«Будь-яка творчість вимагає активної позиції». Музикант Євген Тимчик про волонтерство та музичну спільноту в Одесі

«Під час війни всі так чи інакше стали волонтерами», — таку думку доносить одеський музикант Євген Тимчик. Він фронтмен альт-метал гуртів Septa та The Nietzsche, засновник лейблу Venona Records, який з початком повномасштабної війни почав активно підтримувати одеську бригаду ТрО та робити постійні збори на потреби підрозділів. 

Війна суттєво вплинула на нього та діяльність його гуртів, багато в чому змінила світогляд одеситів та водночас об’єднала андеграундних музикантів навколо волонтерства. 

Журналістка Дарія Подвишенна поговорила з Євгеном про те, як змінилася Одеса, як він сприймає теперішні культурні меседжі та якою має бути підтримка музики після перемоги.

Цей текст створений в межах проєкту «Стійкість місцевої культури», у якому ми розповідаємо про те, як розвивається та відновлюється культура в регіонах, які знаходяться на лінії зіткнення або ж були деокуповані. Це історії про митців та культурних діячів, які попри війну плекають культуру своїх рідних місць, а також допомагають Україні у спротиві Росії. 

Репетиція в переддень війни та виїзд з Одеси

Напередодні повномасштабного вторгнення гурти Septa і The Nietzsche проводили генеральну репетицію перед концертом, що був запланований на 25 лютого.

Тоді в інфопросторі вже було чимало новин про ймовірний наступ Росії. Євген каже — він з колегами довго вагався, чи дійсно війна набуде повномасштабного характеру.

«Це схоже на анекдот про динозавра: яка ймовірність, що ви вийдете на вулицю і побачите динозавра? 50 на 50: або побачите, або ні. Так само й з вторгненням. Я не хотів сіяти паніку, але й не хотів здаватися наївним, удаючи, що все гаразд», — пояснює музикант. 

Після репетиції вони з колегами влаштували вдома мінівечірку, а вже о пів на першу ночі вийшло звернення президента. 

«На фоні всі були зайняті чимось своїм, а я дивився це звернення. І вже коли Зеленський почав звертатися до росіян, я зрозумів, що вторгнення неминуче. Прокинувся я десь о п’ятій ранку, коли вже з’явилося звернення Путіна. І ось, під час перших вибухів, моя дружина прокидається. Вона запитує, що відбувається, а я намагаюсь заспокоїти її, кажу, що це, мовляв, нічого серйозного, все добре. Але, на жаль, було зрозуміло, що все почалося», — пригадує Євген. 

Вранці вони міркували, що робити далі. Євген пригадує — думали про переїзд, але треба було вирішити, що робити з трьома котами. 

Каже — мав пропозицію виїхати евакуаційним автобусом до Молдови. Але вони з дружиною чітко вирішили залишитися в Україні. Коли в Одесі почалися серйозні обстріли, Юлія, дружина Євгена, придбала квитки на потяг до Рівного, звідки сама родом. 

«У нас п’ятиповерхова хрущовка, кутова квартира, і доволі небезпечне розташування. Поряд не було надійного сховища. Ми спускалися в підвал, а можна уявити, що таке підвал хрущовки. В перший день ми спустилися туди разів сім, з трьома котами. Словом, ми вирішили поїхати в Рівне на тиждень-два, і ось досі тут», — каже Євген. 

Як війна змінила Одесу

Переїзд до Рівного став для Євгена специфічним досвідом. Одеса залишається важливим середовищем для нього, адже там залишилися його друзі, однодумці й звичний для нього лайфстайл. В одному з подкастів він пригадував, як приїхавши до Одеси у березні 2023 року, відвідав More Music Club:

«Тоді був концерт гурту White Ward. І це був дійсно такий прям home coming. Це було дуже приємно, і люди тепло реагували на мій приїзд. More Music Club це те, що щільно пов’язане для мене з Одесою. Бо найбільш гучні наші спогади та івенти відбувалися саме там».

