“Звуки і пахощі в повітрі вечірнім линуть”: музична творчіть Клода Дебюссі

Творчість Клода Дебюссі (французького композитора, піаніста, диригента, музичного критика) окреслює поворот до нових берегів, а саме – зміну парадигми художнього мислення, адже являє «модерністську свідомість». Те, що робив Дебюссі в музиці є більше ХХ ст., аніж навіть Густав Малер.

Різниця між модернізмом та романтизмом і в чому прорив Дебюссі:

Модернізм наче виносить особистість автора «за дужки». Він присутній у тексті, але за кадром. Виникає нове розуміння людини: її взаємозв’язок із космосом, природою, — людина в єдності з цими субстанціями, нова концепція часу і простору, міфологізм.

Романтики грають у бога. Одна з базових колізій романтика – опозиція «я – світ». «Я» завжди в протидії з оточуючим світом, а образи природи найліпше презентують цей розлом. «Я» романтика не сприймає цей світ як даннність. Вихід із положення – створити власний, альтернативний світ, у якому «Я» сам буду володар. Це світоглядна суть мистецтва романтизму.

Гра для модерніста є інструментом самовираження. Гра заради гри. Не шукати скриті смисли і трагічний підтекст – просто грати.

Різниця гри романтика Малера та модерніста Дебюссі.

Для Малера гра завжди пов’язана з трагічною іронією та самоіронією. У модерніста на першому місці – концептуальність, акцентуація інтелектуального, а не емоційного плану.

Дебюссі пощастило набагато більше, ніж Малеру – він отримав визнання при житті. Деякі кажуть, що Дебюссі – це імпрессіонізм, деякі кажуть, що це символізм, а дехто – експресіонізм. Сам би Дебюссі розсміявся їм в обличчя, тому що він терпіти не міг ярликів.

Це просто музика. Просто вона нова

Сучасники сприймали цю музику фоном.

Найкращий спосіб говорити про музику Дебюссі – на основі асоціацій. Враження та асоціації відображені у його музиці.

Про Дебюссі говорять в першу чергу як про імпресіоніста. Його в першу чергу хлилює тон, звук. Уся перша половина ХХ ст. – це експерименти зі звуком. Це призведе до такого явища як синтезована музика. Дебюссі пориває з традиційним європейським звучаннням, для якого важливо те, як звук перетікає у звук. Він вважає, що важливо як звучить сам звук – усі його реверберації, овертони… Не так важлива гармонія, як фарба. Дебюссі відкриває таку річ як сонор.

Композитори ХХ ст. у своїх експериментах дійшли до того, що повністю відмовились від мелодії. Як можна уявити таку музику? Просто! Це як людина, яка втратила зір, і внаслідок чого в неї загострився слух. Так само і з музикою ХХ ст.: головну функцію замість мелодії бере на себе фактура та тембр.

Експресіоністи відмовились від тональності. Вони прийшли до того, що кожен тон самодостатній

Маніфест імпресіонізму в музиці:

Можна вважати, що Дебюссі підштовхнув їх до того.

Для Деюссі найважливіша людська якість (як він зазначив в одній з анкет) – воля. Він критично ставився до себе, але при цьому нескромно оцінював свій внесок у музику. Нам часто не вистачає такої волі та віри в те, що ми робимо, у повсякденному житті.

У Дебюссі є твори, що передбачають те, чим живитиметься неокласицизм. Переосмислюючи минуле, ми намагаємось дати відповідь на те, що хвилює нас зараз.

Символісти кажуть: «Назвати річ – вбити її»

Джованні Сегантіні «Смерть»

Звуковий символ – смисл, який не можна передати словами. Опера «Пеллеас і Мелізанда» — з нею так чи інакше пов’язані усі твори Дебюссі. Він використовує цитати, автоалюзії з опери в інших своїх композиціях. Усю творчіть Дебюссі можна розглядати як метатекст.

Кілька факторів, що вплиннули на формування стилю Дебюссі:

– У його творчості можна почути Вагнера (хоча це не так і просто). Коли Дебюссі вперше почув «Тристана», його це вразило. Він вирішив, що повинен робити щось подібне, а зрештою прийшов до повної протилежності його музичного театру, створивши саме французьку музичну драму.

– Коли він був музикантов початківцем, то підробляв у сім’ї російської меценатки Надії фон Мекк (займався фортепіано з її доньками). Завдяки їй Дебюссі познайомився  з російською музикою. Це збагатило звукову ауру його сприйняття.

– У музичній традиції Сходу ми можемо взяти один звук та насолоджуватись ним. Абсолютно нове відчуття музичного часу та сутності звуку – прелюдія «Кроки на снігу». У цій композиції чудово чути, як на Дебюссі вплинула музична філософія Сходу:

Музичний образ формує емоційний стан автора, складає його смисл. Цією технікою побудови цілого успішно користуються сучасні композитори. Саме тому ми говорили про Дебюссі. Ця музику визначає магістральний напрям композиторської творчості в ХХ ст.

Лектор: Ірина Ягодзинська

У наступному випуску “Культурного Конспекту” читайте про Нововіденську школу та Арнольда Шернберга.