26 жовтня у межах Київського тижня критики відбудеться українська прем’єра стрічки Ірини Цілик «Я і Фелікс». Це екранізація автобіографічного роману її чоловіка — українського письменника Артема Чеха «Хто ти такий?».
І книга, і фільм розповідають про дорослішання хлопця Тимофія у 90-х, його сім’ю, друзів, перше кохання, і стосунки з колишнім контррозвідником Феліксом, який став частиною його сім’ї, але це неточно.
Разом з режисеркою та кінокритиком Сергієм Ксаверовим розповідаємо більше про стрічку та кому її дивитися.
Хто така Ірина Цілик ?
Ірина Цілик — українська кінорежисерка, членкиня Українського ПЕН та письменниця. Вона є авторкою кількох збірок поезії, прози та дитячих видань й учасницею численних літературних фестивалів і культурних заходів. Її твори перекладені німецькою, англійською, польською, французькою, шведською, чеською, литовською, румунською, каталанською, грецькою мовами. ЇЇ вірші використовують у своїх піснях Антоніна Матвієнко, Бумбокс, Сестри Тельнюк, Коzак System, НеДіля.
У 2020 році успішно дебютувала із повнометражною документальною стрічкою «Земля блакитна, ніби апельсин». Вперше в історії стрічка українського режисера взяла участь у престижному американському кінофестивалі «Санденс» 2020, а сама Цілик стала лавреаткою й отримала нагороду за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно.
Опісля стрічка була представлена в офіційних програмах та виборола понад 20 престижних нагород (серед них Spotlight Award американської премії Cinema Eye Honors, Приз за найкращу операторську роботу від американської International Documentary Association та інші).
Цілик також працювала з ігровим кіно, знімала короткометражні стрічки («Вдосвіта», «Помин») й писала сценарії (наприклад, є співсценаристкою «Бачення метелика» Максима Наконечного), а тепер дебютує і як режисерка повнометражного фільму
У коментарі для LiRoom Ірина зізнається, що не може впевнено сказати що цікавіше робити — художнє кіно чи документальне, — адже це як змусити говорити кого любиш більшу: першу дитину чи другу. Ба більше, наступний проєкт режисерки — анімаційна документалістика.
«Заходити на територію нового і невідомого — завжди страшно. Бо ти ніколи не знаєш в чому можеш бути сильнішою, більш переконливою. Але тільки так, пробуючи щось нове, ми можемо дізнаватись у чому ж насправді ми класні, де та територія на якій ми можемо створити вартісні твори. І ці, щонайменше дві сфери, які я спробувала — документалістика й ігрове кіно — цілком різні. Вони використовують різні інструменти для того, щоб осмислювати реальність і обидві цікаві.
У документальному кіно ми мусимо бути тими мисливцями, які вміють довго сидіти у засідці й швидко реагувати на моменти які потрібно схопити, зафіксувати. У цьому є особлива енергія, особливо коли вдається зловити життя таким як воно є. Це для мене сильне поле для зустрічі з реальним життям, хоч від авторського погляду і вибору теж багато залежить, адже я вирішую кого і де знімати, можу маніпулювати деякими ситуаціями.
В ігровому кіно я головна маніпуляторка і це ще й цілком законно. Я працюю з цілком вигаданою реальністю і тут мене найбільше підкупає те, як багато людей беруть в цьому участь. Якщо в документальному кіно ми камерно полюємо на реальне життя, то в ігровому зазвичай залучені десятки людей, які працюють на одну ідею і це дивовижне відчуття, як і оця можливість перетворювати вигадані історії на такі, що починають дихати в кадрі. Це неймовірно і це один з найцікавіше шляхів і видів творчості».
Екранізація роману або «простір в якому зустрілися підлітки Чех та Цілик»
«Я і Фелікс» — стрічка, знята за мотивами роману «Хто ти такий?» письменника Артема Чеха. Зауважимо, що книга Чеха автобіографічна, але не документальна, багато моментів охудожнені або вигадані. Тож твір став кістяком від якого відштовхнулася режисерка. Разом із чоловіком Цілик написала сценарій, а відтак фільм наповнений досвідами й історіями Ірини.
«Це простір в якому зустрілися підлітки Чех та Цілик, бо в реальному житті в ті часи це було неможливо», — каже про фільм Ірина.
Фільм розповідає історію Тимофія та його стосунків із людьми, всупереч, і завдяки яким він дорослішав в 1990 роки. Фелікс — співмешканець його бабусі, колишній контррозвідник і глибоко травмована різними війнами людина, зіграв у житті підлітка особливу роль.
Роль Фелікса у фільмі зіграв український письменник й поет Юрій Іздрик. Тимофія, відповідно до його віку, дитиною, підлітком та дорослим грають три актори: Андрій Чередник, Владислав Балюк та Володимир Гладкий.
Іздрик та син режисерки Андрій спершу знялися у тизері, а вже тоді Цілик вирішила фільмувати їх й надалі.
«Залучити Іздрика й Андрія вийшло дуже випадково. Коли ми подавили наш фільм до Держкіно на фінансування, то мусили презентувати проєкт. Тоді акторів ще не було, тож я взяла тих, хто був під рукою і як мені здавалося підходять на ці ролі — свого сина Андрія та товариша Юрія Іздрика. Іздрик дуже охоче погодився, був захоплений зніманнями, для нього це також цікавий досвід. В процесі роботи над тизером я спостерігала, як він ладнає з Андрієм, як вони говорять про все на світі: від космосу до жінок і сексу. Як поводяться одне з одним і вирішила не міняти акторів».
