На Венеційському кінофестивалі відбудеться світова прем’єра фільму Ольги Журби «Пісні землі, що повільно горить»

З 29 серпня по 7 вересня пройде 81-й Венеційський міжнародний кінофестиваль. У межах фестивалю відбудеться світова премʼєра документального фільму «Пісні землі, що повільно горить» режисерки Ольги Журби. Фільм, що зображує сцени з життя в Україні протягом перших двох років повномасштабного російського вторгнення, що складаються у трагічну мозаїку нормалізації досвідів війни в суспільстві.

«Ми почали зйомки з перших днів великої війни. Я усвідомлювала, що це мій обов’язок — документувати те, що з нами відбувається. Є розуміння, що це буде особливо потрібно для майбутніх поколінь. Це один з “листів” у майбутнє, який, сподіваюсь, дійде й буде прочитаним. Участь у Венеційському фестивалі відкриває шлях до ширшої аудиторії, фільм побачить більше людей, і ми зможемо поширити безкомпромісні меседжі про війну та російський терор», — розповідає режисерка.

Операторами фільму стали Володимир Усик («Ля Палісіада»), Вʼячеслав Цвєтков («Цей дощ ніколи не скінчиться», «Земля блакитна, ніби апельсин») та Михайло Любарський («Люксембург, Люксембург», «Будинок “Слово”: Нескінчений роман»), режисер монтажу —  Міхаель Ааглунд («Будинок зі скалок»). Композитор стрічки — Ярослав Татарченко (ЩукаРиба, Тонка, buhnt), звукорежисер — Василь Явтушенко («Цей дощ ніколи не скінчиться», «Бачення метелика»).

Продюсерка фільму Дар’я Бассель (Moon Man) розповідає, що головною мотивацією для всіх, хто працював над цим фільмом з перших днів повномасштабного вторгнення, було чесно розказати про наслідки російської агресії: 

«Наша команда зробила і випускає цей фільм у світ під час дуже болісних подій і трансформацій. Доки ми робили це кіно, деякі з наших друзів-митців загинули, деякі — опинилися в полоні, а дехто втратив свої домівки. Я впевнена, що “Пісні землі, що повільно горить” говоритимуть з глядачами в усьому світі на рівні глибоких емоцій, передаючи наш біль і змушуючи замислитись про наслідки цієї війни для всього світу».

Ольга Журба дебютувала як режисерка документального кіно з фільмом «Назовні» (2022). Стрічка була відзначена премією Віллі Брандта на Берлінському кінофестивалі з прав людини, а пізніше — нагородою Японської премії честі. Короткометражний художній фільм Ольги Журби «Папині кросівки» (2021), вперше показаний на кінофестивалі в Локарно, отримав нагороди на багатьох міжнародних фестивалях. Стрічка «Папині кросівки» — лауреат національної кінопремії «Золота Дзиґа» та премії українських кінокритиків «Кіноколо».

Також у межах воркшопу Biennale College Cinema покажуть стрічку української режисерки Жанни Озірної — «Медовий місяць». Фільм розповідає історію про стосунки в окупації У центрі сюжету — щойно одружені Тарас та Оля, які проводять медовий місяць у новій власній квартирі. Вони захоплені один одним значно більше, ніж тривожними новинами. На світанку 24-го лютого вони прокидаються від потужних вибухів за вікном. Більше про фільм розповідаємо за посиланням. Режисерку Жанну Озірну глядачі можуть знати як авторку короткометражних фільмів «Зустріч», «Благодать» та «Дорослий». Вона також була учасницею Berlinale Talents 2020.

Biennale College Cinema — це навчальний семінар з розробки та виробництва малобюджетних фільмів, відкритий для команд режисерів та продюсерів.

Венеційський міжнародний кінофестиваль — найдавніший кінофестиваль у світі, заснований у 1932 році як кінематографічна частина виставки Венеційської бієнале, що входить у пʼятірку головних кінофестивалів світу. Україну в попередні роки на фестивалі представляли стрічки «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча, «Відблиск» Валентина Васяновича, «Назавжди-назавжди» Анни Бурячкової.

Читайте також: Злочин, який чомусь не розслідують. Як «Дім за склом» Тараса Дроня показує кризу жанрового кіно в Україні