Вистава «Погані дороги» розпочала тур Європою

Одна з найактуальніших постановок про війну між Росією та Україною — «Погані дороги» — розпочала тур Європою показом у Ризі, 1 червня. Також виставу можна буде побачити в Клайпеді, Вільнюсі, Празі, Берліні та Мюнхені.

Як повідомили в Театрі на лівому березі, низка театральних фестивалів Європи запросили виставу «Погані дороги» взяти участь в їхніх програмах. Вже підтверджені три фестивальні покази, також ведуться перемовини з іншими фестивалями. В межах гастролей відбудеться показ і в Малому театрі у Вільнюсі, де нещодавно відбулася прем’єра в директора-художнього керівника театру Стаса Жиркова (вистава «Саша, винеси сміття» за п’єсою Наталки Ворожбит). А гастрольний графік буде доповнюватись, слідкуйте за сторінками театру в Facebook.

Вистава демонструватиметься мовою оригіналу, з англійськими субтитрами та субтитрами мовою тієї країни, де відбувається показ.

За словами Стаса Жиркова, культурно-інформаційний фронт, в якому працюють сьогодні українські театри, наразі надзвичайно важливий саме з точки зору впливу на людей та їхню думку:

«Нам потрібно працювати з європейською аудиторією, постійно нагадувати про війну в Україні. Європейські глядачі мають бути в фокусі, не забувати про нас, допомагати. Їхня допомога — це фактично наше розуміння, що ми не один на один з ворогом».

«Погані дороги» — постановка Тамари Трунової за п’єсою Наталки Ворожбит.

Наталка Ворожбит написала п’єсу, збираючи історії і свідчення реальних людей для сценарію фільму «Кіборги» (режисер Ахтем Сеітаблаєв). «Погані дороги» — про «життя, яке завжди переважатиме смерть», це шість історій про життя і російсько-українську війну.

Прем’єра вистави відбулася весною 2019 року і з того часу отримала кілька нагород, зокрема й Шевченківську премію-2022.

З початком повномасштабного вторгнення російських військ вистава набула ширшого значення, а відношення акторок та акторів до своїх ролей змінились. Тепершінім відношенням до своїх персонажів діляться Анастасія Пустовіт та Олександр Соколов.

Анастасія Пустовіт:

«Тільки зараз я зрозуміла переселенців. Тільки зараз я зрозуміла, що таке виживати в умовах окупації. Тільки зараз я зрозуміла, що таке війна. І мені соромно, що я була відірвана від усього цього 8 років. Дівчинка, яку я граю, виживає, як може. Вона намагається врятувати себе і хоча б щось в собі. Вирватись крізь залізні грати, але в неї не виходить. Це окупований Херсон зараз. Це домовленість з власною совістю, це вибір між життям і смертю».

Вона зізнається, що в окупації часто згадувала монологи з вистав і повторювала їх, щоб пам’ятати про минуле життя. Про життя акторки в окпації, евакуацію з Немішаєво та волонерство читайте у нашій розмові з Анастасією.

«Я сумую за сценою і грою в театрі, але поки це складно корелюється з волонтерською діяльністю. Думаю, емоцій в грі стане менше. Бо там їх мало, рефлексії майже немає», — каже Пустовіт.

Олександр Соколов пояснює, що спершу йому потрібно зіграти, а потім вже описати свої відчуття і те, як персонаж поводився, яким він став, враховуючи нові реалії. Однак каже, що як раніше не буде:

«Як на мене, актор більше практик, ніж теоретик. Але безумовно так, як раніше, не буде. Я думаю, тексти почнуть звучати чесніше і зрозуміліше для мене, як для виконавця ролі. А чи зміню свого героя – сцена все покаже. Масштаб побаченого жаху, пережитого особисто: їздячи з волонтерськими відрядженнями у Бучу, Ірпінь, Харків, події які переживали мої рідні і близькі останні місяці, ніколи вже не повернуть мене колишнього на сцену».

Читайте також: «Сподіваюсь, я не зіпсувала стрічку», — режисерка Наталка Ворожбит про роль у «Баченні метелика»