Зорепад релізів: найкращі новинки першої половини квітня

То пусто, то густо. То багацько, то замало. Бувають тижні, коли ми ледь не вимушені обирати, який трек піде в «Зорепад», а який — ні. А бувають такі, як попередні два, коли доводиться витягувати іноді неочевидні речі. 

Проте і цього разу знайшлося багато гідних робіт знову ж таки в широкому жанровому спектрі. Тут є і масштабний кліп Макса Барських і дебютний трек ще зовсім юних Komissiya. 

Сингли

Polje — Schengen

 Олексій Бондаренко

Worn Pop для меня — очень загадочный лейбл. Часть их артистов мне категорически не нравится, а другая часть, наоборот, вызывает искренний восторг. О Polje основатель лейбла Никита Нетребко рассказывал нам в интервью еще год назад и вот наконец вышла дебютная работа.

Schengen — это монотонный и медитативный трек, в котором все держится на прозрачной перкуссии и настойчивом повторении одной и той же строчки. Чем-то напоминает Заиньку YUKO, но без зубодробительных битов. Трек Polje въедается в голову и требует переслушивать себя еще и еще.

Ignea — How I Hate The Night

 Артем Рісухін

Відеоряд How I Hate The Night — дивовижна анімаційна робота. Саме так і потрібно підходити до створення лірик-відео. Адже завдяки дизайнерові Маші Горульовій (Hello, Pigeon), глядач поринає у пишнобарвну мультиплікаційну історію. Для metal-гурту Ignea, це не перша колаборація з Hello, Pigeon. Але цього разу спільна робота незвична і підходом до відео, і музично — How I Hate The Night ніжний симфо-поп. Єдине, чого не вистачає композиції, попри прекрасне аранжування — об’єму. Саме через це та слабку вокальну подачу, трек губиться на фоні відео.

Komissiya — Mutabor

 Артем Рісухін

Сируватий запис і класичні проблеми з акцентом. Несподіване джерело натхнення – радянський мультфільм за казкою Вільгельма Гауффа. Втім, київський квартет Komissiya дебютує з цікавим сплавом інді-року, пост-панку та мат-року. Композиційно – один з найцікавіших треків початку квітня.

Кліпи

Leo Mantis — Вільна

 Олексій Бондаренко

Минулого року Leo Mantis випустив два треки, потрапив в лайнапи фестивалів і продемонстрував себе як перспективного та доволі різнопланового артиста. Пісню Вільна можна було почути вже тоді в ході живих виступів.

Вільна за настроєм ближче до дебютного треку артиста, пісні Листи. Це умовний «океан-ельзівський» напрямок у творчості Лео, який принципово відрізняється від стилістики треку Na So E Dey Dey. Утім, незважаючи на певну схожість із роботами свого продюсера, Вільна — це якісний емоційний поп-рок, у якому все витримано в балансі. Те саме можна сказати про кліп. Якісно, красиво, зрозуміло.

Braii — Complicated

 Олексій Бондаренко

Не так часто гуртам вдається одразу відчути власний стиль. Вже з другого треку Braii легко впізнаються, навіть якщо ти не бачиш чия ця пісня. Меланхолія з дебютного відео отримала тривожний розвиток у другому кліпі, в якому Оксана відчайдушно намагається достукатися до серця кам’яного Роми Бахарєва. З кожною роботою стає все цікавіше, як же звучатиме альбом.

Макс Барских — Сделай громче

 Катерина Ятель

Говорити про музику Макса Барських не має сенсу — вона не складна і зрозуміла, розрахована на хітовість та ефект «один раз почув і весь день співаю». Сделай громче у цьому плані чекає та сама доля, що і «туманы-маны», які стали мемом.

Проте у розмові про творчість Макса Барських є частина, яку з кожним разом хочеться хвалити все більше і більше — кліпи Алана Бадоєва. Цього разу команда випустила не просто ролик, а цілу короткометражку з елементами анімації та хореографією Руслана Махова, в основі якої лежить популярний роман Бернара Вербера «Імперія янголів». Вийшло не лише стильно, а й мотивуюче.

LAUD — Вигадав

 Артем Рісухін

Те, що починається доволі шаблонними кадрами відносин двох молодих людей (персонажів Влада Каращука та Даши Плахтій) вже у другій половині кліпу переростає у заплутаний детектив. Чудова робота режисера Максима Ксьонди. Саме через метафоричність та вдалий сторітелінг, відео розкривається після декількох переглядів. Про музичну частину такого не скажеш — невиразна, затягнута композиція, із занадто прозаїчним текстом.