Зорепад релізів: найкращі українські новинки червня

Літо – стандартний період затишшя в українській музичній індустрії. Гурти виїжджають на фестивалі, часу на запис та реліз треків та альбомів майже не лишається. Та, незважаючи на це, червень виявився доволі плідним з точки зору хороших новинок. Розповідаємо про деякі з них.

Альбоми

паніка — Розмови EP

Олексій Бондаренко

паніка — нове ім’я в українській музиці. Співачка із Харкова поєднує поп, R’n’B, елементи соулу та хіп-хопу. Розмови — це доволі неодноманітний реліз, головна ціль якого — заявити про себе. Із цього міні-альбому стає зрозуміло, що паніка добре володіє голосом, має характерний тембр та цікавий музичний бекграунд. Не дарма рецензенти Неформату згадують Lauryn Hill та Alicia Keys.

Головний трек платівки — Розмова, продакшеном якого займався The Cancel. Вокально ця пісня віддалено нагадує творчість Крихітки, але, враховуючи, що гурт Каші Сальцової вже давно не випускає новий матеріал, у паніки є всі шанси заскочити в нішу. Чудовий дебют від дуже перспективної виконавиці.

7/10

Dakooka — Герой

Катерина Ятель

Попередній міні-альбом Dakooka ми без вагань взяли до нашого рейтингу найкращих ЕР 2017 року. Він дивував зміною фірмового звучання Катерини — фортепіано та мінімалістичні аранжування поступилися електронним інструментам.

Альбом Герой продовжує задану перед тим тему, але не копіює свого попередника. Він темний, напружений та агресивний. Його не можна слухати як фон, в нього потрібно вслухатись, його потрібно відчути. Лавсторі закінчились, пора розповідати про їх наслідки.

Окремо раджу послухати сингли Хочу та Герой. Ну і звісно чекати на ще один великий реліз Dakooka, який вийде наприкінці липня.

7/10

Хамерман Знищує Віруси — ЛОЙ

Катерина Ятель

Прихильники вже легендарного гурту Хамерман Знищує Віруси дочекались. Головні хіти гурту, які вже давно розібрані на цитати та омемічені, нарешті мають студійний запис та доступні на стрімінгу. Серед них — Ізотоп, Кличко, Турничок тощо.

Пояснювати, чому ХЗВ — музиканти, яких треба слухати, задача невдячна. Тут треба апелювати і до великого культурологічного бекграунду, який має бути і в автора тексту, і в реципієнта, і до поняття постмодерну, і до бергсонівського розуміння природи сміху. Або на покерфейсі казати, що усі ми — живі істоти та можемо слухати те, що подобається нам.

Про хіти я вже написала, їх ви хочете чи ні чули від друзів. Тому пораджу послухати пісню Бессознательное, слишком бессознательное, на яку ХЗВ вже випустили кліп, та Пизда, полная любви, які загалом відповідають на питання “Що у цій музиці знаходять інтелектуали”.

8/10

Eshtar — Sound of World

Артем Рісухін

Попри те, що етнічна складова — ключова в музичній подачі Ештар ще з “Голосу”, на альбомі вона використовується не просто в міру, її дуже часто не вистачає. Так, трек Part, який звучить як бісайд The Erised, лише під кінець вивалює на слухача близькосхідні елементи, які виводять пісню з одноманітності.

Sounds of World здебільшого занадто невиразний, і навіть коли Ештар розкриває вокал на головному треку — він губиться у вторинному та нецікавому аранжуванні. Голос Ештар – єдине, що вносить еклектику в моменти, коли вона не намагається повторювати манеризм Ріанни чи Katy B, або дає волю емоціям. Утім, Sound of World звучить як актуальний поп-альбом. Навіть однієї Sweet Lie достатньо, щоб почути потенціал Eshtar, як хітмейкера у несподіваній для України музичній ніші.

7/10

Komissiya – R.Complex

Артем Рісухін

R.Complex вийшов дуже різноплановою роботою. Пісні створювались у різні періоди, це відчувається, проте не шкодить. Komissiya не намагаються приховати свої джерела натхнення: тут і Two Door Cinema Club (Beaten Up), які переслухали пост-панку, і гараж-панк Eggshell, в якому несподівано можна почути скретчінг. Є і присвята радянському мультфільмові “Мутабор”.

Важливо, що навіть з набором очевидних музичних першоджерел, альбом не виглядає як вторинна робота. Харизматичний вокал (хоч и з акцентом), сире, але щире звучання, альтрокова подача та несподіване аранжування робить з R.Complex найкращу інді-платівку червня.

7/10

Сингли

r.roo & Montren — Leap Of Faith

Олексій Бондаренко

r.roo — один із найбільш продуктивних представників українського електронного андеграунду. Зараз він готує до випуску третю частину альбому delicate reflex. Перші дві вийшли минулого року. Також цього року вже вийшла платівка schizo romance.

Leap of Faith — це тягучий напівембієнт, який знаходить свій розвитко наприкінці треку. Тривожна, притягуюча та дуже плавна робота. У цей трек можна поглинути із закритими очима, а можна й використовувати у якості фону під час роботи. Чекаємо на нову платівку.

Baklan — Мости

Олексій Бондаренко

На “Голосі країни” Олексій Баклан вразив глибоким низьким вокалом, а особливо виконанням пісні Rammstein. Після телепроекту співак вирішив запустити сольний проект під невигадливим псевдо Baklan. Почав із типового поп-рок треку Мости із натяком на рок поважче. Вийшло не дуже впевнено, і недостатньо яскраво. Талант Олексія розкривається не в повній мірі, а сама пісня далека від того, щоб стати стовідсотковим хітом.

