Місце: подільський бар «Хвильовий»

Поділ, Верхній Вал 18, підвальне приміщення. Саме за цією адресою у Києві розташований один з найулюбленіших барів не лише нашої редакції, але й багатьох столичних міленіалів – «Хвильовий». Місце, яке з 2016-го року встигло спробувати себе у ролі концертного майданчика, техно-клубу, закладу для поціновувачів вінілів і всіх тих форматів, які так гріють душу меломанам.

Ми зустрілись з одним із засновників «Хвильового» Андрієм Янковським та розпитали у нього, як можна об’єднати прихильників техно та джазу в одному барі, чому припинились вінілові вечори та чи реально організувати концерт, не маючи релевантного досвіду.

Матеріал створено у нематеріальному партнерстві із баром, який ми щиро любимо.

Читайте також:

Место: один из старейших клубов Киева Caribbean Club
Место: школа саунд-продюсирования PRODJ в студии “Горизонт”
Место: киевская студия звукозаписи «Исток»

Гостьові плейлісти, що переросли у справжні вечірки

Ідея ставити плейлісти наших друзів кожну п’ятницю з’явилась у 2016 році. У барі працюють одні і ті самі люди, у яких плюс-мінус одні й ті ж смаки й дуже важко вийти на якусь нову музику. Ми вирішили, що варто з кимось зконектитись, аби нам робили музику на п’ятницю. Врешті, ми дали це зробити нашим друзям.

Якийсь час це було цікаво. Перші п’ять-десять людей реально думали, як зробити якісний плейліст, навіть розтавляли треки за певним порядком, а не за допомогою шафлу. Та швидко це перетворилось на фішку, яку треба було підтримувати. Були випадки, коли люди навіть не приходили на свій плейліст.

Тому ми передивились цю концепцію влітку 2018-го, коли почали проводити тусовки на «лєтніку», які назвали Dog Days. На цю зиму ми продовжили формат у серії вечірок Vyriy. Єдина різниця – це те, що танці відбуваються не на вулиці, а тут, внизу, що впливає і на вайб, і на музику.

Коли ми перейшли на «лєтнік», то перші кілька вечірок робили самі, аби задати формат та показати людям, що можна тусити ще й так. А потім починали з найближчих кентів, на кшталт Пашi Бондаренка.

Павло Бондаренко, регулярний гість «Хвильового» та один з перших, кому довірили гостьові плейлісти:

«Хвильовий – це спільнота з друзями, яких я знаю ще з часів до відкриття бару, або крутих людішок з якими я там познайомився. Всі різні, всі дивні, всі зі своїми особистими негараздами, але всі дуже якісно горящі та згорающі разом»

Як це буває у барах загалом? Це або стоїть запрошений професійний діджей, або є плейліст на зміну. Ми ж прийшли до формату, де люди, які розбираються в музиці, а не в апаратурі, можуть увімкнути те, що їм подобається, і самим потусуватись. Коли ти граєш фактично раз на рік, то не відчуваєш себе на роботі. Це просто твій вечір.

Цього року ми спеціально розмежували п’ятницю та суботу на дві різні аудиторії, дві різні вечірки. П’ятниця – це «вирій», музика “для народу” та псевдо-інтелектуальні популярні треки, на кшталт Childish Gambino та Кендріка. А серія вечірок Saturday Selector – це музика, яка не використовується у масовій культурі чи фігурує у чартах. Це відібрані композиції – від старих фанкових треків 70-х до сучасного бостонського техно.

До 15 березня у нас розписані вечірки Vyriy, в рамках яких будуть грати навіть музичні журналісти – Льоша Бондаренко і Катя Ятель з LiRoom. Весною ми зробимо сезонні тематичні вечірки, типу німецька електроніка 80-х чи Britpop 90-х. Як потепліє, розпочнуться гаражні розпродажі. Влітку ми запустимо покращену версію Dog Days. Потенційно у планах у нас є перетворення наших гаражів, де ми влаштовували вечірки поки основне приміщення було на ремонті, на концертний майданчик. Планів багато, тепер треба лише попит та час.

Електронна музика, яку можна слухати кожному

Коли я почав організовувати вечірки, то виявив, що на електронній сцені в Україні є специфічна проблема, яка лише загострюється через те, що у нас тепер кожний другий стає діджеєм.

