Головна
>
Кіно
>

«Назавжди назавжди», «Степне» та інші: п‘ять українських фільмів візьмуть участь у Таллінському фестивалі

«Назавжди назавжди», «Степне» та інші: п‘ять українських фільмів візьмуть участь у Таллінському фестивалі

3-19 листопада відбудеться 27-й Талліннський кінофестиваль «Темні ночі». На фестивалі будуть представлені п‘ять українських фільмів. Більшість із них були представлені на українських кінофестивалях, як-от «Молодість», ОМКФ, Київський тиждень критики та інші.

«Назавжди-Назавжди», режисерка: Анна Бурячкова

Програма: Найкраще з фестивалів

За сюжетом фільму, дівчина Тоня переходить зі школи в центрі міста до іншої — у спальному районі, та потрапляє до компанії відчайдушної молоді. Разом вони шукають пригод та неприємностей на околицях постсоціалістичного Києва. Незабаром Тоня закохується в Журіка, а дружба з Лєрою змушує її відчути потяг до її брата Сані. Все це призводить до заплутаного любовного трикутника. Водночас складне минуле Тоні переслідує її, кидаючи виклик новій дружбі та романтичним стосункам.

Кінокритик Ігор Кромф у рецензії на стрічку зазначив, що «Назавжди-Назавжди» — це історія дорослішання у 1990-ті:

«Про що фільм “Назавжди-Назавжди” можна зрозуміти з його досить промовистої назви. Це історія дорослішання через підліткову призму розуміння, що те, що відбувається з тобою зараз — це назавжди й ніколи не зміниться. Лише коли це розуміння “назавжди-назавжди” йде — приходить дорослішання і усвідомлення, що нічого (окрім смерті) назавжди не буває».

«Уроки толерантності», режисер: Аркадій Непиталюк

Програма: Вибір критиків

Це комедія про провінційну шкільну вчительку, яка хоче врятувати свою родину від розпаду та кредитів. Вона вмовляє чоловіка і дітей підписатися на державну програму з євроінтеграції «Уроки толерантності». За її умовами,вони мають на певний час оселити у себе вдома ЛГБТ-представника та активіста. Тепер родина має боротись із власною гомофобією та неприйняттям ЛГБТ.

«Степне», режисерка: Марина Врода

Програма: Найкраще з фестивалів

«Степне» — це історія кількох днів життя літнього чоловіка Анатолія, який приїжджає в українське село Степне, щоб доглядати за своєю матір‘ю. Перед самою смертю мати розповідає йому про декілька речей, закопаних у сараї, що мають «повернути головного героя у спогади та змусять згадати про колишні мрії та все, чого він жадав, проте так і не досяг». Анатолій — втомлена і здебільшого розчарована людина, яка живе за інерцією. Дорога з міста до маминого села стає для нього довгим і складним шляхом. Смерть матері, зустріч із братом і невзаємна любов до жінки дозволяють йому знову відчути себе живим. Проте, чоловік розуміє, що це лише відлуння життя, яке він міг би прожити. 

«Повнометражний дебют Марини Вроди — дійсно очікуване явище в українському кіно, адже 12 року тому режисерка здобула Золоту гілку Каннського кінофестивалю за короткометражний фільм “Кросс”. Там, на прикладі шкільного уроку фізкультури, режисерка показувала пострадянську трансформацію людей, які намагаються втекти від свого минулого. У “Степне” Врода знову говорить про досвід та травму тоталітарного минулого», — зауважив в огляді на стрічку кінокритик Ігор Кромф.

«Ми не згаснемо», режисерка: Аліса Коваленко

Програма: Doc@Just, програма «Права дітей»

Стрічка «Ми не згаснемо» розповідає про п‘ятьох підлітків з Донеччини. Герої живуть у прифронтових містечках Золоте та Станиця Луганська, що розташовані недалеко від лінії зіткнення на Луганщині. Вони мріють про зміни в своєму житті, замислюються про подальше майбутнє і несподівано отримують пропозицію вирушити до Гімалаїв.

Це копродукційний фільм України, Франції та Польщі. Режисерка почала працювати над цим проєктом у 2019 році. З початком повномасштабного вторгнення приєдналась до лав ЗСУ, але через кілька місяців повернулася до роботи над фільмом.

«Киснева Станція», режисер: Іван Тимченко

Програма: Основна конкурсна програма

Фільм розповідає про події літа 1980-го року. Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв відбуває чотирирічне заслання в якутському селищі Зирянка, працюючи на кисневій станції. Це монотонна й виснажлива робота, у якій він уподібнюється до міфологічного Сізіфа: щодня наповнює киснем балони і котить їх на причал. Події відбуваються після понад 300-денного голодування Мустафи, яке зробило його відомим на весь світ. Заслання в Зирянці — лише одне з цілої черги випробувань для борця за права кримськотатарського народу, яке водночас могло стати останнім.


Талліннський кінофестиваль «Темні ночі» вперше відбувся в 1997 році. З 2014 року є одним з 15 кінофестивалів найвищого рівня, акредитованих Міжнародною федерацією асоціацій кінопродюсерів (FIAPF). Фестиваль є важливим місцем зустрічі для швидко зростаючої кількості професіоналів галузі з усього світу.


Читайте також: Українська кіноакадемія назвала фільми, які отримають гранти на постпродакшн від Netflix

Над створенням цього матеріалу працювала команда із шести людей.
Допоможи нам продовжувати працювати на цьому ж рівні — задонать Ліруму на Buy Me a Coffee

Підтримай Лірум

Розповiсти друзям

Facebook Twitter Telegram

Допитливим

Новини
Мистецтво свідчень: чому Голодомор — не міф. І як про трагедію розповідають у кіно, літературі та музиці
Кравченко Марія Кравченко Марія
25 Листопада, 2023
Література
Чому ти любиш Різдво? Читаємо уривок з книжки «27 днів до Різдва» Дзвінки Матіяш
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
23 Листопада, 2023
Музика
Відеошоу «Не за кадром»: Женя Галич про «останні» концерти O.Torvald, діяльність в ЗСУ та молодих артистів
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
22 Листопада, 2023