Ірина зізнається, що з сином працювалося складно з багатьох причин: довгі знімальні дні, перший досвід роботи з ним, а крім цього бути одразу в ролі мами й режисерки — неабиякий виклик, але вона зовсім не шкодує про свій вибір.
Чому стрічка в програмі та кому її дивитися ?
Фільм «Я і Фелікс» покажуть в програмі «Фокус: Україна — Велика Британія»: до цієї секції увійшли шість прем’єр сучасних гітів українського та британського кіно. Куратори фестивалю обрали для програми три стрічки, які найкраще дають уявлення про стан британському кінематографу. А команда кінокритиків з Великої Британії обрала три фільми, що зображають український кінопроцес, із його жанровими та авторськими пошуками.
Куратор програми з Великобританії Річ Клайн пише що «фільм наповнений глибокими деталями, які роблять героїв та ситуації яскравими й такими, що дозволяють побачити радощі людей, життя яких перевернула війна» й зокрема відзначає операторську та монтажну роботу:
«…Потужні спогади 90-х надають фільму майже позачасової якості, проводячи несподівані паралелі з теперішніми подіями. Оператор В’ячеслав Цвєтков і монтажер Іван Банніков змогли показати декорації та локації з відчуттям краси та природної енергії, і в дещо ексцентричному візуальному стилі це спрацювало на повну.
Оскільки персонажі засновані на своїх типажах, актори могли отримати трохи задоволення під час роботи, додаючи дотепних жартів, одночасно знаходячи іскри для почуттів…Цілик і Чех майстерно й тонко вплітають реальну емоційну глибину. Це надає фільму вільної автентичності, яка виходить за межі місця та часу».
Він також зазначає, що у своїй стрічці режисерка не перебільшує з зображенням тем, дозволяючи ідеям виникати з незвичайних моментів; сповнює сцени музичними ритмами та великою дозою чорного гумору, використовує теплий гумористичний підхід, який додає разючого резонансу дослідженню впливу війни та конфлікту на покоління. Та й загалом, за словами Річ Клайн, повнометражний ігровий дебют Ірини Цілик ніби став продовженням стрічки «Земля блакитна, ніби апельсин».
Кінокритик Сергій Ксаверов — один із кураторів фестивалю, член FIPRESCI та Спілки кінокритиків України — дивився обидва повнометражні фільми Ірини Цілик, але не як кінокритик, а як глядач. Він каже, що оцінювати режисерську роботу по двох проєктах — складно. Адже ідея «авторства» базується на тому, що ці «автори» мають досить великий корпус робіт, на основі якого можна робити висновки про якісь типові риси:
«Я думаю, це досить різні фільми, в яких різні задачі, різний характер, різний формат. Тому природно, що вони мають різні рішення. Я не дивився формально на ці фільми, я дивився обидва просто як глядач. Я б сказав, що обидва фільми досить ніжні та обережні зі своїми героями, в обох фільмах є герої, які формуються впродовж самого фільму, але я б не сказав, що моментально видно, що обидва фільми зняла одна людина. В таких питаннях завжди пастка: ми знаємо, хто зняв фільми. Це треба мати дуже виразну та конкретну стилістику чи якісь інші риси фільму, щоб можна було впевнено казати: так, видно, що тут одна режисерка чи режисер».
Ксаверов додає, що швидше за все фестивальна історія «Я і Фелікс» не буде такою ж успішною, як у стрічки «Земля блакитна ніби апельсин». Адже міжнародна авдиторія значно краще реагує на політично актуальні фільми із нагальною кон’юнктурою, а «Я і Фелікс» не такий, але це не робить його гіршим чи кращим за перший фільм Цілик.
«”Я і Фелікс” є фільмом про епоху, яка поки дуже мало була осмислена нашим кінематографом та взагалі є чорно-сірою плямою в нашій культурній пам’яті. Час подій — українські 90-ті. У нас не було багато фільмів про цю декаду. Звісно, був “Носоріг” Олега Сенцова, але фільм Цілик кардинально інший. Він не присвячений темі кримінальної анархії 90-х. Це просто історія дорослішання хлопчика в невеличкому містечку, в якій типового набагато більше, ніж унікального. Тобто його потенційна аудиторія досить широка, бо фільм апелює до звичних подій звичайних людей в цю епоху. Він точно буде цікавий тим, хто ріс в 90-і, бо це історія дорослішання. Він буде цікавим тим, хто пам’ятає 90-і в принципі та їх пережив. Він буде цікавий тим, хто не пам’ятає 90-і, щоб зіставити цю картину із сучасністю (хоча це не досить правомірно, оскільки фільм — це не самі 90-і). Він точно буде цікавий всім, хто цікавиться укрсучлітом, тому що одну з головних ролей тут виконує Юрій Іздрик», — каже Сергій.
Сама ж режисерка немає певних очікувань, адже це, за її словами, завжди лотерея.
«У мене є відчуття, хоча може це швидше просто бажання, але мені здається, що воно добре зайде українському глядачеві. Цей фільм дає якусь ніби надію, має світло в кінці тунелю і сам по собі вийшов дуже світлим, а всім нам зараз хочеться трохи світла».
Читайте також: Українські фільми на Netflix: що дивитися?
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: