Ми послухали: FIDLAR, Balthazar, Beirut, The Twilight Sad, Apparat на інші цікаві новинки січня

Довго вагаючись та зважуючи всі «за» та «проти», ми все ж вирішили, що прийшов час для нашої нової рубрики «Ми послухали». Щомісяця наша редакція буде ділитись цікавими закордонними релізами, які зацікавили та вразили нас найбільше. Найновіша музика без обмежень у жанрах чи географії.

 Олексій Бондаренко

FIDLAR – Almost Free
Слухати на стрімінгах

Одного разу мені пощастило потрапити на концерт FIDLAR. Це було на Сігеті. Зібралося зовсім небагато людей – на око близько 300-400. Каліфорнійські панки вийшли і одразу ж зарядили Sabotage від Beastie Boys. З першої хвилини їх виступ перетворився на якесь шаленство, як на сцені так і в залі. Такими ж були їхні перші два альбоми – безшабашні, дикі, агресивні. Almost Free – зовсім інший.

Через це думки одразу ж розділилися. Частина критиків каже, що FIDLAR погналися за хайпом, скотилися в попсу, загубилися у відсилках і взагалі вже не ті. Інші ж, зокрема Kerrang, дають instant classic, та зазначають що цей альбом – унікальна суміш жанрів, яка тримається на фундаменті панку.

На мою думку, це дійсно робота, яка вже із січня може претендувати на одну з найкращих в році. FIDLAR трохи збавили рівень агресії і віднайшли в собі креативних музикантів. В альбомі намішано багато всього. Перший трек Get Off My Rock – суміш олдскульного блюзового рифу, хіп-хоп бітів та панкового вокалу. Трек By Myself (про те, що дно завжди може бути ще глибшим) взагалі на початку можна сплутати із The Libertines. Звісно не обійшлося й без прямолінійного панку на кшталт Alcohol та Too Real.

Вражає саме те, наскільки майстерно FIDLAR жонглюють жанрами та не втрачають основну канву альбому. Платівку розбиває інструментальна інтерлюдія Almost Free, яка відсилає нас до саунду Fucking In The Bushes від Oasis. Далі – шикарний фіт із K.Flay та дуже BRMC-шна Kick.

На цьому альбомі FIDLAR і справді almost free. Учасники гурту продовжують випалювати власне життя, але це вже не приносить такого кайфу як раніше. Так і в музиці – горланити в мікрофон та крушити комбіки вже не так весело, проте говорити зі сцени хочеться. Цей альбом – перехід FIDLAR у вищу лігу, з напівандеграундного гурту в категорію героїв рок-сцени. Це може не подобатися ортодоксальним фанатам, проте коли панки звертали на це увагу?

8/10

У плейліст: Get Off My Rock, By Myself, Kick, Almost Free.


Balthazar – Fever
Слухати на стрімінгах

Новий альбом шанувальники бельгійського гурту чекали з певною напругою. Після туру на підтримку попередньої платівки два головних учасники гурту пішли у сольні проекти: Warhaus та J.Bernardt. До того ж із гурту пішла скрипалька. Перспективи не найкращі. Проте Balthazar зібралися знову, активували свої сили і знов випустили шикарну платівку.

Найкраща характеристика музики Fever – «легко танцювати трохи п’яним». Це томна, проте легка музика, яка ідеально підійде для наповнення як вечора у винному барі, так і в якості фону для сексу. Окрім вокалу Маартена та Йінте у Balthazar є ще один інструмент, який додає їм унікального саунду – бас-гітара. Звук їхнього басу неможливо сплутати ні з чим. І на ньому тримається більшість пісень цього альбому.

Не пройшли дарма експерименти із R&B у J.Bernardt, вони знайшли своє відображення у Whatchu Doin’. Своє творче обличчя показує і Маартен, зокрема на трохи дивній, але чіпкій Grapefruit. Менш із тим бельгійці не забувають і про потенційні хіти, якими можна сміливо назвати Entertainment та I’m Never Gonna Let You Down Again.

На виході: прекрасна, стильна, легка, трохи танцювальна, трохи задумлива платівка від гурту, який пише напрочуд красиву музику.

8/10

У плейліст: Whatchu Doin’, Entertainment, Fever, Grapefruit.


Rival Sons – Feral Roots
Слухати на стрімінгах

Каліфорнійська блюз-рок банда продовжує настирливо йти проти мейнстриму, модного саунду, інді-ухилів та всілякого такого. Їхній новий альбом – ще одна данина класиці та корифеям жанру. Led Zeppelin тут більше, ніж будь-кого з останніх двох десятиліть.

