«Голос країни», 9 сезон: Народження Хайата та ще одна перемога шароварщини

Цими вихідними відбувся фінал дев’ятого сезону шоу «Голос країни», яке виходить на телеканалі «1+1». Ми не дарма так уважно слідкуємо за цією програмою. «Голос» подарував нашій сцені багатьох артистів. Серед них, зокрема, Христина Соловій, Арсен Мірзоян, LAUD, TAYANNA, INGRET, дует YUKO та інші, про яких ми часто пишемо у своїх матеріалах.

Цього сезону ми вирішили слідкувати за кожним ефіром та робити рекапи. Від перших кастингів аж до півфіналу. Після закінчення сезону хочеться підбити підсумки. Цьогорічний «Голос» запам’ятається для нас появою артиста KHAYAT, який однозначно планує закріпитися на українській сцені; неймовірним голосом Магдалени Паскар; брудними залицяннями Дана Балана до Тіни Кароль; стильними мешапами Монатіка; самоіронією Потапа та черговою перемогою шароварщини. А тепер детальніше.

KHAYAT

«Голос» закінчується, а артисти лишаються. Дуже рідко. Через рік кожен із нас навряд згадає принаймні три імені виконавців із попередніх сезонів. У тому числі й переможців. Попри весь пафос, який наганяють ведучі, після драматичного сезону в артистів, що виграли суперфінал, залишається квартира в Києві, а у глядачів – відчуття пустки та очікування наступного сезону.

Через це особливу цінність мають музиканти, для яких «Голос», і навіть перемога в ньому, – не самоціль, а інструмент для розвитку власної творчості. Формально, про це заявляє кожен другий учасник кастингів. На виході маємо одиниці. KHAYAT, безумовно, цілиться на велику сцену.

Щойно після виходу першого ефіру стало відомо, що на той момент загадковий артист братиме участь у нацвідборі на «Євробачення» від України. Виступив непогано і, хоча не потрапив у фінал, отримав доволі багато балів від глядачів.

> Що насправді трапилося цього року з Євробаченням

У «Голосі» Хайат також отримав теплу реакцію від аудиторії та, схоже, став улюбленцем своєї тренерки Тіни Кароль. Він дійшов до суперфіналу, де програв за два кроки до фінального голосування.

Паралельно з участю в шоу KHAYAT випустив дебютний кліп на пісню Devochka, потрапив на компіляцію Masterskaya із треком Ясно та записав яскравий фіт із YUKO – Vesnyanka. Загалом, використав усі медіа-можливості, які міг дати йому прайм-тайм «1+1» по максимуму. І нещодавно дав перший акустичний концерт.

Уже зараз можна говорити, що на українській сцені з’явився новий, цікавий, самобутній артист із вражаючими амбіціями. Це круто.

Монатік ловить ритм

Цього сезону було два нових тренери: Дан Балан та Монатік. Формально, Монатік раніше був у журі «Голос.Діти», але ми це не будемо враховувати. Якщо Дан запам’ятався доволі ганебною поведінкою щодо Тіни Кароль та любов’ю до російського року, то Монатік показав себе навдивовижу талановитим постановником та музикантом.

Особливо яскравими вийшли бої та нокаути. Майже кожен номер учасників команди Монатіка містив мешапи та речитативні вставки. Це було настільки неочікувано та доречно, що чергові номери із піснями Вітні Г’юстон чи то народною творчістю виглядали як Олег Винник на шкільному випускному.

До фіналу Монатік підійшов із прекрасною, харизматичною, артистичною Вікторією Олійник, яка вражала кожним виступом: від Netta до Соколят. Проте у кінцевому виступі, схоже, Вікторія та Дмитро трохи перемудрили. І, попри крутий задум, номер збився в кашу. Це призвело до того, що пані Олійник вилетіла першої із четвірки фіналістів. Проте, це не так важливо.