Усі діджеї тепер діляться на два типи. Перший – жорстке техно та експериментальна музика для тебе і твоїх п’яти кентів, що не підходить для закладу, куди люди приходять відпочити. Другий – безликі хаус-сети від numerous ukrainian DJs, які звучать всі однаково. Звісно, є і винятки типу Насті Муравйової, Noizar, Borys та інших резидентів Closer, які класні не тому, що грають електронну музику, а тому що їх електронна музика оригінальна.

Нам пощастило, що у нас є наші постійні резиденти з 20ft Radio – це Міша Бондарев, Давид Шамієв та Віталій Немченко, які є крутими селекторами. На пробну вечірку прийшло мало людей, але нам музичка зайшла, тому ми вирішили продовжувати.

20ft Radio чітко викупають вайб вечірки. Мені дуже подобається дивитись на людей, які зазвичай вриваються під Icona Pop I Love It, а на Saturday Selector шазамлять під колонкою. Це показник правильного напрямку.

Мода на вініли та її наслідки

Існувала творча спільнота «Камертон» – Гліб Кошуков, Ваня Тітов та Настя Ходуліна. Вони робили лекції про музику і слухали круті альбоми на вінілі. Ми вирішили спробувати зробити у «Хвильовому» формат без лекторію. Тобто кожний міг принести платівку і її послухати.

Перші пару вечірок були дуже зручні, бо було багато охочих послухати і всього кілька людей з безпосередньо вінілами. Це був камерний двіж з диванчиками та рослинками, де грала може не видатна музика, але зате з вінілу.

Та були організаційні проблеми. Людей ставало більше і цей формат захлинувся у популярності вже на третій раз. Прийшло багато людей і частина з них образилась, що черга до їх платівки так і не дійшла. Нам не вистачало системи реєстрації.

Я думаю, що ми ще будемо робити вечірки з вінілами, скоріше за все навесні і по неділях, але поки не знаю, як це буде організовано.

Чи можна перетворити бар на концертний майданчик

Від початку заснування «Хвильового» ми вклали ідею, що ми не просто бар, а мистецька платформа – простір, де кожний може вільно висловлюватись: від творчого вечора та виставки до музичних виступів.

Перша проблема, з якою ми зіткнулись, що не так вже й багато є визначного у тому морі мистецтва, що існує. Коли ми переїхали у це приміщення, то спочатку покладались не на власний смак, а на якісь категорії, кшталту це цікаво, бо ми такого ще не чули. Виступали пасивним організатором.

Згодом ми зрозуміли, що потрібно якось відбирати музикантів, що в тебе грають – це впливає на вайб закладу і на людей, що в нього прийшли відпочити. Але ніхто з нас не є музичними експертами чи критиками. Хто ми такі, щоб судити? Тому ми почали відштовхуватись з позиції, чи буде нам це цікаво з комерційної точки зору та чи підходить це людям, які до нас ходять.

Коли відкрився «лєтнік», ми почали запрошувати за власним смаком – одноденний міні рок-фестиваль за участі, зокрема, гурту Bojevilla, де грає наш колишній бармен Артем Міняйло, Хамермани, Postman, Саша Буль, Олег Каданов…

У нас не було конкретного плану, що робити. Ми вигадували щось, пробували, перевіряли на реакції людей і тоді вирішували, чи повторювати цей формат. У нас не було задачі робити професійний концерт, скоріше open air underground party with live band (сміється – прим.ред).

Нам допомагали й по звуку, був наш підрядник по техніці, якого нам порадив Конаков, по світлу нас консультував Кирило Кондратьєв, і ще багато людей. Але вихлопу було не так багато, а ми починали вигорати.
Були й смішні ситуації. Був у нас охоронець на території, якій зачиняє калітку. І от він приходить, а на сцені валить Bojevilla. Він почав грозитись, що викликатиме поліцію та охорону, тому мені прийшлось весь виступ Міняйла заговорювати йому зуби та слухати про Радянський союз і те, як у ті часи працювали бари – було, до речі, доволі цікаво.

