Чорний дим

Вчора прокинувся так рано, у вікно поглянув,
Якщо за обрієм чорніє дим — значить, не все погано
Терпіти і топтати ногами ці їхні догани,
Я скоро буду кохана — востаннє збрехав

Ну і нехай, тролейбус номер вісімнадцять,
Підземка другий день вже не працює, замерзлі пальці
Стискають поручень, ти друг мені, якщо зі мною поруч вдень,
Вночі сюди приходять зомбі безголові

Скажи, хто залишив в снігу цей слід,
Мабуть, це Той, що рве колючий дріт,
Скажи, де звідси вихід!
Він може покарати нас одним лиш кліком,
Я бачив чорний дим із вікон,
Скажи, хай сядуть тихо!

Сьогодні будь-хто може стати янголом,
Треба підстригти його наголо, вони стріляють з пагорба,
Дим схавав все, немає кисню, замало водню
Чорти із лісу стануть сьогодні з неба сотнею

Воля міцніша за будь-який кевлар
Крізь коридори босим по бетону, там, де світло
Хоч в лютому так мало було всім тепла
Вчора в Сибіру десь червоним калина розквітла

Вони з’явилися нізвідки, ніхто не бачив,
Не було свідків, крім поліцейських лежачих,
Крім тріщин на асфальті і оббитих бордюрів,
Крім водостічних труб і зіграних на них ноктюрнів

Дивись уважніше, бо він такий самий, як ти
Ти знаєш сам, чому їх не фіксує жоден об’єктив,
Час зупинився, коли останній з них там впав
Лишились тільки дірки у ліхтарних стовпах

Всі під ковпак! Треба скінчити те, що він почав,
Ланка до ланки встанем, чітко плечем до плеча,
Хай сірим попелом укриті наші прапори,
Мені життя таке не треба — чуєш, на бери,

Перемотати би час — Боже, благаю, верни!
Жити для кожного з нас — ніби згорає сірник,
А чорний дим кусає прямо в шию — кобрами,
Хто б міг подумати, що саме ти той обраний

Воля міцніша за будь-який кевлар
Крізь коридори босим по бетону, там, де світло
Хоч в лютому так мало було всім тепла
Вчора в Сибіру десь червоним калина розквітла