І загалом, за час повномасштабного вторгнення він простежив, як одесити почали більше ідентифікувати себе з українською державністю. Мовляв, до війни містяни сприймали себе більш відокремлено, та й загалом у місті був присутній певний проросійський сентимент. Це, зокрема, простежувалося в контексті електорату на місцевих виборах. З початком повномасштабного вторгнення цей сентимент поступово почав зникати:

«Я думаю, Одеса стала більш проукраїнською. Багато українських прапорів, української символіки, у закладах люди без примусу спілкуються українською. Я знав, що в результаті так станеться. Потрібен був поштовх, аби отримати цю унікальну одеську айдентику, яка буде більш проукраїнською».

Волонтерство, збори та залучення одеських музикантів

Після переїзду в Рівне Євген почав займатися волонтерством. Каже — з початком війни всі так чи інакше стали волонтерами, бо ж почали шукати способів або допомогти військовим, або просто включитися в процес. 

Друг Євгена Олексій Махиня мобілізувався в червні 2022 року. Він мав військове звання і став командиром роти вогневої підтримки 126 окремої бригади ТрО в Одесі. Євген пригадує — тоді він зрозумів, що це стане його волонтерським проєктом:

«Олексій мій дуже хороший друг. Мені здається він був на наших концертах більше, ніж будь-хто в принципі. Такий, доволі активний шанувальник андеграунд сцени».

Першим, що Євген з друзями придбали для ТрО, була автівка. 

«Тоді ми ще не розуміли, що машини дуже розхідний матеріал. Ми взяли дуже хороше авто. Точно не пригадую, мабуть, воно коштувало близько 8 тисяч доларів. На щастя, ця автівка ще “жива”. Також купували старлінки, екофлоу, коли почалися проблеми з блекаутами», — пригадує музикант.

Євген пригадує, що одним з цікавих проєктів був збір на автоматичні турелі для 126 бригади. Такі турелі дозволяють військовим дистанційно працювати по ворогу з автоматичної зброї. Тоді музиканти змогли профінансувати два такі прилади. 

Підтримка ТрО є основним напрямом волонтерської діяльності Євгена. Втім, за час повномасштабного вторгнення він разом з іншими музикантами долучалися й до інших проєктів. Наприклад збирали кошти в межах ініціативи «500 тиловиків Азову». До речі, до цього збору Євген навіть долучив своїх котів. Також робили командні збори для 36 окремої бригади морської піхоти, яка захищає Південь. Збирали на гвинти для човнів, на Mavic тощо. 

«Зважаючи на те, що моє коло спілкування складається переважно з музикантів, то вони дуже інтенсивно підтримують збори й загалом мають дуже проактивну позицію. Зрозуміло, що ми не стовідсоткові пасіонарії, але будь-яка творчість в результаті вимагає цієї активної позиції», — пояснює Євген. 

Близько року тому Євген створив сторінку на BuyMeACoffee для музичних проєктів. За донати на платформу підписники мають змогу, наприклад, почути релізи лейблу Venona Records ще до їх офіційного виходу. 

Наразі ця платформа приносить близько 12-15 тисяч гривень щомісяця. Цих коштів вистачає, щоб не організовувати постійні збори коштів та регулярно оплачувати різні поточні витрати, такі як побутові потреби чи ремонт авто, а також абонентську плату за Cтарлінки.

Що зараз із гуртами Septa та The Nietzsche

На початку вторгнення музична діяльність гуртів Septa та The Nietzsche призупинилася. Частина учасників гуртів теж виїхала з Одеси й це ускладнило роботу. За словами Євгена, про репетиції поки що не може бути й мови. Втім, музиканти продовжують працювати дистанційно.