Найяскравіша ситуація трапилась на концерті Кості Почтаря. Наш двір є парковкою для офісів, які ділять з нами територію. Вона відкрита до 21:00. Так вийшло, що конкретно у день виступу Postman, наш сусід згори не забрав машину. І от стоїть універсал посеред двору та перекриває пів сцени. Тому ми вирішили зібрати банду наших пацанів та мотиваційні шоти сопліци, і просто повернути машину до стінки. Після виступу тими ж мотиваційними шотами сопліци ми повернули її на місце. Власник потім помітив і попросив фоточки, бо навіть йому здалось, що це прикольно.

Про музичний смак гостей та музику, що грає у барі

В принципі, є люди, в музичному смаку яких я впевнений, і знаю, що вони не будуть ставити Монатіка чи Грибы. Мені не треба передивлятись їх плейліст, аби знати, що там не проскочить якась Майлі Сайрус.

Я не думаю, що є погана чи хороша музика, уся музика варта уваги і щоб її слухали. Але є певні виконавці, орієнтовані на специфічну аудиторію, яка зазвичай до нас і не ходить. Справа не лише у попсі, з дес-металом би у «Хвильовому» теж не вийшло.

Вікторія Мишкоріз, екс-редакторка LiRoom та одна з тих, хто ставив музику на вечірках Vyriy:

Одного січневого понеділка мені написав Андрій Янковський, «Хочеш поставити музику в барі?». Звичайно, що так. Ми швидко обговорили деталі, про все домовились. Мало бути багато танцювальної музики, бо ж я займаюсь танцями понад 17 років і «всі свої» у «Хвильовому» про це знають. Я одразу зрозуміла, що буде важко.

Неочевидний факт, танець та тусовки – не завжди сумісні. Я слухаю дуже багато різної музики. Стара, нова, відома, андеграунд, поп, фолк чи електронна – взагалі не важливо. Танцюю під неї завжди. Тож вибір був неочевидний. Однак, вже на самій вечірці починаєш відчувати людей, їхній настрій. Зайве відсіюється. Як пізніше сказав Андрій, «Спочатку попса якась була, потім нормальна музика. Мені сподобалось». Як і мені»

У нас були окремі тусовки guilty pleasure, де ми вмикали оте гівно зі школи, яке ми любимо на підкірці мозку. Плюс у Києві є вдосталь барів, де така музика грає. Тому у «Хвильовому» ми б хотіли мати більш вишуканий плейліст з хорошої музики. Не попсовий біт, який повторюється з року в рік, а щось унікальне на кшталт King Gizzard & The Lizard Wizard.

Я не знаю, чи можна нас назвати платформою для меломанів, адже у нас не грає інтелектуальна музика для великих снобів. Переважно у нас грає весела музика, така, яку можна увімкнути у п’ятницю. Відповідно, ми трохи обмежені форматом.

Замість висновку

Я думаю, що саме музичний супровід складає 50% атмосфери у закладі та впливає на людей, що до нас приходять. Для мене показник класної аудиторії – це як вони спілкуються, як ставляться до оточуючих і до нашої команди, яке приміщення залишається після них. Доросла, здорова, меломанська аудиторія лишають бар таким, що після зміни його можна й не прибирати.

Колись у нас стояли просто колонки, з яких грала музика. Це було прикольно певний час, але ми відчули, що почався відтік людей. Тоді ми почали брати апаратуру на п’ятницю-суботу в оренду, щоб музика звучала краще, і зрозуміли, що це працює. Тепер ми постійно покращуємо звук, адже він є важливою складовою плейсу.

Основний товар, який ми тут продаємо, – це не коктейлі чи крафтове пиво, а атмосфера. Ми бар музички, яка достойна тут бути. Безпечне місце, куди ти можеш прийти у будні почілити, увірватись у п’ятницю, відкрити нове музло у суботу та попивати коктейль в антуражі воскових свічок в неділю. Навіть якщо одна людина буде приходити щодня, все одно знайде для себе щось цікаве, і не буде відчувати дисонанс від того, що в один день у нас грає джаз, а в інший – техно.

Смак напоїв – важливий, вигляд бару – важливий, але те, як він звучить – це те, що збирає навколо нас приємних людей, з якими нам подобається і проводити час, і робити спільні проекти. Це те звучання, яке ми довго шукали.

Усі фото надані баром «Хвильовий»
Дизайн обкладинки – Андрій Янковський