Повномасштабне вторгнення Росії в Україні внесло корективи в українську (та й світову) кіноіндустрію. Чимало кінопрем’єр перенеслося, а деякі взагалі скасувались. Кінотеатри, які ще не оклигали від пандемії, почали активно перебудовувати свою роботу. Війна торкнулася й кінофестивалів. Деякі тимчасово перебралися за кордон, як, наприклад, Одеський міжнародний кінофестиваль. Деякі відбулися в більш безпечних місцях, як Kharkiv MeetDocs 2022, що перебрався з Харкова до Києва. Були й такі відважні кінофестивальники, які провели фест дуже близько до зони бойових дій, як, наприклад, «Тактична пауза. Українське кіно в Миколаєві».
Київський тиждень критики (КТК) попри всі загрози та перешкоди відбувся традиційно в жовтні. Цей, безумовно, найамбітніший український кінофестиваль, починався з чотирьох фільмів міжнародної програми у 2017 році. Цього року вже були презентовані 28 фільмів у п’яти секціях. Навіть якби не було повномасштабного вторгнення, така велика та різноманітна програма — уже величезна робота. А з врахуванням того, що повномасштабна агресія не вщухає на ні мить з 24 лютого, то можна сказати, що робота кураторів фестивалю — українських кінокритикинь та кінокритків Дар’ї Бадьйор, Анни Даценко, Сергія Ксаверова та Станіслава Битюцького — дійсно титанічна.
Повітряні тривоги та планові блекаути
Уже в день відкриття фестивалю Росія нагадала про себе повітряними тривогами. Показ фільму-відкриття перенесли майже на годину. Згодом організатори вирішили піти на ризики і дозволили не переривати показ фільму на час повітряних тривог, водночас забезпечивши правом повернення коштів за квиток тим, хто вирішив перебути тривогу в укритті.
За повітряними тривогами виникла наступна перешкода — планові відключення електроенергії, які стосувалися й кінотеатру “Жовтень”, де традиційно відбувається кінофестиваль. І тут організатори швидко знайшли вихід та підключили мобільні генератори, яких було достатньо, щоб забезпечити показ фільмів.
Окремо варто відзначити комунікацію «Тижня кінокритики». Усі новини й апдейти швидко доходили до глядачів через спеціальний телеграм-канал.
Міжнародна та Гала програми, а також британсько-українська дружба.
Міжнародна програма КТК цього року складалася аж із шести фільмів. Відкрив фестиваль переможець цьогорічних «Канн» — «Трикутник смутку» Рубена Естлунда. Шведський режисер отримав уже другу «Пальмову гілку Канн» за гостросоціальні саркастичні комедії. Цього разу Естлунд висміював консьюмеризм і природу людину, створивши досить цікаву робінзонаду про багатіїв на безлюдному острові.
Також у міжнародній програмі представили камерну чорно-білу стрічку режисера з Південної Кореї Хон Са Су — «Фільм письменниці». Малобюджетна та малодинамічна стрічка про відому письменницю, яка завдяки низці випадкових зустрічей вирішує зняти перший в житті короткометражний фільм, отримала Гран-Прі журі «Срібного ведмедя» на цьогорічному Берлінале.
Серед інших робіт у міжнародній програмі — учасники Каннського фестивалю: байопік про австрійську імператрицю Єлизавету Баварську «Корсет» від Марі Крюцер; історія дорослішання — «Час армагедону» Джеймса Ґрея з Ентоні Гопкінсом та Ен Гетевей; драма про данського священика-місіонера «Земля Бога» від ісландського режисера Глінура Палмасона; дуже тиха і ніжна мелодрама француженки Мії Хансен-Льове «Одного чудового ранку» з Леа Санду; а також англомовний дебют польської режисерки Агнєшки Смочиньскої — антирасистська драма «Мовчання двійнят».
У програмі «Фокус: Україна — Велика Британія» змогли показати три британські фільми: метафізичну історію «Кам’яний острів» Марка Джеркіна, міжкультурну сатиру «Лімб» Бена Шаррока та ЛГБТ-історію дорослішання «Дорогенька» Марлі Моррісон. В цій же програмі показали українські стрічки «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука, «Відблиск» Валентина Васяновича та «Я і Фелікс» Ірини Цілик, про які LiRoom уже писав раніше.
