Docudays UA оголосили програму короткометражного конкурсу

Міжнародний кінофестиваль Docudays UA оголосив програму короткометражного конкурсу Docu/Коротко. Вона поєднує в собі історії митців, які вимушено виїхали за кордон та фільми, зняті авторами, які залишилися в Україні. До короткометражного конкурсу увійшло 10 стрічок, серед них — «Прокидаючись у тиші» Міли Жлуктенко та Даніеля Асаді Фаезі, «Чорнобиль 22» Олексія Радинського та інші.

Фільми, що увійшли в програму Docu/Коротко

«Птиця»

Фільм режисерки Аліни Максименко, що розповідає історію двох жінок — матері та її дорослої доньки під час пандемії. В одній частині їхнього будинку знаходиться музична школа матері. Вона — вчителька гри на фортепіано, проводить заняття онлайн та спілкується лише зі своїми учнями й ученицями. Довкола неї завжди багато дітей. У другій частині будинку міститься студія живопису доньки. Ці два світи рідко взаємодіють між собою, утворюючи метафору людської самотності. Однак, у фіналі героїнь обʼєднує звістка про смерть доньки їхньої спільної подруги.

Аліна Максименко — художниця, кінорежисерка та операторка, членкиня об’єднання художників BG-Art та Спілки художників України. Після початку повномасштабного вторгнення їй довелося покинути країну. Нині режисерка знімає свій другий документальний проєкт — повнометражний фільм «Прошиті кроки».

«Ліс, Ліс»

Стрічка режисерки Марії Стоянової, створена з домашніх відеозаписів однієї української родини упродовж 2002-2008 років. Команда фільму намагалася донести глядачам відчуття початку та перспективи, а також повторюваності, повсякденності та плину часу. У стрічці автори шукають відповіді на питання: «З чого складається наше “разом”?», «Які нас тримають зв’язки?».

Марія Стоянова — українська режисерка документального кіно та режисерка монтажу. Відома низкою короткометражних фільмів, серед яких відзначені нагородами роботи «Ма», «Понад Стіксом» та «Друга хвиля». Зараз Марія Стоянова працює над своїм повнометражним режисерським дебютом «Фрагменти льоду».

«Прокидаючись у тиші»

Фільм розповідає про табір для біженців з України, що знаходиться у приміщенні колишньої казарми Вермахту. Сюжет змальовує портрет німецького минулого та майбутнього очима молодих героїв та героїнь фільму. У стрічці історії цих дітей переплітаються з історіями казарми. Стрічка отримала спеціальну нагороду за найкращий короткометражний фільм у програмі Generation Kplus на Берлінському кінофестивалі.

Режисеркою фільму стала Міла Жлуктенко, відома також роботою над фільмами «Брак абрикосів», «Оперні окуляри» та «Аралкум». Вони були показані на Локарнському та Сан-Себастьянському фестивалях, а також на кінофестивалі Visions du Réel у Ньйоні.

«Чорнобиль 22»

Фільм розповідає про історію окупації Чорнобильської АЕС у лютому 2022 року. В основу сюжету лягли розповіді працівників електростанції, які працювали там під час перебування російських військовиків. Стрічка складається з кадрів, знятих на мобільні телефони очевидців. Над фільмом працювали режисер Олексій Радинський та продюсерка Люба Кнорозок у межах проєкту The Reckoning Project: Ukraine Testifies («Свідчить Україна»). Стірчка здобула головний приз на 69-му Міжнародному фестивалі короткометражного кіно в Оберхаузені.

Олексій Радинський — український режисер і публіцист. Його фільми показували на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно в Обергаузені, Інституті сучасних мистецтв у Лондоні, DOK Leipzig, e-flux у Нью-Йорку та інших подіях. Роботи Радинського здобули нагороди низки міжнародних кінофестивалів. 

«Алоє, фікус, авокадо і 6 драцен»

Фільм розповідає про склад, де знаходяться сотні коробок з адресами українських міст. Серед них можна побачити побачити пральну машину, замотану в скотч, метрові кімнатні рослини та дитячі малюнки. Тишу порушує голос господарки однієї з цих посилок. Прощаючись зі своїм домом у Києві, вона роздумує про речі, залишені там. Жінка згадує історії цих посилок, а тим часом люди з’являються на складі, щоб забрати свої частинки дому.