Утім, я дуже вірю у цього артиста і сподіваюся, що він ще знайде свій саунд. Як для першої пташки Мости — це зовсім непогано.

The Gitas & Бумбокс — Тримай мене

Олексій Бондаренко

Схоже, Саша Чемеров вирішив потужно повернутися в Україну та розкачати проект The Gitas на локальну аудиторію. Спочатку з’явився трек Не мовчи під вивіскою екс-лідера Димної Суміші. Тримай мене — ще одна робота, за якою тягнеться шлейф ДС.

Трек вийшов одразу в двох версія — Бумбоксу та Чемерова. Чесно кажучи, не можна сказати що версії стилістично відрізняються. І перша, і друга — це потужний рок із фірмовим вокалом Хливнюка та Чемерова. Українській музиці останнім часом сильно не вистачає рок-хітів, якими можна було б заповнювати ефіри умовно неформатних радіостанцій та телеканалів. Тримай мене — один із таких.

Postman — I Mitt Sinn (feat. Anja Øyen Vister)

Лєра Пірус

Колаборація з Anja Øyen Vister, учасницею крутого норвезького тріп-хоп гурту Flunk. Вирізняється з усього альбому Everything is New не тільки тим, що пісня двомовна і свій текст Anja писала сама, а й плавністю та ніжністю гітарного арпеджио. В результаті маємо найромантичнішу пісню альбому.

Dante’s Pride — Never Looking Back

Артем Рісухін

Один з найцікавіших музичних проектів метал-сцени цього року. Метал-кор у Dante`s Pride виходить нерафінований, з несамовитою енергією та вкрапліннями реп-кору. Never Looking Back — потужний дебют.

5 Vymir — Танцюю

Артем Рісухін

Гурту 5 Vymir так сподобалось поглибшувати та зміцнювати свій саунд на останніх роботах, що за аранжуваннями та ритмами вони иноді забувають про слухача. Танцюю звучить драйвово, але занадто вимушено та нудно. Але ж яки приспіви!

Тері Фао — Говори Зі Мною

Артем Рісухін

Сміливий трек для Тері Фао. Він експериментує з r’n’b, електронікою та мінімалізмом; з атональності будує цікавий, мелодійний трек. Утім, слабкі тексти та загальна атмосфера композиційної незавершенності не дають треку розкритись.

Кліпи

Курган feat Агрегат — Футбол 2000

Олексій Бондаренко

Курган і Агрегат вже давно із інтернет-мему переросли у самостійний та унікальний проект. На їх альбомі С.Ш.Р. одразу запам’ятовується трек Футбол 2000. Це щемлива пісня для всіх тих, хто народився на початку 90-х та слідкував за футболом по тв, а також грав у фіфу. Для тих, хто пам’ятає, хто такі Kaka та Seedorf, хто пам’ятає Анрі в “Арсеналі”, хто ненавидів Матераці та мріяв про футболку із Шевою з Мілану.

Кліп вийшов відповідний — знятий на VGA-камеру старого телефону. Все як тоді. Жизнєно.

Океан Ельзи — В Небо Жене

Олексій Бондаренко

Анна Бурячкова — одна із найкращих українських режисер_ок, якій вдається надзвичайно вдало описувати прості речі простими образами. Якщо в нещодавньому короткометражному фільмі для Hudaki Village Band вона розповідала типову історію заробітчанина, у кліпі для Христини Соловій — описувала природу дитячою любові до ментора.

У новій роботі для ОЕ проводить паралелі між поєдинком реальним і сімейною сваркою. Бурячкова робить це жорсткіше та драматичніше, ніж у Shape of You Еда Ширана. При цьому вона ненав’язливо вписує музикантів в контекст історії. Завдяки такому відео, пісня, яка в аудіо форматі особисто мене майже не зачепила, заграла зовсім новими фарбами.

Constantine — Стыдно

Катерина Ятель

Стыдно — найкраща пісня з нового міні-альбому Constantine 90′. По ній найкраще видно, в якому саме напрямку хоче розвиватись Костянтин. Це розумний танцювальний поп, який заграє з культурою 90-х, але не паразитує на ній. Питання лише в тому, чи знайде така музика свою аудиторію зараз.

Ідеологічно кліп на неї продовжує лінію, що була задана Кровожадностью — містика, вампіри та багато танців. При чому до вампірів команда Костянтина підходить з гарним розумінням. Тут значно більше відсилок до “Від заходу до світання” та “Інтерв’ю з вампіром”, ніж сутінкової попси.

Lucas Bird — Choises

Артем Рісухін

І сам трек, і відео — це вдала спроба запозичення елементів західного інді-попу 2010-х. Чому вдала і чому не просто копіювання? Атмосферність. Lucas Bird створили кліп, який хочеться дивитись заради настрою, зараді ось цієї інді-меланхолії, і не зважати на вторинність.

Люсі — Ной

Лєра Пірус

Кліп більше нагадує щоденник подорожі Київ-Копенгаген-Самуї. Переплітаються кадри зі совковими вагонами українських потягів, станціями Копенгагена, які освітлюються червоними ліхтарями, та нічними маркетами Самуї з колоритними локалзами. Малобюджетний, але дуже атмосферний кліп. Відеоряд доповлюється субтитрами-розповіддю про Ноя і його ковчег, щоб хоч якось можна було провести паралель із самою піснею.

Кліп на сингл Ной, який увійде до альбому Марія Магдалина, дань вже традиційній моді на 90-і. Він міг би очолювати хіт-паради Території А, вийшов би він років 20 назад. А зараз — це приємний синті-поп, тандем достатньо тривіальної ритм-секції з ніжним вокалом, які дають в результаті цікавий, ненав’язливий продукт.