Замаскований тріумф. Klavdia Petrivna першим же концертом зібрала Палац Спорту і це було яскраво

Будь-який артист, який (занадто) швидко зростає, завжди стикається з полярним ставленням: його або обожнюють, або ненавидять. Здається, до Klavdia Petrivna зараз майже ні в кого немає рівного ставлення. Одні кажуть, що це один із найкращих проєктів в українській музиці, історичний прорив, приклад для всіх інших. Інші харяться через використання ШІ-обкладинок, називають її пустишкою та нарікають на одноманітність пісень та примітивність текстів. 

Але це не завадило (а можливо, навіть, допомогло) співачці наважитися на те, що дійсно ніхто в Україні ще не робив. Дати свій найперший повноцінний концерт у Палаці Спорту. І не раз, а два рази поспіль. Один Палац Спорту — це приблизно 10 тисяч відвідувачів. Не знаю, яка точна цифра, але думаю можна передбачити, що принаймні 15 тисяч людей за два дні співачка, яка зʼявилася трохи більше як рік тому, зібрала.

З погляду шоубізнесу це дійсно тріумф. З погляду виступу — це було набагато крутіше, ніж можна було очікувати.

Головний редактор Лірум Олексій Бондаренко побував на дебютному концерті співачки в Палаці Спорту й описує, чому це дійсно одне з найяскравіших явищ на українській сцені.

Так чи був деанон?

Klavdia Petrivna зацікавила аудиторію ще коли виклала свої перші демки у власному анонімному телеграм-каналі (а у нас в країні люблять анонімні канали). Тоді ще не стояло питання, хто ж саме це співає, людей зачепила передусім музика. Пізніше ці демки опублікували на стримінгах без відома самої співачки. У неї швидко зʼявився лейбл NEBO Music, який спромігся відбити демки й імʼя та перевипустив дебютні пісні в оновленому звучанні.

Тоді я коментував, що стало гірше. В оновлених піснях залишилася хітовість і наївність демоальбому, але додалися відверто клубні барабани, які, як на мене, сильно спопсили звучання. Як виявилося, цей крок був виграшним для артистки. 

Популярність дійсно росла шаленими темпами. Важко оцінити, наскільки ключову роль зіграло те, що рядки «лікарі кажуть, у вас депресія, мама каже, що я лінива» процитувала Олена Зеленська, але з того моменту Klavdia Petrivna стала головною загадкою українського шоубізу і поживним матеріалом для медіа й таблоїдів. 

Десь тоді ж почалася гра «хто така Клавдія Петрівна», яка протривала аж до дебютного концерту в Палаці Спорту. Коли ми запросили співачку отримати нагороду «Дебют року» на нашій музичній премії Золота Зоря Лірум, лейбл повідомив, що вони прийдуть і варто чекати на сюрприз. Який саме — ми не знали, але про всяк випадок я попросив команду все це знімати. Премію отримувала Маша Кондратенко, яку за руку вивів на сцену Osty. Так почалася друга глава історії про деанон.

Klavdia Petrivna випустила доволі багато музики. А під Палац Спорту встигла зарелізити ще й повноцінний альбом з живими музикантами. Не кожна пісня залітала в тренди, але їй вдалося нагенерувати не один, а кілька хітів: Знайди мене, Лікарі кажуть, більш пізні Я тобі брехала, Імператори та Барабан з Артемом Пивоваровим. Загалом же у співачки понад 10 треків з 1 млн+ прослуховувань на Spotify. В Україні одиниці артистів можуть похвалитися подібним успіхом, ще й з українськомовним матеріалом. 

З хітами, таємничим образом, постійними плітками про персоналію артистки та сміливими амбіціями Klavdia Petrivna підійшла до Палацу Спорту. Люди чекали на деанон. Хоча це не було проговорено від імені співачки, але можна сказати, що деанон відбувся. Хто ж така Клавдія Петрівна, ви певно вже прочитали в найбільших українських медіа.

Шоу, що доповнювало сильне і прикривало недоліки

Постановником концерту став Арсеній Перов — режисер кількох кліпів Артема Пивоварова, постановник його ж шоу, а також режисер кліпів Театр та Їде дах Klavdia Petrivna. 

Що мене вразило найбільше — команді вдалося зробити концептуальну історію, яка тягнеться останні кілька місяців і логічно вплести її в концерт. Те, що відбувалося в кліпах, мало логічне продовження на концерті, включно із залученими танцюристами. Клавдія розкривала концепцію власного театру. За музику відповідали живі музиканти, що розташувалися на другому поверсі сцени. Разом з Клавдією на більшості пісень працювала трупа з восьми танцюристів і танцюристок. Але, певне, найголовнішу роль відіграли три величезних екрани, привезених спеціально для цього концерту.

Шоу було розділено на кілька блоків, які мали різні візуальні акценти. Спочатку Klavdia Petrivna розкривала концепцію таємничого театру, пізніше був блок із колабораціями, а на останній шматок концерту Соломія вийшла без капелюха, з розпущеним волоссям, у білому костюмі й окулярах. 