При цьому Rival Sons звучать стильно і не віддають нафталіном. Так, всі ці гітарні соло на 2-3 хвилини – це дуже олдскульно. Але їхня музика: про старі добрі часи, а не про «раніше було краще!». Різниця тонка, але вона є.

Особливо варто відмітити розриваючу душу Too Bad та канонічну рок-баладу Look Away. Хоча головним хітом платівки вже встигла стати Do Your Worst – типовий блюз-рок трек, який можна було б із такою ж імовірністю почути в репертуарі Kaleo.

Загалом, Feral Roots ідеально підійде тоді, коли ви втомилися від синтетичного звуку та бажаєте занурити себе в атмосферу рок-н-ролу середини попереднього століття.

6/10

У плейліст: Look Away, Too Bad, Feral Roots.


 Катерина Ятель

dodie – Human
Слухати на стрімінгах

Доді Кларк стала відомою кілька років тому завдяки YouTube. Там вона починала як авторка каверів на популярні пісні – від Your Song Елтона Джона та My Favourite Things з мюзиклу The Sound of Music до God is a Woman Аріани Гранде та Death of a Bachelor гурту Panic! at the Disco. Врешті вона наважилась викладати й авторські пісні, які потім склали її міні-альбоми.

Human – це третій EP співачки, на який увійшли і треки, що з’являлись на її каналі раніше (She), так і абсолютні новинки (Monster). На ньому молода дівчина розкладає на полички свої страхи, невпевненість та недовіру до самої себе. Цей альбом є глибокою саморефлексією, що балансує з абсолютною простотою і наївністю в аранжуваннях та вокалі.

6/10

У плейліст: Burned Out, Human (feat. Tom Walker)


Beirut – Gallipoli
Слухати на стримінгах

Музика Beirut створена для мрій. Так було від першого альбому, і лишилося й до останнього – Gallipoli. І саме це мені й подобається у Beirut – вони ностальгують і по фолку 70-х, і по зародженню інді, і по власній появі у 2006-му. На відміну від попередніх платівок, у цьому альбомі не зчитується ані потужної поезії, ані самостійності пісень. Як мені здалось, вони всі нерозривно пов’язані між собою та насправді є обрамленням емоційно потужного Corfu.

7/10

У плейліст: Corfu


Billie Eilish – Bury a Friend

Спочатку зробіть важливе: запишіть у календар дату виходу дебютного альбому – 29 березня. Якщо записали, то далі можна вмикати новий трек, обрамлений горрор-кліпом. Подібно до відеороботи When the Party’s Over Біллі апелює до найтемніших страхів, які є найстрашнішими монстрами. Що й не дивно, адже одним з джерел натхнення для Біллі стали кошмари, які вона бачила переживаючи стан сонного паралічу.

Та, якщо чесно, будь-яку необхідність рефлексувати над піснею чи трактувати її, Біллі знищила всього однією фразою в інтерв’ю для Vanity Fair: «Ми усі до біса сумні. Усі митці, ми всі до біса сумні, чуваче».


Florence and the Machine – Moderation

Неочікуваний реліз синглу Флоренс відбувся незадовго після його прем’єри під час одного з її шоу. Moderation – контрастує з останньою платівкою гурту і є подібним до What Kind of Man.

40 найкращих закордонних альбомів 2018 року за версією LiRoom

Разом з Moderation Велч випустила ще Haunted House – пісню, побудовану на хорі та фортепіано, яка хоч і є безумновно прекрасною, як все, що робить проект Велч, але все ж не претендує ні на хітовість, ні на особливу відзнаку у фанів.



 Артем Рісухін

The Twilight Sad – It Won’t Be Like This All The Time
Слухати на стрімінгах

Во время нашего интервью с Джейсмсос Грейамом в 2014, он очень четко описал концепт в основе The Twilight Sad: «Это как какая-то странная терапия, после которой словно гора с плеч спадает. Какая-то отдушина. Я ведь пою о том, о чем в обычной жизни не могу поговорить с людьми. И это для меня – все».

> Джеймс Грейам (The Twilight Sad): «Я пою о том, о чем в обычной жизни не могу поговорить с людьми. И для меня это — всё»

С самого первого альбома и вплоть до новой пластинки, The Twilight Sad остаются экспериментаторами и максимально искренними в своей музыке. Если страдания – то глубиной в пропасть, если любовь – то до разрыва аорты. It Won’t Be Like This All The Time – лучший альбом группы со времен Forget the Night Ahead. Размашистый и одновременно напряженный до нельзя. Здесь и отсылки к ранним Cocteau Twins на The Arbor, и готичные электронные паттерны на I/m Not Here [Missing Face]. It Won’t Be Like This All The Time раскрывается в эмоциональности Грейама и богатстве аранжировок. Смелая, притягательно мрачная работа, пропитанная попытками докричаться. Словно терапия первобытным криком, которая освобождает: и слушателя, и группу.