Читайте також: Оптимізм у пеклі: огляд на стрічку Валентина Васяновича «Відблиск»
Також українське кіно показали в Гала-програмі — «Клондайк» Марини Ер Горбач, «Цензорка» Петера Керекеша та «Бачення метелика» Максима Наконечного.
Читайте також:
> Притча про повороти долі. Огляд на фільм «Клондайк» Марини Ер Горбач
> Заґратоване материнство. Рецензія на фільм «Цензорка»
> Післямова щасливого фіналу. Рецензія на фільм Максима Наконечного «Бачення метелика»
Ретроспектива української комедії та поворотного світового кіно
Київський тиждень критики також представив велику ретроспективу програму у двох секціях. Секцію «Історія української комедії» фестиваль робив спільно з Довженко-Центром, який буквально зараз знаходиться у затяжному конфлікті з Держкіно. В межах секції на великих екранах відродилась кінокласика з 1929 до 1994 року. Шість стрічок створюють певну генезу кіногумору в українському кіно: від фільму «Шкурник» Миколи Шпиковського про події Української революції 1917-1921 років до сюрреалістичної картини Михайла Іллєнка «Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди» про українську еміграцію.
Міжнародна ретроспективна програма цьогоріч вийшла під заголовком Gamechangers. Ідея цієї ретроспективи полягала в показі стрічок, які змінили правила світового кіно та відкрили кінематографи своїх країн міжнародній аудиторій. В межах секції можна було подивитись такі різнополярні фільми, як тайванська стрічка «Тигр, що підкрадається, дракон, що зачаївся» Енґа Лі та «Свято» Томаса Вінтерберга, яка свого часу показала на практиці маніфест «Догма 95», який проголосили найвідоміші данські режисери.
Головною картиною секції стала «Ім’я: Кармен» Жан-Люка Годара, який пішов з життя через евтаназію цієї осені. Стрічка стала присвятою режисеру, який стояв біля витоків «французької нової хвилі» та був для багатьох уособленням революції в кіно.
Тріумф «Памфіра»
У межах Київського тижня критики відбувається вручення Національної премії кінокритиків «Кіноколо». Члени Спілки кінокритиків України, яка нараховує 47 кінокритиків, кінокритикінь, кіножурналістів та кіножурналісток, обирають переможця. Змагаються стрічки у дев’яти номінаціях, а також існує спеціальна номінація для кінокритиків, кінознавців та інших кіноекспертів, які зробили особистий внесок у розвиток національного кінематографу.
Цьогорічним тріумфатором премії «Кіноколо» стала дебютна робота Дмитра Сухолиткого-Собчука «Памфір». Кримінальна драма про контрабанду на Буковині отримала аж п’ять нагород: статуетки за найкращий повнометражний фільм, режисуру та сценарій забрав Дмитро Сухолиткий-Собчук. Також кінематографіст отримав відзнаку «Відкриття року». Нагороду за найкращу головну чоловічу роль отримав виконавець ролі Памфіра Олександр Яцентюк.
Читайте також: Гангстери буковинського прикордоння. Огляд на «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука
Серед інших переможців відзначили роботу Олександра Радинського «Нескінченність за Флоріаном», яка отримала нагороду за найкращий документальний фільм та стрічку Наталки Ворожбит «Ти в порядку?», яку відзначили у номінації «Найкращий короткометражний фільм».
Окреме місце посідає «кінокритична» номінація «За досягнення», яку цьогоріч отримала кінознавча команда Довженко-Центру у складі Станіслава Битюцького, Альони Пензій та Олександра Телюка, які організували серію показів української ретроспективи «Дивне, химерне, фантастичне».
Наостанок, варто зауважити, що оптимізм та віра у нашу перемогу над Росією неймовірно міцна у команди Київського тижня критики, які вже оголосили, що Сьомий фестиваль відбудеться з 26 жовтня до 1 листопада 2023 року.
Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту «MC2C (Media City to City): Creating city-to-city media connections for local and Ukrainian diaspora audience needs». Його реалізує Львівський медіафорум у партнерстві з Thomson Media та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Читайте також: Рецензія на фільм «Я і Фелікс». Історія за сусідніми дверима
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: