Я знаю, що в твоїх легенях.
Я знаю, чому біль у скронях чи венах,
Я бачила, що ти ховаєш у жменях.
Я знаю, чиї у тобі течуть гени.
Все на долоні, як місяць уповні:
Хтось двері ламав і виносив назовні.
Я чула цей хруст, рахувала агонії,
Спала між вами в порожнім вагоні.
Клайди і Боні.
Чула, що просиш щоночі і в кого,
Знаю, чому та багачка убога.
Я чую за милю того, хто за рогом.
У рідній будівлі.
Це місто неБронкс і неКлівленд.
Я знаю де буде безсонна ночівля.
Я знаю, чиє під балконом ганчір’я.
Я знаю, в чиєму ти пір’ї.
Знаю, чому до сих пір я частина тебе,
Я частина їх всіх.
Я це бачу навколо своєї осі,
Я просочена цим аж до кінчиків пальців,
Тож зрозумій, чому я маю панцир.
І звідки я знаю, до кого ти тулишся?
Знаю чим дихає, дихає вулиця.

Я знаю, чим пахне твоє волосся,
Знаю, чому тут не діють, а просять.
Бачила, що всі гуртом так репостять.
Кричала «баста», а їм все не досить.
Дихають стіни заводу.
Сльози тут сприймуть за воду.
Маску тут приймуть за вроду.
Не знаючи річки – не перейдеш броду,
Виходячи не на свободу.
Ніби на дні безодні. Порожні лави:
Там – Бога славлять, там – слід облави.
Хтось мізки плавить, хтось має лаври,
Хтось прагне слави, ти — хочеш правди?
Тримай! Маєш кеш? По кишеням стеж.
Все ж знаю, хто ти є, знаєш мене теж.
На сходці є екшн без меж типу треш.
Я знаю про що вже і з ким ти там треш.
А більше не треба. Я знаю ці рухи.
Ці вибиті пальці і сині татухи.
Цей саунд, що ти щойно слухав.
Життя, яке кличуть «житуха».
Просочена ним аж до кінчиків пальців,
Ти тепер знаєш, навіщо той панцир.
Ти розумієш, на кого пес скулився.
Чуєш як дихає, дихає вулиця.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.