8/10

У плейліст: I/M Not Here [Missing Face], Shooting Dennis Hopper Shooting та The Arbor.


Glen Hansard – I’ll Be You, Be Me

Пожалуй, это самый пробирающий клип, который я видел в этом году so far. От робкой оркестровки, шепчущего Глена Хансарда – к крещендо и совершенно магическому безумию в кадре. Завораживающее видео и невероятно объемный звук. Непривычно слышать Хансарда вне фолк-концепта, но если на новом альбоме хотя бы треть песен будет такого же уровня, то This Wild Willing явно попадет в топы.


Sego – Shame

Лос-анджелесские инди-рокеры Sego – больше не дуэт, но это не главная новость. Главная новость в том, что они наконец-то вышли из инди-аморфности и пустились во все тяжкие и со звуком и с вижуалом. Shame – это какой-то непринужденный видео калейдоскоп, звучащий словно Beck для фильма «Скотт Пилигрим против всех» скрещенный с Pixies. И именно это и подкупает. Именно это и ценно.


Waterstrider – Weaker One

Калифорнийцы Waterstrider пережили множество музыкальных реинкарнаций с 2009 года. От стадион-рока до камерных баллад с восхитительными оркестровками. Но новый сингл Weaker One – это очень успешный шаг в альт-поп и электронику. В этой песне прекрасно все: и ритм-секция в духе MuteMath и динамичность аранжировки. Настоящий earworm.



 Лєра Пірус

Chrome Sparks – Be On Fire (EP)
Слухати

Другий альбом молодого американського виконавця Chrome Sparks (ака Джеремі Мальвін), що вийшов на лейблі Ninja Tune, ніби продовження однойменного дебютника 2018 року.

Be On Fire – просякнутий релаксуючою атмосферою lo-fi 80-х: бугі-грув, пишні клавішні партії з яскравими арпеджио, виконані на олдскульних синтезаторах, що поєднуються з ритмічним хіп хопом. Загалом, приємний реліз, в якому виконавець віддає шану звучанню 80-х, одночасно наповнюючи його новим сенсом.

Chrome Sparks дебютував у 2012 році з треком Marijuana і за цей час встиг виступити зі своїм проектом в Австралії, Новій Зеландії та Азії, гастролювати з такими виконавцями, як Flume, Odezsa, Bonobo і Diplo, випустити свій однойменний дебютний альбом навесні 2018 року і з ним зайняти перше місце в електронному чарті Apple Music.

7/10

У плейліст: Be On Fire, In2 Your Love


Apparat – Dawan

Довгоочікуване повернення Саши Рінга розпочалося презентацією синглу з майбутнього альбому LP5, який виконавець представить 12 квітня у Києві в рамках європейського туру. Це перша сольна робота Apparat з 2013 року.

Dawan абсолютно виправдав усі очікування: інтелегентне, багатошарове звучання супроводжується ніжним, ненав’язливим вокалом – все у найкращих традиціях Apparat. Мене завжди захоплювали роботи Саші, особливо те, як він поєднує в одну прекрасну композицію, здавалося б, не дуже поєднувані речі: від брейкбітного ритму, нойза та ембіента до оркестрових балад, при чому, створюючи шось нове, що має виключно впізнаване звучання.

Сингл тільки більше розпалив цікавість до нового альбому, який поза усіляких сумнівів буде на рівні.


The Cinematic Orchestra ft. Roots Manuva – A Caged Bird/Imitations Of Life

Ще одне повернення піонерів свого жанру. Цього разу – The Cinematic Orchestra. Після 12-річної перерви увірвалися з новим лонгплеєм To Believe, прем’єра якого очікується 15 березня. На платівці обіцяють цікаві фіти з Moses Sumney, Heidi Vodel, Grey Reverend, Dorian Concept та Tawiah. Сингл з майбутнього альбому теж колаборація – з легендарними Roots Manuva. У цій пронизливій композиції «Пташка в клітці/ Імітація життя» завдяки об’ємному звуку музиканти створили ніби ширококутну кінематографічну сцену, в якій показується суспільство зі своєю «недосконалою досконалістю» з висоти пташиного польоту.

Нова колаборація цих двох музичних одиниць вийшла не менш потужною, аніж перша All Things To All Men, яка була майже двадцять років тому. І також вірю, що To Believe буде ще однією масивною роботою The Cinematic Orchestra, яку буде цікаво переслухувати та кожного разу по-різному розкладати ці багатошарові конструкції.


Читайте також наш регулярний огляд найкращих українських новинок місяця «Зорепад релізів».

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.