8 квітня відбулась перша в Україні конференція андеграунд-музики Neformat Music Unity. Ця подія зібрала українських активістів, виконавців та організаторів музичних подій, аби обговорити виклики, перспективи та майбутнє музичної культури в умовах війни. В межах конференції організували три дискусії та лекцію. LiRoom виступає інформаційним партнером події.
Читайте також:
Бум нової української музики: обмін досвідом
Друга дискусія зачепила тему нових музичних релізів та виконавців. У ній взяли участь головний редактор Liroom Олексій Бондаренко, фронтмен True Tough Роман Ткачук і виконавець Sad Novelist.
У 2022 році на стримінгових платформах з’явилося близько 16 тисяч треків від українських музикантів. Близько третини з них не мали жодного прослуховування. Олексій Бондаренко вважає така кількість нової музики невиправдана, але органічна для будь-якого музичного середовища:
«Чи потрібно стільки музики? Звісно, ні. 16 тисяч треків неможливо прослухати за рік, навіть якщо дуже старатися. Але чи це нормально? Так. Так відбувається всюди. Дійсно випускається дуже багато музики й зараз ти можеш залити на Spotify трек, написавши його за 10 хвилин у гаражбенді. Він там буде лежати й припадати пилом. Не проблема зробити музику й випустити її, проблема — що з цим робити далі».
Читайте також: LiRoom 11 років. У 2022 ми трансформувалися. І от що плануємо далі
Водночас Роман Ткачук зазначає, що кількість музики та її доцільність залежить від так званих музичних «бульбашок». Наприклад, в українському андеграунді є достатньо простору для появи нових музикантів:
«Мені здається, все, що зараз виходить у ніші андеграунду, має право на існування, тому що це процес, який дозволить на з часом сформувати свою ринкову нішу в рамках Східної Європи.…Поява нових гуртів допомагає заповнити прірву між релізами більших виконавців. Саме тому є попит на всі якісні важкі релізи, які в Україні видаються».
Нині ж перед виконавцями постає завдання — як стати помітними для авдиторії в межах такої кількості релізів. Sad Novelist стверджує, що найефективніший спосіб — заявляти про себе у TikTok.
Читайте також: Пісня за піснею: SadSvit про LP «Неонова мрія»
Крім цього, ефективно розширювати авдиторію допомагають лайв-івенти, однак жива комунікація з авдиторією має «йти в ногу» з діджитал-присутністю. Від взаємодій у соцмережах залежить присутність людей на концертах, і навпаки. Окрім того, важливо не зникати з медіапростору.
«Найбільша проблема українських музикантів і гуртів у тому, що вони в якийсь момент тихенько “уходять в лєс”. Вони просто зникають і нічого не роблять. Іноді вони повертаються через 5-6 років, коли про них уже всі забули. Причому, це стосується як андеграунду та інді. Так і великих артистів. Наприклад, гурт Крихітка, який не може випустити альбом уже 8 років чи гурт ВВ, який з 2014 року не може випустити альбом…Ми знаємо, наприклад, що наша авдиторія любить гурт П’ятий вимір. І ми постійно давали П’ятий вимір, а в якийсь момент він просто зник. Ці гурти зникають, не повідомляючи про це. Немає гучного закриття гурту, є гучне відкриття гурту», — каже головний редактор Liroom Олексій Бондаренко.
Ще одна тема, яку обговорювали під час дискусії — фіти з іншими виконавцями. Спікери вважають, взаємообмін має бути не лише крос-жанровим, а й між відомими та інді-музикантами. Це, з одного боку, ефективний спосіб наростити авдиторію, а з іншого — залишити негативний відбиток на музичній репутації:
«Якщо фіт класний, то, скоріш за все, це дуже добре спрацює. Але тут треба бути обережним і думати, з ким ви співпрацюєте. Завжди треба бути в контексті не тільки того, як може звучати пісня і яка це музика, але й в контексті того, яка це людина чи гурт. Яке в них суспільне сприйняття, образ та що вони транслюють», — пояснює Роман Ткачук.
Сучасний український андеграунд, як і раніше, протиставляється музикантам, які працюють на масового слухача. При цьому, в останні роки розширилась жанрова різноманітність андеграунд-музики. Це дозволяє музикантам знайти свою авдиторію та виділитись з-поміж інших виконавців. Ще один спосіб самовираження — продаж мерчу, адже це допомагає затвердити артиста як бренд.
Усі ці фактори з часом допомагають артистам створювати лейбли. Сьогодні лейбли виконують роль промо-агенцій, що дозволяють музикантам просувати свою творчість.
«Найкорисніше для українського артиста у контексті співпраці з лейблом — це аутсорс певних дій, що відволіктимуть тебе безпосередньо від створення музики. Це промо-плани в соцмережах, відсилання прес-релізів у медіа, телеграм-канали, пітчинг плейлистів на стримінгові сервіси. Мені здається, що така взаємодія дозволить артисту бути незалежним, але це вигідно і для промо-агенції, і для гурту», — зазначає Роман Ткачук.
Водночас для артистів-початківців, які хочуть заробляти музикою, рекомендують просуватися комплексно. Це стосується співпраці з лейблами, реалізації мерчу, активності у соцмережах та організації івентів.
Читайте також: Шароварщина: погибель чи панацея для української музики. Ультимативний розбір від Лєри Зданевич
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: