8 українських стрічок змагаються за висування на «Оскар». Що це за фільми?

Український Оскарівський комітет (УОК) отримав 8 заявок на участь фільмів у відборі на 98-му премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм». Це ще не номінанти на головну кінопремію світу, а лише кандидати, які подали свої заявки до комітету — сам комітет визначиться з єдиним кандидатом за кілька днів.

В цьому матеріалі редакція Лірум розповідає про кожну зі стрічок, які можуть потрапити від України на «Оскар».

«2000 метрів до Андріївки». Режисер Мстислав Чернов

Нова документальна стрічка оскароносного Мстислава Чернова розповідає про роботу, життя та побут бійців 3 ОШБр, які мають подолати укріплений ліс для деокупації села Андріївка. Майже вся навколишня територія замінована, а село фактично зруйноване.

Стрічку презентували на Sundance Film Festival в січні 2025 року. За неї Чернов отримав приз за найкращу режисерську роботу програми «Світова документалістика».

Українська прем’єра відбулася в червні 2025 року на фестивалі документального кіно Docudays UA в Києві. Там її подивився кінооглядач Ігор Кромф — ось його рецензія. В український прокат стрічка вийде 28 серпня 2025 року.

«Буча», режисер Станіслав Тіунов

Ігровий фільм Станіслава Тіунова заснований на історії литовсько-казахського волонтера Костянтина Гудаускаса, чиї документи дозволяли йому безпечніше пересуватися в окупації та допомагати евакуйовувати українців з Київщини.

Фільм отримав чимало критики — його зйомки розпочалися ще восени 2022 року, занадто рано для такої травми. Зокрема, артоглядачка Лєна Чиченіна писала, що це чиста спекуляція на темі:

«Ще усі тіла не ідентифікували, а ми вже знімаємо. Але не це найгірше. Фільмують це режисер і продюсер, які раніше подарували нам комедію “Побачення у Вегасі” чи “Продюсер”. Останню критикував навіть сам виконавець головної ролі — Олексій Дурнєв. Якщо що, просто подивіться трейлери.

І ось, ці панове чомусь вирішили взятися за таку неймовірно складну та делікатну тему. При тому, що у майже всіх режисерів нині стоїть на неї ембарго. Знімаємо лише документалістику, а з ігровим чекаємо, ще дуже рано. Навіть дуже хороші автори не знають, як туди підступитися»

Фільм вперше показали в лютому 2024 року в межах українського фестивалю документального кіно Cinema for Victory. У всеукраїнський прокат стрічка вийшла 7 листопада 2024 року.

Переглянути фільм можна на: Київстар TV, Netflix.

«Дівія». Режисер Дмитро Грешко

«Дівія / Divia» — документальний фільм Дмитра Грешка про забруднення природи України внаслідок російської агресії. Зйомки тизеру відбулися на території Київської, Донецької та Харківської областях, які сильно постраждали внаслідок повномасштабного вторгнення Росії та були деокуповані.

Робота над проєктом розпочалася у 2021 році з ідеєю висвітлити негативний вплив українського суспільства та індустріалізації на природу. Проте після початку повномасштабного вторгнення автори вирішили змінити акцент своєї роботи й зосередитися на дослідженні шкоди, яку завдають природі в Україні російські окупанти.

Фільм «Дівія» уперше показали 6 липня 2025 року на 59-му Карловарському кінофестивалі, де він змагався за «Кришталевий глобус». 21 серпня 2025-го стрічка також брала участь у конкурсі документальних фільмів «Серце Сараєво» на 31-му Сараєвському кінофестивалі.

Наприкінці 2024 року режисер Дмитро Грешко долучився до ЗСУ.

«Обережно! Життя триває». Режисер Антон Штука

Документальна стрічка Антона Штуки розповідає про подорож знаменитого вуличного митця Гамлета Зінківського деокупованою Харківщиною.

Художник створює свої роботи просто серед руїн Ізюма, що постраждало від російської окупації, знайомиться та спілкується з його мешканцями. Один із них — Володимир, який під час обвалу будинку втратив половину родини. Спостерігаючи за творчим процесом, він надихається й поступово наважується змінити власне життя.

Вперше стрічку показали на Одеському міжнародному кінофестивалі 13 липня 2024 року. В український прокат фільм вийшов 1 травня 2025-го.

«Одного літа в Україні». Режисер Володимир Тихий

Стрічка від режисера Володимира Тихого та команди Вавилон’13 розповідає про війну в Україні очима іноземних добровольців. Головні герої фільму — військові підрозділу Міжнародного легіону Головного управління розвідки МО України (ГУР), які виконують бойові задачі на найгарячіших напрямках фронту.

