«Тачки», озвучка VS дубляж та труднощі перекладу. Олекса Негребецький про те, як змінився дубляж за 18 років, мову та якими мають бути перекладачі

«Оболонські гаражі», «Добрий, пліз, бонжур», «Буксирник-сирник», «Валєра». Фрази з голлівудських фільмів, які стали культовими та полюбилися усім українцям. Проте цього могло б і не статися, адже українського дубляжу не існувало до 2006 року. Олекса Негребецький — перекладач та режисер дубляжу, який вклав українську мову у вуста героїв «Пірати Карибського моря», «Третій зайвий», «Тачки», «Шрек» та багатьох інших.

27 квітня на Весняному Куражі режисер дубляжу Олекса Негребецький розповів, як обирають українські фрази Джонні Деппу, як змінився дубляж за майже 20 років, в чому полягають складнощі, коли перекладаєш лайку і жарти, та що потрібно, аби твоїм голосом з екранів заговорила Барбі.

Лекція пройшла у межах безоплатного онлайн-курсу про те, як стати носієм української «Мовити. Мотиви». Модерувала зустріч Head of Communications в EdEra Ярина Біла. Лірум публікує текстову версію розмови.

Олекса Негребецький — піонер українського кінодубляжу, перекладач, автор синхронного тексту. П’ятнадцять років працював на телебаченні. Переклав українською телесеріал «Альф», мультсеріал «Паровоз Томас та його друзі», серіал «Телепузики», «Тачки», «Сезон полювання», «Шрек», «Мадагаскар-2», «Кораліна в Країні кошмарів», «Прибулець Павло», окремі фільми з циклів «Пірати Карибського моря» та «Гаррі Поттер» тощо.

Чим відрізняється дубляж від озвучування?

Є три види перекладу аудіовізуального продукту. Це субтитри, закадрова озвучка і дубляж. 

Субтитри — це коли внизу чи вгорі подають короткий зміст репліки, адже повністю все не вдається перекласти. Особисто я за субтитри, бо людина повинна чути, що грають оригінальні актори. А дубляж я не люблю;)

Закадрова озвучка — це коли залишається звук оригіналу. Його ледь стишують і поверх записують голоси наших акторів. Зараз в моді так звана багатоголоса озвучка, коли репліки озвучують, наприклад, шість акторів. Я вважаю що вистачило б і двох.

Дубляж — це коли повністю стирається звук оригіналу, крім деяких шумів (вітер, двигуни). Всі звуки, які видають люди, включно з кашлянням та диханням, стираються і накладаються голоси наших акторів.

В багатьох країнах, як от у Швеції, Норвегії, Балканських країнах дубляжу практично немає, тільки в мультфільмах для дітей. До появи нашого дубляжу навіть українські кінокомпанії дублювали фільми російською.

Розкажіть детальніше, як відбувається дубляж? Скільки це займає часу? Які найскладніші моменти?

Я боявся, що дубляж з’явиться в Україні. Почалося все близько 1992 року з появою телекомпанії ICTV. Я там працював, і ми почали масово перекладати іноземні фільми та програми українською мовою. Це було закадрове озвучення. Врешті-решт у 2006 році в Україну прийшов дубляж. 

Це тяжка та невдячна робота. Якщо тут є люди, які захочуть стати перекладачами дубляжу, — не треба (сміється). Найскладніше — це lip sync. Потрібно сидіти 10–12 годин на день і перебирати різні варіанти, щоб воно «лягло в пельку» Джонні Деппу чи іншій фігурі. Адже англійські слова звучать інакше та мають іншу довжину. Потрібно крутити-вертіти репліку, щоб вона лягла в англійське «Oh my God!». Ти перевертаєш ці тисячі тонн словесної руди, а воно все одно не виходить. Потім приходиш до студії, а звукорежисер каже, що не підходить, «не вкладається в губи».

