивісив його портрет на екран та зіграв Коли тобі важко у незвичному для цієї пісні форматі фулбенду. Окрім того, Вакарчук розповів, що ветерани АТО на цьому концерті сидять у президентській ложі. Кульмінаційним моментом стала поява величезного українського прапора під час виконання Неба над Дніпром та колективний спів гімну акапельно. Одразу ж після гімну прозвучала маніфестальна Скільки нас – останній трек гурту.

Особисто для мене найбільш зворушливим і потужним моментом концерту стало виконання «Мовчати» Скрябіна. На ній Вакарчук настільки розхвилювався, що у нього почав дрижати голос, а слова почали спотикатися у горлі. Емоції виявилися настільки сильними, що наступна На небі, яка зазвичай вдало «заходить» на стадіоні, потонула у самому Вакарчуку, який ніяк не міг зібратися і налаштуватися на звичний лад, збивався і намагався приборкати себе.

Із трансу лідера ОЕ вивела наступна Ото була весна – одна з найбільш недооцінених і веселих пісень гурту, яку не так часто почуєш на концертах. Потенціал пісні знову ж таки допомогли розкрити духові.

Цього разу було «лише» три біси епічного чотиригодинного концерту. Все буде добре й Квітка традиційно добре. Вулиця для хардкор-фанів на розрив. Фіналом Обійми вже вкотре замість Відпусти. Все-таки час змінюється і концертні традиції разом із ним.

Океан Ельзи – прекрасна концертна група, а Вакарчук – еталонний фронтмен. Їй вдається підривати зовсім різних людей, які приходять на концерт. Під них тішаться й ті, хто ще пам’ятає молодого Славка у «СВ-шоу», і ті, хто почав із Без бою, і ті, хто відкрив гурт із умовної Бодегіти.

Патріотичний фон, без якого зараз вже важко уявити стадіонні концерти ОЕ, виринає дуже акуратно і ненав’язливо. Під час прес-брифінгу, у відповідь на питання про улюблену музику, Вакарчук раптом завів невеликий спіч про цінності як основу всього. Такі висловлювання характерні європейським політикам та американським підприємцям. Його підхід екстраполюється і на те, що відбувається й говориться зі сцени. Вакарчук закликає кожного почати із себе, змінювати країну разом, але робить це без претензії на месіанство. У той же час, червоно-чорні кольори оформлення сцени, та червона сорочка самого Вакарчука теж були обрані не випадково.

Океан Ельзи – це музичний гурт номер один в Україні. Поки що ніхто не сягнув їх рівня популярності. Вже третій концерт на головному стадіону країни це підтверджує. Вершина утримана.

Фото: Вікторія Квітка