У 2023 році The Nietzsche і Septa об’єдналися в новий музичний проєкт під назвою Nekura. Того ж року вийшов їхній перший альбом у межах новоствореного гурту з однойменною назвою. Він, до речі, був серед номінантів на премію «Золота Зоря Лірум» як найкращий мініальбом. Євген додає — це перший повністю україномовний реліз колективу. 

Далі вони планують випустити треки, заплановані ще до повномасштабного вторгнення:

«У нас залишилося багато незавершених і невидимих проєктів, які ми планували довести до кінця. Спочатку ми перенесли їх на рік чи півтора, що було своєрідною історією, але зараз, коли вони переносяться вже на три роки, з’являється бажання все-таки їх завершити й видати, нехай навіть у якійсь формі. Також зараз у мене народжується кілька нових проєктів, які є актуальними та релевантними саме зараз», — каже Євген. А от концерти довелося поставити на паузу. 

«Нам не дуже подобається ідея концертів зараз, бо ми всі хлопці, військовозобов’язані. І в мене до самого себе виникло б питання — що я роблю на сцені. І також не хочу, щоб в інших людей виникали подібні питання», — пояснює Євген. 

У найближчих планах Євгена — провести тематичний збір з розіграшем вінілу українських гуртів. Нині точно відомо, що розігруватимуться платівки гуртів White Ward та Ziferblat із підписами. За можливості, Євген хоче долучити й інших музикантів. 

Чи може культура розв’язати виклики війни?

Культурна спільнота, на думку Євгена, залучає чималий ресурс у волонтерстві та зборах. А в глибшому аспекті, значення культури поки оцінити складно, адже більшість мистецьких творів залишаються актуальним відносно недовго.

«Хотілося б сказати, що культура в часи війни є так само важливою, як і будь-що інше, що слово може слугувати зброєю, яка резонує в суспільстві, відповідаючи на виклики, з якими стикається Україна. Проте, враховуючи, що ми маємо справу з серйозним і могутнім ворогом, який за багатьма параметрами перевищує Україну, і з огляду на це, що загроза є дійсно глобальною, я вважаю, що немає такого культурного послання, яке могло б вирішити цей виклик самостійно», — пояснює свою думку музикант. 

Він додає, що після війни важливою складовою розвитку музичного сектору буде відкриття майданчиків для іноземних артистів. Адже на це буде запит не лише в українців, а й у західних артистів. На його думку, існує потреба створення економічно сприятливих умов для активістів та виконавців, щоб уникнути проблем, пов’язаних з виплатами роялті за виступи та іншими зборами. 

Також Євген думає, що в країні загалом не вистачає платформ і майданчиків для виступів. Важливо стимулювати розвиток цієї сфери, щоб забезпечити належне функціонування існуючих платформ і створення нових.

«Більшість малих клубів та майданчиків існують завдяки ентузіазму їхніх засновників, які прагнуть підтримати культурне життя міста. Це важливо, щоби були створені умови, за яких ці місця могли б не просто виходити в нуль, але й активно розвиватися, забезпечуючи майданчики для виступів місцевих артистів», — пояснює Тимчик. 

Війна загалом показала, що культурна спільнота навчилася діяти автономно від державних інституцій, зокрема й на регіональному рівні. Наприклад, музична сцена в Одесі під час повномасштабного вторгнення забезпечує себе самостійно. У приклад Євген наводить More Music Club, який самотужки забезпечує своє існування, приймає концерти та підключається до волонтерських проєктів.

Важливо також відкрити українським артистам можливості на західній сцені, і цим, на думку Євгена, мають опікуватися передусім державні культурні інституції. Адже артисти, які не виїжджали за кордон під час повномасштабного вторгнення, мусять бути вмотивовані й далі працювати в Україні. 

Ця публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації/статті є виключною відповідальністю Лірум і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Читайте також: Наш театр розстріляли 10 разів із танку. Як театр із Луганщини переїхав у Суми й збирає аншлаги попри постійні обстріли