5 найкращих українських альбомів квітня

Нова українська музика — різноманітна. В один і той же час виходять альбоми The Erised, які намагаються грати сучасний міжнародний R’n’B, Sinoptik, які хочуть заявити про себе на альтернативній сцені та Кургана, якому глобально на всіх пофіг. Про все це є у нашому огляді найкращих альбомів квітня.

Курган feat. Агрегат — С.Ш.Р

2011 року фронтмен Stoned Jesus Ігор Сидоренко випускає самопальний напівжартівливий хіп-хоп альбом Фабрика рэпа під псевдонімом MC Прожектор. Його сприймають як гарний стьоб над хіп-хопом. Досі про нього чули хіба-що давні фанати Неформату.

Через сім років Курган feat. Агрегат випускають свій дебютний повноформатний LP Средня Школа Рэпа — одразу на стримінгових сервісах, з нормальним продюсуванням та неочевидним позиціонуванням.

Курган став популярним сам по собі. Є цілий пласт виконавців, які завойовували народну любов за рахунок трешової музики та підкреслено низькоякісних відео. Реп за любов на фоні коров’ячого навозу відгукнувся в душах українців. Серденько защемило у жителів сіл та невеличких містечок. Жителі мегаполісів теж відчули певну спорідненість і вирішили для себе, що «силяни» — це кльово. Хто ж знав, що за два роки ці пацани із села збиратимуть тисячні зали, у яких качатимуть під крадені семпли.

С.Ш.Р. — це етап. Курган вийшов на той рівень, коли окремих відео на ютубі вже замало. Треба писати полотно. І в цьому полотні треба показати все, що ти вмієш. Головне зробити це так, щоб слухач до кінця і не зрозумів – то ти так гониш, чи реально дебіл.

Про музичну цілісність годі й говорити. Кожен трек відрізняється від попереднього. Але в Кургана є уміння, якого так не вистачає всім українським реперам, які й досі збирають 20 родичів під сценою – Кургану віриш. Футбол 2000, незважаючи на музичну примітивність та катастрофічну неактуальність в аранжуванні, пробиває на сльозу всіх, хто любить футбол і народився в 90-х. Такий текст неможливо написати, якщо ти сам не в темі. Асоціативні ряди між «Маккабі Хайфа», Мілевським та Вагнер Лавом не нагуглиш. У фразі «Матерацці – підарас» ховається шкільний дух, футбол на дитячому майданчику, друзі дитинства.

Так само багато хто знайде близьким для себе Пострижись як в прошлий раз. Багато хто має друга Піздабола. Курган намагається говорити і на серйозні теми — у треках Призрачний гонщик та День велосіпєда. Проте як пророків та вчителів життя їх сприймати доволі важко. «Жизнь — це подарок, цени цей подарок», канєшна, мощна сентенція, але не сильно глибока.

З іншого боку, за рахунок того, що Курган ні на що не претендує, то й претензій до них немає. Хочеш – слухай. Не хочеш – ну і пиздуй.

Світовий реп сильно змінився за останні сім років. Можна багато сперечатися про те, що це все низька культура і взагалі ніякий не реп, але суті це не змінює. Курган пише пісні, які чіпляють. І Курган качає на концертах. Цього достатньо.

7/10


Idealism Addict — Hard Times

Про Idealism Addict ми неодноразово писали як про один із найбільш перспективних дебютів цього року. Із виходом дебютного міні-альбому сподівання виправдалися.

Перед нами комплексна платівка, яка досліджує найтемніші сторони війни, не говорячи про це прямо. Трек Добровольці є найбільш показовим. Це не просто музика про самотність чи любов, а антивоєнний маніфест жінки, що знає не за чутками про боротьбу, втрати і біль.

Hard Time — це ковток свіжого повітря на фоні навколопатріотичних та розшитих українськими візерунками пісень. Потрібен талант, щоб говорити про війну не називаючи її; про патріотизм, не згадуючи державу; про обов’язок без повчань. І поки що у Лєни Ребрик це вийшло найкраще серед українських артистів за останні кілька років.

