Що насправді трапилося цього року з Євробаченням

Усе починалось добре – шістнадцять конкурсантів у різних жанрах, з різними піснями для різної аудиторії та зацікавленість українців обрати найкращого. У результаті Україна відмовилась брати участь у Євробаченні-2019 взагалі. Розповідаємо, як це трапилось, хто винен та що з цим тепер робити.

Що було не так з учасниками нацвідбору?

10 січня НСТУ та СТБ оголосили список із 16 учасників, які мали взяти участь у національному відборі. Серед них – як нові імена, на кшталт Khayat, ЦеШо та Віра Кекелія, так і вже добре відомі телеглядачам KAZKA, Ivan NAVI та ANNA MARIA. Проблеми почались вже за два тижні, напередодні офіційного жеребкування черги виступів у півфіналах нацвідбору – неочікувано одна з фавориток цього року співачка Tayanna відмовилася від участі.

«Інодi всесвіт не дає тобi чогось не тому, що ти цього не заслуговуєш, а тому, що ти заслуговуєш чогось іншого. Аби це пiдтвердити, вiдчуваю, що саме зараз я маю зробити цей вибір», – пише вона у своєму пості, не пояснюючи причин, а більше заплутуючи.

Навколо ситуації починають будувати теорії, чому це трапилось: хтось припускає, що вона просто передумала піддаватись на вмовляння продюсерів, хтось – що її продюсер посварився з організаторами, хтось – що за цим усім стоїть теорія змови. Остання думка, стає дедалі популярнішою після того, як їй швидко знаходять заміну в обличчі популярної співачки Maruv, про яку згодом.

Генеральний продюсер Secret Service Entertainment Agency Михайло Ясинський, який займається менеджментом Tayanna, у цілій серії постів висловлював неприховане невдоволення та скепсис щодо ситуації: в одному (15 лютого) жартував про «відділ троллінгу міністерства пропаганди РФ», яке знає, яку реакцію може викликати Maruv, в іншому (16 лютого) – що перемога Freedom Jazz «врятувала» б ситуацію, але «для цього треба було б переписувати сценарій шоу», в ще одному (перед фіналом, 23 лютого) писав, що Freedom Jazz поїдуть за будь-яких обставин, а вчора, 27 лютого, опублікував інтерв’ю, де на питання, як так трапилось, що MARUV, яка першопочатково не мала брати участь, перемогла, він відповів просто: «Тут чимало запитань. Але це вже робота журналістів». Але конкретних заяв чи обвинувачень ні співачка, ні Ясинський вирішили не озвучувати.

Повертаючись, до складу учасників нацвідбору. У соціальних мережах та безпосередньо під час півфіналів почалось підніматись питання концертів частини музикантів у Росії. Серед них – YUKO, Bahroma та Maruv. Перші зняли питання заявою Юлі Юріної (в ефірі та соцмережах), що вона є громадянкою РФ, але вже рік як її гурт не гастролює у країні-агресорі, а другі відповіли щось про мир у всьому світі. З Maruv проблемою стали не лише виступи.

Так тут ще й виліз бекграунд конкурсанток ANNA MARIA, які хоч у Росії не гастролюють, мають проблему серйозніше – їхня матір працює у Кримському уряді та має медаль «За повернення Криму», а самі співачки в інтерв’ю Роману Скрипіну заявили, що «Україна просто втратила Крим».

Повертаючись до співачки Maruv. Вона випускає свою музику на лейблі Warner Music Russia з 2018 року. Йому ж належать права на пісню Siren Song. Одразу після перемоги на нацвідборі було анонсовано сольний концерт Maruv у Києві. Концерти в Санкт-Петербурзі та Москві було анонсовано раніше. На самому нацвідборі вона виправдовувала свої гастролі бажанням нести мир.

Як написав наш головред у трансляції, «У меня в конце прошлого года спрашивали, “а почему LiRoom везде проигнорировал Maruv? Это же прорыв года!”. Спору нет. Это действительно прорыв. В первую очередь на российский рынок».

Справедливості заради варто додати, що це не вперше за час війни з Росією, у нацвідборах беруть участь артисти, які мають ділові стосунки з країною-агресором. Просто кілька концертів Джамали, після яких вона остаточно відмовилась від виступів та усі скандали навколо SunSay, наприклад, ніколи не викликали резонансу такого масштабу.

Що відбувалось після фіналу?

За кілька годин до безпосереднього початку фіналу Нацвідбору, Зураб Аласанія, очільник НСТУ, написав пост з інформацією, яку раніше знало не так багато людей – вони мають право самостійно обирати представника України на Євробачення, ігноруючи результат конкурсу.

Maruv перемагає, фейсбук ділиться на вдоволених та невдоволених. З’являється інформація, що НСТУ представило Анні Корсун (справжнє ім’я Maruv) договір, підписання якого є обов’язковим для участі у Євробаченні, та дало їй час до понеділка, 25 лютого, вирішити, чи підписувати його. НСТУ опублікували основні пункти договору:

• Не допускати під час перебування на сцені та під час відеозйомки будь-яких висловлювань, жестів та інших дій, не передбачених сценарієм;
• Брати участь у репетиціях, зйомках, телевізійних, радіопрограмах, промо-турах, прес-конференціях, інтерв’ю та інших заходах, визначених організатором;
• Не проводити прес-конференцій та не давати інтерв’ю щодо підготовки та проведення Євробачення без попереднього погодження;
• Не допускати будь-яких дій, висловлювань чи проявів, які можуть мати політичний зміст або можуть бути використані в політичному аспекті;
• Не допускати висловлювань, які можуть ставити під сумнів питання територіальної цілісності та забезпечення безпеки України;
• Не гастролювати на території Російської Федерації протягом періоду з дати підписання договору та ще 3 місяці опісля завершення конкурсу;
• Підготувати потрібні документи для в’їзду на територію країни проведення Євробачення;
• Нести самостійно всі витрати, пов’язані з участю в Євробаченні;
• Передати окремі права інтелектуальної власності на конкурсний твір та права на матеріали, які використовуються у зв’язку з Євробаченням;
• Сплатити штраф у випадку порушення зобов’язань чи завдання збитків.

Проте у публічному доступі це з’явилось вже після того, як Maruv опублікувала на своїй сторінці власне трактування, в якому стандартні пункти, на кшталт узгодження номерів чи інтерв’ю, та подальше штрафування за це, подавалось як щось нетипове у подібних документах. Її пост менеджмент минулорічного учасника від України Melovin прокоментував, що договір співака різнився від її та ставив його у менш строгі рамки.

Окремо хотілося б уточнити умову про «передачу окремих прав інтелектуальної власності на пісню». Може здатись, ніби НСТУ вимагає назавжди передати права на пісню їм. Ми звернулись до Дениса Козловського, PR-менеджера Джамали, із питанням про умови, які ставить НСТУ. Він розповів, що «Передается объем прав, необходимый для телетрансляций и размещения на официальных youtube-каналах, а также для издания песни в сборнике Евровидения на всех видах носителей и на всех платформах». Подальше використання пісні, її випуск на лейблах та можливість отримувати з неї прибуток після конкурсу, лишається за виконавцем. Принаймні, саме такі умови були у Джамали з піснею 1944.

Після перемовин між НСТУ та співачкою, було оголошено, що Maruv не буде представляти Україну на Євробаченні, а НСТУ запропонує участь іншим фіналістам. Впродовж наступних кількох днів від участі відмовились Freedom Jazz та Kazka (друге та третє місце, відповідно). Гурт Brunettes Shoot Blondes вирішили випередити події, і, хоч до них не звертались з пропозицією, відмовились від участі. І поки хтось бачить у цьому акт солідарності, виникає логічне питання – солідарність з чим?

Врешті-решт вчора, 27 лютого, НСТУ випустило заяву, що Україна не буде цього року брати участь у Євробаченні взагалі, та додали:

«Суспільний мовник вважає за необхідне започаткувати суспільний діалог у форматі ток-шоу, форумів та обговорень за участі провідних експертів сфери для формулювання позиції українського суспільства щодо цієї проблеми, а також напрацювання пропозицій до проекту закону України, що міг би врегулювати ситуацію зі співпрацею українських артистів з державою-агресором на майбутнє».

До чого тут політика?

Очевидячки, головна причина конфлікту – робочий зв’язок конкурсантів з Російською Федерацією. Про те, наскільки правильно чи неправильно з моральної точки зору працювати у Росії (не лише, до речі, артистам, а й звичайним людям), можна сперечатись довго. Закон України ніяк подібну діяльність не забороняє, принаймні станом на лютий 2019. Можливо, якби у правовому полі це питання було закрито, то ми б уникли не лише цього скандалу, а й великої кількості зривів концертів в Україні іншим музикантам, травлі у соціальних мережах, бойкотів тощо.

Поки що вся ситуація, яка склалася довкола Maruv та Євробачення є лише джерелом для маніпулятивних заголовків та матеріалів у російських та українських медіа та навіть телеграм-каналах. Наприклад, Первый Канал у випуску новин повідомив:

«Певица Maruv, которая победила в национальном отборе на Евровидение, туда, в итоге, не поедет. Ее затравили в прямом эфире за то, что ездит в Россию выступать. Еще двух участниц довели до слез, предложив, по сути, отречься от родителей в Крыму». А потім інша дикторка додала: «Певица не прошла тест на политическую благонадежность».