Перейдімо до технології. Як це все відбувається? Приходить бліда, сіра фільмокопія (відео). Фільм ділиться на частини. І там тих акторських губ і не видно. Плюс водяні знаки. Дають і сценарій. Ти перекладаєш сценарій паралельно з відео так, щоб переклад відповідав і довжині оригіналу, і рухам губ. Якщо акторка наголошує на «А», ти теж маєш вигадати якесь слово з «А», та щоб ще й наголос на нього падав. Так-сяк соваєш це слово. А коли більш-менш уклав все, то за кілька тижнів чи днів приходить інший варіант. Виявляється, режисер все передумав, переробив, перемонтував — давай по-новому, ось тобі список правок;) Вносиш правки, пересилаєш в оригінальну кінокомпанію, а вони кажуть — «неправильно, давай ще раз». І ще раз. І по вісім разів, буває, один і той самий текст переписуєш і доповнюєш.

Переклад в дубляжі — це не просто перекласти з однієї мови на іншу. Це довгий та креативний процес. Тому не йдіть працювати у дубляжі, якщо ви не готові до цього. 

Перекладачі, які хочуть працювати в дубляжі чи в субтитрах, вчіть насамперед українську мову. Ви повинні знати насамперед ту мову, на яку перекладаєте. З мови джерела завжди знайдеться словник. От працюю з перекладачами й бачу деякі слова, які просто б заборонив: «ну ж бо», «дещо». Це хороші українські слова, але треба вміти ними користуватися і не можна ними зловживати. Насамперед треба багато-багато читати, слухати народні пісні, щоб вухо сприймало мелодику української мови. Виходить, що люди часто перекладають з чужої мови на чужу, а хочеться, щоб з чужої на рідну. 

Я знаю, що певні голлівудські актори закріплені за нашими. Як це працює? Вони підписують договір чи це просто на словах?

На словах. Кастинги проводять все одно. Буває, своїх акторів вони тонують іншими голосами. Наприклад, людина підходить зовнішньо для ролі, а вони її тонували таким характерним голосом: красивим, надтріснутим. А в наш актор такого голосу не має. «Закріплена» людина саме до цієї ролі не годиться і доводиться заново робити кастинг і слухати. 

Ви вже згадали, що у 2006 був заснований наш дубляж. Перший анімаційний фільм — «Тачки», повнометражний художній — «Пірати Карибського моря». І ви з ними працювали. Розкажіть, як це відбувалося. Як індустрія відреагувала на те, що треба дублювати тепер українською мовою? Що тоді відчули ви? Чи вистачало фахівців?

У 2006 вийшла постанова віцепрем’єр-міністра з гуманітарних питань Кириленка про обов’язковий дубляж. Поява українського дубляжу в кінотеатрах у такій кількості — це, я вважаю, найвидатніша культурна подія цього тисячоліття. 

Першим повністю дубльованим продуктом були «Тачки». Ми дуже постаралися. Це колективна робота. Я підготував канву, а багато хто на ходу імпровізував. Там вийшли такі речі, проти яких я був категорично проти, кидав сценарії об землю. «Валеру» і «оболонські гаражі» теж не я придумав, але змирився. В багатьох випадках не можна тягти силоміць явища однієї культури в іншу. Колись я перекладав «Мисливиць за привидами». У фільмі в Нью-Йорку йде поїзд метро. А вони переклали без мого відома: «Пішов поїзд на Троєщину». Так не можна робити.

Український дубляж існує 18 років. Як ви оцінюєте розвиток індустрії? Чи змінилися підходи? Чи це досі творча синергія багатьох людей, чи конвеєр?

Я прогнозував, що спочатку буде кілька шедеврів, а потім все опуститься до твердої трійки. Так і сталося.

Є актори, які не реалізувалися в театрі. Вони намагаються зробити це в дубляжі: кричать, грають, мультяшать. Якщо послухаєте дубляж і оригінал, то почуєте цю велику різницю. 

Минулого року всіх сколихнула новина, що Президент подав законопроєкт про розвиток англійської мови в Україні. В межах цього законопроєкту пропонувалося заборонити український дубляж і залишити просто субтитри. Як ви ставитеся до цього? 