> Читайте наше інтерв’ю з Idealism Addict.

8/10


Kazka — KARMA

Занадто гладеньке аранжування, надмірне використання народних інструментів, подібність пісень між собою — усе це притаманно дебютнику тріо Kazka. У той же час, KARMA — не поганий альбом. На ньому хочеться виділити і ті пісні, які вже стали популярними — Свята і Сама, а також нові Карма, Він і Плакала. В будь-якому разі всі вони мають і реалізують свій хітовий потенціал.

Із появою Kazka на українській сцені ми отримали достойний поп-проект, пісні якого підходять і в якості фонової музики, і для вечірок, і не дратують, коли чуєш їх в таксі. Це легкі для запам’ятовування, динамічні пісні без зайвого полювання за хайпом, «чікс у клюбі» та вже остогидлого «кохання-зітхання».

Головна сила Kazka — у текстах. Мова не лише про рефрен «ой, мамо, на свята я не була свята» (одразу наспівуєте?), а й про загальний настрій платівки. Сучасні і зрозумілі так званій прогресивній міській молоді, передусім дівчатам, проекти можна на пальцях однієї руки. Першими згадуються YEYO та Panivalkova. Дуже важливо, щоб меседжи, які Kazka доносить у своїх піснях, доходили до широкої аудиторії, а не тільки купи меломанів. Із цією задачею гурт, схоже, справляється.

Незабаром очікуйте інтерв’ю з Kazka на LiRoom.

6/10


Sinoptik — Fields on Fire

Коментуючи свою третю повноформатну платівку Fields On Fire, гурт Sinoptik своїм джерело натхенення назвали на рок-манеризм 70-80-х років. Вплив цієї музичної епохи і справді відчувається на альбомі: у тягучих металевих рифах Until The End, які чергуються з синтами в дусі Journey та гітарних пасажах а-ля Майкл Шенкер на Rats.

Цей концепт не є несподіваним для Sinoptik — коріння їх стилістики дуже чітко прослідковувалось і на попередніх релізах. Втім, для Fields On Fire ці відверті загравання з 70-ми виглядають дуже неоднозначно. З одного богу, Sinoptik звучать важче, впевненіше. З іншого — через часту сумбурність текстів та занадто явне цитування музичних першоджерел, Fields On Fire ставить гурт на тонкий лід між реплікою та омажем. Цікаві ідеї монументальної Wreckage розпливаються у Muse-овських синтах, а Hitchy’s Cave тоне у пафосі. Новий альбом Sinoptik нагадує академ.концерт, за який, безумовно, гурт отримує найвищий бал. Але чи зможуть рокери наповнити свою творчість оригінальністю так само тріумфально?

8/10


The Erised — One Hundred

Нарешті, The Erised спромоглись вибратись з одноманітності та монотонності Room 414. Новий міні-альбом гурту, One Hundred — суттєвий крок в дискографії The Erised. Яскрава платівка з відмінним продакшном та вдалою спробою знайти виразність у звучанні.

Усі чотири треки продовжують концептуальну лінію, яку The Erised продемонстрували цього року на Євробаченні з піснею Heroes. Геть від даунтемпо та гітар. One Hundred — потужний поп-реліз, вінцем якого стає заголовний трек, в якому знаходиться місце і для future rnb, і для посилань до 90-х. Є на альбомі і слабке місце — прохідний Tempest. Втім, The Erised вирівнюють загальну подачу платівки в’язкими бітами Run. One Hundred EP — звучить як початок нового шляху для київського гурту, як віднаходження харизми та власного голосу.

7/10

Текст:
Курган feat. Агрегат — Олексій Бондаренко
Idealism Addict, Kazka — Катерина Ятель
Sinoptik, The Erised — Артем Рісухін