Канал Россия 24 повідомив про музично-політичний скандал, а потім додав, що іншого виходу в Україні, окрім як не їхати на Євробачення, після відмов чотирьох учасників, вже не було. Онлайн-медіа рясніли очевидними заголовками, як наприклад оці:

І подібні матеріали з’являються не лише у пропагандистських мовників чи великих ЗМІ, а й навіть у телеграм-каналах. Як один з прикладів, «Русский Шаффл», який написав пост: «Почему Maruv не едет на “Евровидение” от Украины? — Потому что она едет в Россию! Тут у нее забуканы концерты. Выступления в России для украинского артиста важнее любого “Евровидения”».

Маніпулятивними заголовками рясніла й українська преса. Яскравий приклад – сюжет ТСН з гучним заголовком «MARUV не поїде на Євробачення, бо не готова виступати з політичними лозунгами», звинувачення Главком «Хто б сумнівався… Кіркоров підтримав Maruv, яка ледь не прописалася у Росії», пошуки ворога Обозревателя там, де його нема, («”Звідки ти, кішечко?” Розкрито таємний зв’язок між Maruv і Лазарєвим»), Знай.юа та їхнє «Стали відомі гонорари MARUV у Росії: скільки коштує батьківщина». І цей список нескінченний.

Але є тут ще одна сторона, внутрішня. На жаль, судячи з реакцій соцмереж, багато людей хибно ототожнюють Державу з НСТУ. Справді, НСТУ є акціонерним товариством, 100% акцій якого належать державі, а фінансування здійснюється, зокрема, з держбюджету. АЛЕ програмна політика НСТУ не підпорядковується жодному державному органу, навіть Кабінету Міністрів України. Вони не можуть впливати на їхнє рішення. Це прописано у Законі «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України».

Тому поширення твітів віце-прем’єр-міністра України В’ячеслава Кириленка та трактування їх як офіційної державної позиції здається дивним. Його обурення (нижче скріншоти), загалом, має таку саму вагу у цій ситуації, як і позиція кандидата у президенти Володимира Зеленського – цінна для ЗМІ, які хочуть цитувати резонансні заяви, але по факту не мають глобального значення. Навіть останній твіт, в якому він повідомив, що звернувся «до ВР із проханням невідкладно розглянути проект Закону про особливості здійснення гастролей на території держави-агресора» – поки що є піар-історією, а не реально впливаючими на ситуацію діями. До речі, цікаво, що якщо вірити інтерв’ю Maruv для «КП в Украине», то ані Кириленко, ані міністр культури Нищук до неї, звісно, не звертались.

Відчула цю внутрішню сторону і сама Maruv. В її останньому пості на тему було написано:

«Я – гражданка Украины, плачу налоги и искренне люблю Украину. Но не готова выступать с лозунгами, превращая свое пребывание на конкурсе в промо-акции наших политиков. Я – музыкант, а не бита на политической арене».

Що про це думають інші?

Юлія Іськова, юристка по авторському праву у сфері шоу-бізнесу :

Олег Боднарчук, креативний продюсер Євробачення-2017:

«Молоді люди з відбору – яскраві представники нового покоління, які майже все своє свідоме життя живуть в Україні майданного періоду, бачили на що здатні люди заради справедливості і самі не терпітимуть знущань. Ніхто з них не хоче, ціною штучного «призначення на посаду» їхати на Євробачення. Кожен хоче чесно перемогти у суддів з глядачами і легітимно відправитися на конкурс, щоб бути абсолютно безсумнівним представником від України.

В ситуації, що склалася молода прогресивна частина населення, а також яскраві її представники, що брали участь у відборі хочуть знати:

1. Хто конкретно збоку UA.ПЕРШИЙ відповідає за проведення конкурсу і не склав «правильний» контракт з СТБ, який би був узгоджений з політикою держави і своєчасно не підписав його з усіма учасниками відбору?

2. Яку ця конкретна людина нестиме відповідальність за халатність у роботі і за те, у що це все перетворилося в результаті? (Але ви приховуєте винних, як стара радянська номенклатура).

3. Що взагалі відбувається на UA.ПЕРШИЙ з точки зору його функціонування, розвитку, здобутків, якщо цей канал, що існує на податки громадян, ті ж самі громадяни і не дивляться? За останній тиждень середня частка перегляду каналу склала 0,38% (для порівняння у каналу 1+1 за цей же проміжок часу – 10%).

4. Що це за людина – Олександра Кольцова, представник НТКУ, яка спочатку у всьому звинуватила СТБ, а також коментує всі рішення UA.ПЕРШИЙ і її коментарі схожі на дитячі малюнки на асфальті у порівнянні з розгорнутим роз’ясненням ситуації з боку того ж СТБ?

5. Чому з боку уряду лунають виправдання на кшталт: ми зробимо висновки, наступного року відрегулюємо правила, ми ще усі вчимося. Стоп. Вам доручено управляти своєю сферою у великій країні. Люди вам не стипендію за навчання платять, а зарплату за професійну роботу, тому або відповідайте рівню своєї посади, або йдіть.