Важливо, що Монатік показав нам неймовірний талант Магдалени Паскар. Кожен її виступ пробивав до кісток. Ми можемо лише вгадувати, чому Дмитро вирішив виключити її з проекту, але це було неймовірно.

Важливо, що Монатік показав, що у нього найкраще відчуття вайбу часу серед тренерів.

Важливо, що уся активність Монатіка має певну ціль. І його участь в «Голосі» – не просто заради підтримання статусу зірки, а в першу чергу промо стадіонного шоу «Love It Ритм». На підтвердження цього Монатік заспівав новий хіт у фіналі.

Дан Балан та Тіна Кароль (кєнгуруш)

 Катя Ятель:

Однією із центральних тем, яку підіймали не лише сценаристи та медіа, а й шалено розхитували фани – це «лавсторі» між Тіною Кароль та Даном Баланом. Ми почали це помічати ще з першого ефіру, а в другому рекапі стало зрозуміло, що ця історія із нами надовго. Починаючи із недоречних коментарів на кшталт «дозволів» учаснику обійняти Тіну Кароль та питань типу «можна цьом», до номера, в якому він вкусив колегу за плече. Ба більше, з першого ефіру було видно, що пані Кароль не до вподоби така поведінка і активно підігравати історії вона не буде. Масла у вогонь підливав закадровий голос, підводки ведучих, жарти Потапа та Діми Монатіка та навіть монтажери, яким вдавалося вхопити «закохані погляди» Дана та «ревнивий» вираз обличчя Тіни під час виступів Катерини Бєгу. Зараз на YouTube за запитом «тина кароль дан балан» можна знайти багато роликів, у яких розбирається їхня поведінка, а також підбірки «найкращих моментів пари», які мають десятки тисяч переглядів та коментарів.

На перший погляд, проблеми в подібному сценарному ході немає. У попередніх сезонах Тіну Кароль шипперили і з Потапом, і з Сергієм Бабкіним, але це ніколи не набувало таких масштабів та не виходило за межі локальних жартів. Це шоу, яке підкорюється рейтингам, а рейтинг та історія кохання – речі, що йдуть пліч-о-пліч не лише на українському телебаченні. То що пішло не так із цією історією?

Сама реакція Тіни Кароль, її втечі на крісла колег, неодноразово повторені фрази «ты перегибаешь» та «не драматизуй», відсутність справжньої позитивної реакції (аж до прямих ефірів, там, схоже, виходу вже не було) – це сигнали, які мають зчитуватися не як кокетство чи бажання бути недоступною та недосяжною в очах чоловіка-завойовника, а як чітка відповідь «ні». Бо мало пам’ятати правило «ні значить ні», іноді треба згадувати, що відсутність однозначного «так» означає відмову.

У результаті ми отримали приклад абсолютно токсичної, нав’язливої поведінки, що по-хорошому мала б розцінюватися як домагання, а не флірт. Подібні дії мало чим відрізняються від свисту у слід на вулиці, лясканню по сідниці в барі чи небажаних дікпіків у листуванні. Погіршує ситуацію ще й той факт, що це була взаємодія між колегами.

За позиціонуванням творців шоу та реакцією у соціальних мережах видно, що моє прочитання у меншості. Ця поведінка романтизується та сприймається глядачами так, ніби ми дивимося любовний роман. Аналогічно до того, як зараз переосмислюються токсичні стосунки у багатьох мас-маркет франшизах, «Голос країни» міг би стати рупором боротьби, осідлати хвилю #Me Too та першими в Україні масштабно показати, «что такое хорошо и что такое плохо». Але він цього не зробив.

Самоіронія Потапа

Потап – ветеран тренерського складу «Голосу». Це був його п’ятий сезон у кріслі журі. Довше нього у проекті брала участь тільки Тіна Кароль, для якої це вже шостий сезон. На початку сезону керівник Mozgi виконував роль місцевого тамади – заводив зал та учасників, веселив журі, відпускав найсмішніші жарти. Проте весь час у його поведінці зчитувалася втома. Що ближче до фіналу, то сумнішим ставав Потап. У якийсь момент пролунала фраза, що наступного сезону він сяде в крісло тренера тільки у випадку, якщо його підопічний або підопічна переможе. Бо за п’ять сезонів це жодного разу не сталося.