Загалом виглядало це все неймовірно. Було видно, що у цей концерт вкладено багато зусиль та професійних навичок. Організацією займалася Origin Team (колишня Virus Music), яка робила, наприклад, шоу Монатіка на “Олімпійському” (один зі співзасновників компанії Євген Лисенко, навіть зʼявився на сцені в образі священника). Ще тоді я був вражений масштабом дійства. В масштабах Палацу Спорту їм теж вдалося розгорнутися.

Величезні екрани, двоповерхова сцена, хореографія, цікаво розставлене світло й живі музиканти зробили так, що нудно не було жодної секунди. Це був не просто виступ співачки, це дійсно було шоу. Таке не часто побачиш від українських артистів, а тим паче на дебютних концертах. 

Зчитувався вплив видатних світових артистів. На пісні Памʼятай — Техно на екранах зʼявилася роботична Клавдія Петрівна, що нагадало віжуали, які використовують The Chemical Brothers. Музичні перебивки були зроблені в традиціях топартисток на кшталт Rihanna. Білі костюми особисто мені нагадали виступ Wookdid в Монтре. Я впевнений, що там було зашито набагато більше. 

Іноді всього навколо було настільки багато, що губилася сама співачка. Але й тут це можна виправдати концептуальною єдністю — таємнича Клавдія Петрівна залишалася в тіні, як і весь час до того.

Таким чином вдалося й прикрити певну недосвідченість артистки. Мені страшно уявити, наскільки моторошно виходити на перший концерт на аудиторію в кілька тисяч людей. Вона прекрасно співала, відпрацьовувала свою хореографію (було видно, що це було прорепетирувано і явно не раз), але коли на сцені зʼявилися Артем Пивоваров та Маша Кондратенко, стала відчутна різниця в рівні поводження на сцені. Звинувачувати в цьому співачку було б смішно, але просто варто констатувати факт: вона ще розкачується. (Після другого концерту казали, що вона набагато переконливіше вийшла на сцену). Спілкування з залом теж майже не було, окрім кількох “дякую” наприкінці. Єдиний раз співачка загубилася в аранжуванні, але вельми майстерно обіграла це із залом. 

Себе справжню артистка, не замкнена межами постановки й шоу, як на мене, продемонструвала, коли на біс вийшла заспівати «Знайди мене». Тут проявився і характер, і запал, вона почала сміливо рухатися по сцені та заохочувати зал. Було видно: вона відчуває, що це її люди, і вона справді змогла. Її люблять, і є за що. 

Але ж воно все однакове!

Будуть продовжувати говорити критики, і частково матимуть рацію. Але команді артистки вдалося зробити так, щоб на концерті це майже не відчувалося: шляхом аранжувань і постановки номерів. Лише одна пісня відчувалася відверто слабкою — Барон. Усе інше можливо й не можна назвати вершиною попмузики, але це точно нове й свіже для української попсцени. 

Різношерстність аудиторії це підтверджує. Там були всі: від малих дітей до бабусь з дідусями. Таке враження, що Klavdia Petrivna вдалося вдарити в усі цільові аудиторії. Останній раз настільки різнобарвну публіку я бачив, певне, на концерті ОЕ на «Олімпійському». Це справді «народна» музика. 

Команда Klavdia Petrivna дуже відповідально підходить до цього проєкту. Видно, що вони збирають навколо себе професіоналів, мають концепцію й ідею та слідують їй. Це не просто артистка, заточено під корпоративи, або чергова спроба створити українську попдіву. Це щось принципово нове, але з чітким бізнес-підходом. 

Тут поки що й проступають найбільші проблеми артистки: нативна реклама KitKat, що належить Nestle, яка абсолютно не планує виходити з Росії. Це колаборація з «Трухою» — каналом, який наче червоне рядно діє на всі порядні медіа. 

Але й варто зазначити, що про війну співачка не забула під час концерту. Нарізка відео про українську незалежність була дуже щемкою. В один з номерів було вписано акцію Free Azov. Наприкінці концерту співачка вихопила плакат і показала «Не забувайте про Глухів» — місто в Сумській області, що нещадно обстрілюється росіянами. 

На фоні поступового відходу традиційних попеліт з української сцени, появу такої артистки як Klavdia Petrivna можна порівняти з появою Біллі Айліш на міжнародній сцені, звісно ж з поправкою на масштаб української музичної індустрії. За рік з демок, написаних в гараж-бенді, співачці вдалося обрости потужною командою, хітами, замахнутися на два Палаци Спорту і зібрати їх. Зробити це з нетиповим для української попсцени матеріалом. Зробити по-справжньому красиве і якісне шоу. Зробити деанон без деанона.

Можливо, шоу можна було б зробити ще краще: продумати паузи між піснями, додати промову самої співачки, додати музичних номерів, якщо пісень ще банально не вистачає. Але тут ми говоримо про те, щоб покращити вже хороше.

Менш із тим, важко спрогнозувати, як летітиме її карʼєра без магії таємничості. Утриматися на такій висоті важко. Klavdia Petrivna будуть необхідні нові хіти, нові «народні» пісні. 

Але це буде завтра. А сьогодні ми стаємо свідками справжнього тріумфу, який підкреслився професійним шоу.