Героями фільму стали військові з різних куточків світу: Великої Британії, Німеччини, Фінляндії, Австралії та США, які після 24 лютого 2022 року вирішили захищати Україну та приєдналися до служби у ГУР. У стрічці показали бойову роботу, тренування бійців на полігоні та їхні роздуми про життя й війну в Україні. А ще там класний саундтрек, ми розповідали про нього у цьому матеріалі.

В український прокат стрічка вийшла 30 січня 2025 року. За даними дистрибʼютора, фільм «Одного літа в Україні» увійшов у п’ятірку найкасовіших документальних стрічок українського кінопрокату за останні роки. За шість тижнів у прокаті він зібрав понад 19 тисяч глядачів.

Переглянути фільм можна на: Megogo, Takflix, Sweet.TV, Київстар TV.

«Підйомна сила». Режисер Олександр Стратієнко

Документальний фільм «Підйомна сила» на прикладі реальних бойових операцій показує роботу української авіації. Створили фільм режисер Олександр Стратієнко, авіатор Тімур Фаткуллін та команда Aerotim. У зйомках брали участь справжні пілоти, які виконували місії в оточеному Маріуполі, на острові Зміїний і в тилу ворога.

Фільм повністю побудований на реальних подіях. Герої стрічки — це борттехніки, інженери, авіанавідники та бойові пілоти, які зараз захищають Україну. «Підйомна сила» розповідає, як авіатори працюють вночі, в умовах радіотиші, під час тренувань і на полігоні. Рецензію Ігоря Кромфа на цю стрічку шукайте тут.

Фільм вийшов в прокат 10 жовтня 2024 року. За перший вікенд його подивилися понад 10 тисяч людей, завдяки чому «Підйомна сила» увійшла до п’ятірки найкасовіших українських документальних фільмів.

Переглянути фільм можна на: Megogo.

«Степне». Режисерка Марина Врода

«Степне» — це історія кількох днів життя літнього чоловіка Анатолія, який приїжджає в українське село Степне, щоб доглядати за своєю матір‘ю. Перед самою смертю мати розповідає йому про декілька речей, закопаних у сараї, що мають «повернути головного героя у спогади та змусять згадати про колишні мрії та все, чого він жадав, проте так і не досяг».

Анатолій — втомлена і здебільшого розчарована людина, яка живе за інерцією. Дорога з міста до маминого села стає для нього довгим і складним шляхом. Смерть матері, зустріч із братом і невзаємна любов до жінки дозволяють йому знову відчути себе живим. Проте, чоловік розуміє, що це лише відлуння життя, яке він міг би прожити.

Це повнометражний дебют режисерки, до цього Марина Врода була відома низкою короткометражних фільмів, серед яких «Сімейний портрет», «Дощ», «Клятва», «Крос» та інші. З Мариною мали велику розмову про «Степне» ще у 2023 році. А ось рецензія на цей фільм від кінооглядача Ігоря Кромфа.

Світова прем’єра «Степне» відбулася на кінофестивалі у швейцарському Локарно в серпні 2023 року. Там Марина Врода отримала нагороду за найкращу режисерську роботу. Українська прем’єра відбулася восени 2023 року в межах кінофестивалю «Молодість»

«Стрічка часу». Режисерка Катерина Горностай

«З березня 2022 до червня 2024 року Катерина Горностай їздила Україною та фільмувала велику мозаїку української середньої освіти. У кінооці режисерки опинилися відновлені школи Бучі та зруйновані школи Ромнів, мистецька школа Харкова та військово-морський ліцей Ізмаїла. Історії теж різні: мама викладає в Zoom, поки син навчається через Zoom у сусідній кімнаті. Учні вчаться користуватися дронами, а деякі вже хвацько розповідають, у яку бригаду краще йти служити — у 72-гу механізовану чи 3-тю штурмову. Хоча, мабуть, найбільш емоційно складна — це історія дівчинки, яка щодня бачить у школі портрет загиблого батька-героя», — розповідає Ігор Кромф у своїй рецензії на «Стрічку часу».

Світова прем’єра нового документального фільму Катерини Горностай «Стрічка часу» відбулася на 75-му Берлінале, ставши першою українською стрічкою в основному конкурсі фестивалю з 1997 року. Українська прем’єра фільму відбулася на Міжнародному фестивалі документального кіно Docudays в червні 2025-го.

---

Вибір фільму, що представить Україну на премії «Оскар», відбудеться 28 серпня 2025 року.

Український Оскарівський Комітет — незалежне об’єднання кінопрофесіоналів, створене у 2006 році при Асоціації продюсерів України. Його діяльність ґрунтується на меморандумі про співпрацю, підписаному Асоціацією продюсерів України, Національною спілкою кінематографістів України, Українською кіноакадемією та Українським інститутом.

Шортлист із 15 претендентів у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм» буде оголошено 16 грудня 2025 року. П’ятірку фінальних номінантів оприлюднять 22 січня 2026 року.

---

Читайте також: Велика мрія про щасливе життя. Рецензія на фільм «Куба і Аляска»