Цього разу Потап зупинився за крок від перемоги. «Помідорна дівчина» Карина Арсентьєва вражала весь сезон: яскравим виконанням пісень Вітні Г’юстон, неочікуваним виходом із арією з «П’ятого Елементу», органічною поведінкою під час номеру Найкращий день. Вона б мала перемогти, якби не шалена любов українських глядачів до номерів із репертуару випускних свят та лінійок. Але про це трохи згодом.

Потап, на відміну від інших тренерів та більшості запрошених гостей, не намагається випинати себе. У всіх його ремарках, номерах, виходах на сцену відчувається суміш таланту та самоіронії. Квінтесенцією цього став виступ із піснею Найкращий день – відвертим шансоном із репертуару «Радіо П’ятниця», який тріо Потапа, Вікторії Ягич та пані Арсентьєвої перетворило на суцільний фарс. Ще один яскравий приклад – витончений та талановитий виступ Арсенія Журавля із переробкою пісні Полюбэ.

Потап підкупає глядачів і артистів своєю простотою та гумором (так само як один популярний зараз політик). І, як наслідок, вигідно вирізняється з-поміж інших тренерів, незважаючи на помітну втому від формату.

Оксана Муха та чергова перемога шароварщини

Давайте подивимося, хто перемагав у «Голосі країни» в останні роки.

Минулий сезон: Олена Луценко, яка у фіналі співала Червону руту разом із Бабкіним, а також Ой, у вишневому саду, звісно, у вишиванці. Після славетної перемоги пані Олена випустила кілька пісень, а також кліп на пісню Над Україною. У ньому трембіти, вишиванки, шаровари, файні козаки та кобіти танцюють під запальну мелодію, яку легше уявити наприкінці дев’яностих на регіональному ТБ, ніж у 2018 на «1+1». Повний набір того, що заведено називати «шароварщиною». Тобто затертим використанням українських фольклорних образів, що призводить не до популяризації та підвищення рівня української культури, а до відрази та флешбеків на радянські офіціозні свята.

Рік до того – священик, протоієрей Олександр Клименко із піснями Чорнобривці та Мамина любов. Без коментарів.

Ще за рік до того – Віталіна Мусієнко із команди Святослава Вакарчука із піснею Україна, яку вона протягом фіналу виконала аж двічі. Тарас Петриненко, безумовно, видатний автор. Але ця пісня настільки затерта на всіх шкільних лінійках та ретроградних радіостанціях, що стає якось зле. Приблизно такі ж враження у мене викликає трек Замыкая круг і, звісно, Чорнобривці.

До речі, в активі пані Мусієнко за той сезон також пісні Ой, у вишневому саду та, звісно, I Will Always Love You Вітні Г’юстон. Обіцяний альбом авторського матеріалу так і не вийшов.

Ще за рік до того. Антон Копитін із, вгадайте якою піснею… Два Кольори! Ще один трек із золотого фонду «хай дитина заспіває, мама в залі поплаче». Тут варто повернутися до пана священика із сьомого сезону, бо після перемоги на «Голосі» Копитін співає християнських пісень.

А тепер перенесемося в ці вихідні. Переможцем дев’ятого сезону «Голосу країни» стала Оксана Муха. Пані Муха на сцені приблизно двадцять років. На її рахунку три альбоми народних пісень. Ще десять років тому вона виступала із фольклорною програмою. Вона робить ставку на Квітку Цісик, що безумовно круто, бо про цю виконавицю й досі мало знають в Україні.