Зараз все це стихло. Не можна це заборонити, хоч я і за субтитри й зараз працюю з субтитрами. Але дубляж став окремим мистецтвом, явищем. Там працює багато людей, а публіка це любить і сприймає це мистецтво. 

Хоча, я б один сеанс фільму давав завжди мовою оригіналу там, де для цього є аудиторія

Читайте також: Кінець епохи українського дубляжу в кінотеатрах: чи є зрада? Роз’яснюють юрист та Мінкульт

Як ви пережили період Януковичів-Табачників? Чи відчули на собі антипатію до всього українського? 

Відвертого прямого бажання все заборонити у них не було. Їм було байдуже, а важили гроші. Коли я прийшов на роботу в одну із телекомпаній, що займалася дубляжем, туди прийшли дядьки з автоматами в бронежилетах, забрали у нас телефони, конфіскували комп’ютери. Ми не могли кілька днів працювати. Але це було не тому, що вони були такі противники української мови, а тому, що їм грошей хотілося. Все значно простіше. 

Поговорімо про українську мову. Дубляж відіграв роль у популяризації української мови. Навіть якщо люди були російськомовними, вони дивилися україномовні стрічки. Ви згадували, що в той період були чи не єдиним україномовним у своєму оточенні. Коли телефонувати комусь, то люди одразу розуміли, що це ви і навіть не треба було представлятися. Чи змінилася ситуація сьогодні?

Було таке ще за радянської влади, коли я кому-небудь дзвонив і мене одразу вираховували. А ще пам’ятаю: їдемо в автобусі з товаришем з групою латиноамериканських студентів. Вони між собою на весь автобус спілкуються іспанською, і ніхто на них уваги не звертає. А я кажу: «Товаришу, на наступній виходимо». Так тихо-тихо. Весь автобус на нас обертається. Це трохи дико було, дуже неприємно і незатишно. Але тепер Київ переважно українськомовне місто, де буквально одиниці говорять російською. 

На курсі «Мовити. Мотиви» і загалом в EdEra говоримо, що не треба прагнути говорити ідеальною українською. Помилки, діалекти, суржик — це нормально. Мені здається, що ви теж проти пуризму й ідеалізації.

Так, я можу забутися і сказати «сидю» чи «ходю». Це фахівці повинні знати бездоганно літературну мову. А коли ви — звичайний громадянин, то просто говоріть. Вчіть, працюйте, слухайте пісні.

Які ваші улюблені українські пісні?

Народні, наприклад, Туман яром. Саме пісні найкраще передають поєднання звуків, дихання, природне звучання мови. У кожної мови є своя тональність і от, щоб відчути справжню українську варто слухати народні пісні, а не телебачення. 

Щодо мови, то закликів «переходьте» мало. Для цього потрібен культурний продукт, який ви можете споживати цією мовою. Слухайте народні пісні, читайте класиків — Шевченка, Лесю Українку. 

Пане Олексо, який ваш мотив мовити українською, розвивати українську, популяризувати українську?

Це моя мова, я її люблю, вона мені подобається. Вона має все, щоб висловити будь-яку думку. 

Раніше вважалося, що українською не можна зробити смішно, чи навпаки страшно, що бойовики чи комедії можуть бути тільки російською, а українською сумні фільми про тяжку долю народу. Насправді українською можна зробити будь-що. І ми з вами зараз це бачимо.

---

Про курс:

«Мовити.Мотиви» — безкоштовний онлайн-курс від EdEra, що пропонує відшукати свою мотивацію говорити українською та стати носієм й амбасадором мови. За 4 модулі слухач порине в екскурс історії української, розставляє всі крапки над ї і зможе подолати страх «я говорю не так». 

---

Проєкт «Strategic Media Support Program» реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки People in Need (PIN) та Pioneer Foundation.

Читайте також: Пиріг і Батіг презентували першу частину триптиха — альбом «Замордовані. Подзвін перший»