Слово не літає, слово не горобець, бачиш?
Слово не минає тебе. Значить
Мову дарували з небес, адже
Знову мені пише «зебест» гаджет.
Знову переписки. Це на мене тисне.
Без емоцій диспут. В цьому році кисну
Як завше дивлюся в екран –
В полоні ненависних рам. А де ж мій храм?
Все відкидаю. Кажуть – не та я.
Знаю, міста є, де люди літають.
І я йду ва-банк аби там
Відмитися від сірих плям, без міри для
Музики ей. Музики. Музики нового дня.

Там люди хитають голови, голови, голови.
Думки будуть голими, голими, голими.

Як би не забути, що чекає мене саме там,
І потрібна кому.
Як би то кулю не здути, повітряну.
Люди повірять нам, ніби Камю.
Я не пишу роман, та ти чуєш багато між моїх слів.
Я кличу жартома, і ти знаєш, що варто танути, ніжно як лід.
Нота за нотою, слово за словом,
Всі тікають від буднів, від себе самого.
Подалі від дому, печалі і втоми,
Всі тікають від буднів туди несвідомо.
Милі і далі – важливі деталі,
Всі тікають від буднів подалі, подалі.
Забудуть години, подалі від дивних,
Всі тікають від буднів інтуїтивно.
Я все відкидаю, кажуть – не та я,
Зупинка пуста і я там, де вся зграя
Зі мною йде ва-банк, аби там
Відмитися від сірих плям, без міри для
Музики ей. Музики ей. Музики нового дня.

Там люди хитають голови, голови, голови.
Думки будуть голими, голими, голими.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.