Проте врешті все одно давить на стару-добру шароварщину. Тут і наші улюблені Два кольори, і лемківська пісня, популяризована в усі боки Христиною Соловій. Апогеєм стало виконання Я піду в далекі гори в антуражі українського застілля у вишиванках. Тобто усе те, від чого нова українська музика намагається відсахуватися, пані Муха продовжує виводити в культ. Хоча творчість Івасюка та Яремчука, при правильному прочитанні, – справжній діамант. Але не під час застілля.

До того ж, майже всі пісні, які пані Муха виконувала на шоу, вона співала і раніше. Вона співала разом із Ніною Матвієнко, брала участь у «Проект Івасюк» разом із Тарасом Чубаєм та Піккардійською Терцією. Пані Оксана – це артистка, яка вже давно має ім’я, репертуар і власний фолковий стиль. «Голос» для неї – масштабна промо-кампанія. Як і для інших, але є суттєва різниця.

KHAYAT використовує її для запуску авторського проекту. Соловій використала для переінакшення та подання народної творчості на новий лад. Вікторія Ягич круто переспівує Metallica та AC/DC, але вона принаймні спробувала зайти у невідомі для себе території: заспівала Maruv та народну пісню. Вікторія Олійник із образу драйвової дівчини зуміла перелаштуватися на інтимну лірику. І, сподіваємося, матиме якесь майбутнє як артистка. Муха ж є просто виконавицею. Вона гарно виконує народні пісні. Це, звісно, круто. Але до чого тут творчість?

У випадку із перемогою Мухи я бачу підвищені прайси за концерти й корпоративи, але не бачу прагнення робити щось нове. Це підлаштовування під максимально широкі смаки, під стилістику народних весіль, коли головне – аби можна було поспівати за столом та погоцати після стопки горілки. Підлаштовування під безпрограшний репертуар, який тягнеться ще від хліборобських-українських свят часів СРСР. Я не бачу намагання осучаснити фольклор або намагання зацікавити молодь народною музикою. Я лише бачу «игру на потеху» публіці. А це і є, вибачте, шароварщина.

Я неймовірно вдячний «Голосу країни» за те, що він дає поштовх крутим українським артистам. Він дає можливість яскраво з’являтися новій українській музиці. Але коли п’ять сезонів поспіль виграє пісня зі шкільної лінійки – це змушує сумувати.

Бо «Голос» – одне з принципово інноваційних українських шоу. Воно було чи не першим, у якому були зняті табу з ЛГБТ-стосунків. Тут завжди толеруються люди з будь-якими вадами і на перше місце ставляться їхні уміння, а не зовнішність, нехай це й робиться для того, щоб розчулити глядачів. Тут дійсно круті тренери, які не на словах змінюють українську музику, а реальними справами (окрім Дана Балана). В ефірах демонструється нова музика, якої більше нема в телевізійному інфопросторі. Проте на виході, чомусь, кожного разу відкочуються до формату українського телебачення кінця дев’яностих – середини нульових.

Режисери вже не бояться кликати Alyona Alyona, але все ще не можуть обійтися без Двох Кольорів. Потап вже не боїться брати пісні, які вийшли за чотири дні до ефіру, але все ще у фіналі ми чуємо затерту до дір Вітні Г’юстон. Кожен із тренерів форсує таку актуальну в світі історію про «ти все зможеш, незважаючи ні на що» і в той же час режисери роблять акцент на доволі брудних залицяннях Дана Балана. На виході отримуємо інформаційного мутанта, який форсує цілком правильні принципи та відчуття смаку, але останнє слово залишає за примітивними сценарними рішеннями та шароварщиною.

Певне, цьому є конкретне комерційне пояснення у цифрах рейтингів та вартості реклами. Не дарма «Голос країни» позиціонує себе як народне шоу. Ставка дійсно виграє, у фіналі ж голосують смс-ками. Водночас «Голос» стоїть за крок до того, щоб стати найпрогресивнішим шоу українського телебачення. Запустити тренд. Перестати постійно грати на поталу консервативної аудиторії. Але вже котрий рік боїться.