Саме про це сьогодні своїми вчинками хочуть вам сказати молоді артисти, які не погоджуються на свавілля з вашого боку, маючи надію, що своїми скромними мізками ви второпаєте щось з цієї ситуації, яка стала для вас уроком всього життя.

А, пан Кириленко, у якого з давніх часів улюблений співак – Поплавський, лише через те, що виступає у вишитій сорочці, а голос і все решта значення не має, добуває останній місяць на своїй посаді і піде в забуття з ганьбою про свої насильницькі методи революційної доцільності і замилювання очей людям, – пам’ятаймо про це.» – Facebook

Вікторія Романова, голова української делегації на Євробаченні (2007-2016):

Руслана Лижичко, співачка та переможниця Євробачення-2004:

«Важко знайти пояснення відмові від участі у заході такого рівня.
Для виконавця такі фактори мабуть можна відшукати.
Для організатора їх просто нема, крім відвертого форс-мажору.
Що ми цим хочемо сказати чи довести?
Який меседж ми цим несемо світові?
Що у нас немає, що винести на світовий рівень?
Але це неправда!
У нас безліч талановитих артистів, молодих, невідкритих чи знаних лише в Україні імен, які точно гідні представляти країну на Євробаченні.

Особисто мені прийняте рішення не подобається.
Я категорично проти рішення щодо відмови України від участі у Євробаченні 2019!

Я впевнена, що якщо Україна, а точніше відповідальні за це рішення, захочуть знайти рішення, воно буде знайдене.

Відмова – це поступ назад. А нам треба йти тільки вперед.
Всі ці роки Україна на міжнародній арені заявляла, що ми молода і прогресивна країна. Ми не можемо відмовлятися від Євробачення. Треба шукати рішення і давати дорогу молодим талантам України.

Я вважаю, що варто розробити нову, нехай антикризову, процедуру ще одного відбору, дати нові, нехай повторні(але не потворні) можливості для другого шансу.
Знайти ресурси, час, інші можливості для повторного відбору, чи випрацювати альтернативну процедуру, але представити достойно Україну на конкурсі – для мене це питання навіть не конкурсу, а обличчя країни» – Facebook

Що треба було зробити із самого початку?

Хто налажав цього разу з Євробаченням? Якщо чесно, то всі і потроху. НСТУ та телеканал СТБ мали б ще кілька років тому, після перших обурень аудиторії та скандалів, визначитись, чи є політична складова для них важливою. Якщо ні, то вона не має випливати ні на якому з етапів – ні на офіційних сторінках у соцмережах, ні на безпосередньому відборі з уст учасників, ведучого чи журі. Якщо так, то цей пункт треба було першопочатково прописати. І відповідно до цього прописаного пункту відбирати не лише пісню, а й самого учасника. Навіть попереднє інтерв’ю з кандидатами, де вони відповідають на всього два запитання – «Що відбувається на сході України?» та «Кому належить Крим?» – та загальна перевірка пошукових запитів по артисту, попередила б усі проблеми. Повірте, нагуглити, чи виступав хтось з музикантів в Росії не важко.

Другий пункт, який мало б зробити НСТУ – це одразу підготувати універсальний договір для фіналіста національного відбору та дати його на ознайомлення охочим взяти участь у Євробаченні, щоб попередити можливий конфлікт.

Це зняло б усі питання. Згодний з договором і підходиш під вимоги – удачі на нацвідборі, а якщо ні – то ти й сам навряд захочеш брати у цьому участь.

Щодо музикантів, які гастролюють у Росії, усе досі неоднозначно. Офіційних заборон для будь-яких заробітчан досі немає. Це питання, яке кожний має вирішувати для себе з точки зору власної моралі. Єдине що, варто певно усвідомлювати, що коли ти, громадянин, хочеш стати обличчям усієї своєї держави, то у стані війни, ти маєш публічно висловлювати ті політичні тези, яка твоя країна роками намагається донести у дипломатичних колах. Бо ти і сам підписуєшся стати певною мірою дипломатом.

То як ставитись до цієї ситуації?

Ставитись до цієї історії варто не як до ідеологічного протистояння умовних лібералів, радикальних противників «колаборантів» та держави, що (не)втручається у процес. Це забарвлення ситуації додалось вже пізніше – через гучні заголовки, бажання нагнати трафіку та голослівні заяви у соцмережах.

Насправді ж це історія про нездатність телекомпанії та артиста домовитись щодо умов більш-менш стандартного юридичного договору. Звучить не дуже цікаво, правда?

Це додаткова причина нам усім ще раз замислитись, кому ми віримо і яку інформацію допомагаємо розносити.

Фото: UA: Перший