Режисеркою фільму стала Марта Смеречинська — документалістка та акторка. Вона була учасницею програм із документального кіно «Літнього університету»  кіношколи La Fémis  у Парижі та  польсько-французької кіноакадемії Kinographe. Документальний повнометражний дебют Марти — «Щоденник нареченої Христа» — мав прем’єру на Сараєвському кінофестивалі в серпні 2022 року.

«Ти тут?»

Фільм розповідає про 18-річну українку Орину, яка змушена залишити свою батьківщину через війну. Вся її родина залишилася в Україні. Єдину підтримку та постійне нагадування про рідний край для дівчини створює постійне спілкування з молодшою сестрою.

Над фільмом працювала режисерка та сценаристка Злата Вересняк. Її дебютний художній фільм «Ада» отримав гран-прі на кінофестивалі у Верноні. Упродовж 8 років режисерка входить до Академічного клубу реалізаторів фільмів «FOSA» у Вроцлаві. 

«Щоразу затинаюся від звістки з Києва»

Стрічка режисерки Дарини Мамайсур, знята на основі розмов та відеоповідомлень із подругою, яка перебуває в Києві. Під час повномасштабного вторгненгя Дарина перебувала на навчанні у Брюсселі. 

Попередні роботи режисерки висвітлюють теми зміни публічних просторів та ландшафту в контексті візуальної культури та пам’яті. Також у них зображені ситуації вразливості мови та її нездатності осягнути реальність.

«Імла»

Фільм-есей про початок повномасштабного вторгнення, що зображує усі реалії війни: вибухи, сирени, черги, укриття, евакуацію, дороги, блокпости, волонтерство. Кадри були відзняті на мобільний телефон. 

Режисер стрічки — Дмитро Шивкопляс. Він навчався в  в майстерні режисури документального кіно Сергія Буковського та працював із незалежними продюсерськими студіями та режисерами в багатьох міжнародних документальних та ігрових проєктах.

«Друге дихання»

Головний герой фільму — кларнетист з Чернігова, Микита Гірня. До війни він викладав у місцевому музучилищі та грав у кількох музичних колективах. Але після початку повномасштабного вторгнення його учні та учениці виїхали з міста, рятуючись від війни, а музичні колективи розпалися. Місто було оточене військами окупантів та регулярно обстрілювалося з різних видів зброї. Микита тяжко переживав страшні події, тож вирішив стати волонтером. Тепер він, під обстрілами, на велосипеді розвозить людям речі першої необхідності. Стрічка отримала нагороду «За найкращий фільм» у межах «Міжнародного конкурсу дебютних фільмів» на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно «Лимон». 

Режисером фільму став Максим Лукашов. Над документальними фільмами він почав працювати після повномасштабного вторгнення. 

«Маріуполь. 100 ночей»

Анімація, що розповідає історію маленької дівчинки, яка прокинулася від вибухів 24 лютого 2022 року та намагалася знайти когось живого в палаючому місті. Прототипом головної героїні фільму стала Аліса — чотирирічна дівчинка, що залишалася в оточеному Маріуполі впродовж усього часу облоги, а також перебувала на «Азовсталі» в останні тижні захисту міста. 

Фільм створила Софія Мельник — українська аніматорка та ілюстраторка. Вона проілюструвала кілька книжок та обкладинок музичних альбомів, працювала аніматоркою, супервайзеркою анімації та дизайнеркою короткометражних фільмів, а також анімаційних повнометражних і документальних фільмів для телебачення та кіно.

Нагадаємо, фестиваль Docudays UA відбудеться 2-8 червня. Абонементи на подію можна придбати за посиланням. 

Docudays UA — найбільший в Україні Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини, який відбувається щороку в Києві. На фестивалі показують актуальні документальні стрічки з усього світу. Організатори прагнуть сформувати у глядачів активну громадянську позицію, обізнаність щодо прав людини та повагу до людської гідності. Під час Docudays UA до Києва приїздять кіномитці з Європи, Америки, Азії та Африки. 

LiRoom є інформаційним партнером події.

---

Читайте також: Окупація Маріуполя, життя біженців в Ужгороді та інше: Docudays UA оголосив національну програму