«20 днів у Маріуполі»: що іноземці думають про фільм Мстислава Чернова?

«20 днів у Маріуполі» —  це режисерський дебют воєнного кореспондента Мстислава Чернова. На початку повномасштабного вторгнення він разом із командою Associated Press, фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко, протримався двадцять днів у заблокованому Маріуполі. Вони зафіксували сцени, які пізніше стали визначальними образами війни: смерті дітей, масові поховання, зруйновані пологові будинки та інші злочини, вчинені російськими військами.

Світова прем’єра «20 днів у Маріуполі» відбулася на фестивалі незалежного кіно у США «Санденс» у 2023 році, де фільм отримав «Приз глядацьких симпатій». Автори фільму також були нагороджені Пулітцерівською премією за свій журналістський внесок. У 2023 році фільм отримав спеціальну відзнаку Тіма Гетерінгтона на Sheffield DocFest у Великій Британії. 

Українська прем’єра «20 днів у Маріуполі» відбулася 3 червня 2023 року на кінофестивалі Docudays UA, де він отримав нагороду за «Найкращий фільм» у Національному конкурсі та «Приз глядацьких симпатій». Фільм став найкасовішим документальним фільмом в Україні у 2023 році, зібравши 500 тисяч гривень тільки за перший вікенд прокату.

18 лютого стрічка отримала премію BAFTA, а вже 11 березня відбудеться вручення «Оскара», в якому«20 днів у Маріуполі» номінований, як «Найкращий документальний фільм».

Кінокритик Ігор Кромф у своїй рецензії писав, що дивитися цей фільм людині з принаймні базовим рівнем емпатії без клубка в горлі неможливо:

«Безпрецедентність зла, яку творить Росія в Маріуполі досі не піддається розумінню здоровому глузду. Те, що Мстислав Чернов зумів зафіксувати це на відео — це вже вносить його в історію світової документалістики та репортерства, адже якби не його робота, ніхто б у світі поза Маріуполем, ніколи б не дізнався, а що ж там відбувалося насправді».

Напередодні «Оскара» ми також вирішили дізнатися, що про стрічку думають закордоном.

The New York Times, рецензія в оригіналі тут. 

Художній критик Джейсон Фараго пише, що «20 днів у Маріуполі» занурює глядача у первісну жорстокість російської облоги міста, назва якого стала синонімом нелюдяності цієї війни. 

«Боротьба за виживання на південному сході України переплітається з боротьбою за те, щоб розповісти світові про те, що відбувається».

Окремо він відзначає, епізодична структура полегшує сприйняття фільму: з 1-го по 20-й день, по одному, від перших бомб до втечі команди в безпеку.

«Необхідний. Безжальний і по-справжньому важливий документальний фільм».

The Guardian, рецензія в оригіналі тут.

Кінокритикиня Венді Іде пише, що у голосі Чернова за кадром є щось неживе і майже буденне, його заціпеніла мова різко контрастує з божевіллям на екрані. 

Окремо вона відмічає епізод у лікарні, коли лікарі переривають екстрену операцію, щоб закликати Чернова і його колег зняти постраждалих на відео. Один з них сказав фразу «Не припиняй знімати. Світ повинен це побачити». У Венді Іде виникає відчуття, що фільм знятий, тому що Чернову потрібен був хтось інший, хто розділив би з ним немислимий тягар знань і горя.

«Це надзвичайно важко дивитися, але необхідно».

Rolling Stone, рецензія в оригіналі тут.

«Cказати, що це складно дивитися — це не сказати нічого», — пише Девід Фер, головний редактор та критик Rolling Stone.

За його словами, у світі недостатньо тригерних попереджень, щоб підготувати глядача до того, що показує цей документальний фільм. Тим не менш, він розповідає, що «20 днів у Маріуполі» дає відчуття життя під час війни, яка не є абстракцією, чимось далеким, що відбувається з людьми за тисячі миль звідси. Йому фільм дав відчуття того, як це, коли в твою країну вторгаються, руйнують твій простір і вбивають на твоїх очах найближчих членів сім’ї. 

«Сердечне свідчення сили, необхідності та ресурсу на документування життя в зоні бойових дій». 

Los Angeles Times, рецензія в оригіналі тут.

«Жорстоке, необхідне, сердечне нагадування про те, чому облога сколихнула світ і що все ще поставлено на карту», — пише кінокритик Роберт Абель.

Він назвав фільм «їдким і несамовитим, таким, що змусить глядача прокинутися». На його думку, фільм Чернова — це найправдивіша розповідь про те, яким є життя в пастці всередині міста, що руйнується. Абель пише, що не дивно, що Чернов і його команда отримали Пулітцерівську премію за цю роботу, адже фільм заслуговує на нашу увагу.

Roger Ebert, рецензія в оригіналі тут.

«Неймовірні й захоплюючі враження від перегляду… назвати “20 днів у Маріуполі” одним з найважливіших фільмів Санденса — значить недооцінювати його», — пише колишній головний редактор видання Roger Ebert Нік Аллен.

Він відзначає лаконічний монтаж Мішель Мізнер, який бере низку хаотичних подій і змушує їх працювати з хронологічним наративом документального фільму. 

У своїй рецензії він пише, що варто бути обережним, рекомендуючи «20 днів у Маріуполі», оскільки це неймовірний і приголомшливий досвід перегляду, який змушує глибоко усвідомити, наскільки травматичнішими ці події були від першої особи. 

Аллен називає «20 днів у Маріуполі» найважливішим фільмом про розуміння конфлікту та його наслідків для народу України, каже, що це надихаючий заклик до уваги та підтримки, які необхідно надати. 

Variety, рецензія в оригіналі тут.

«Захоплюючий. Вражаючий звіт про людей, які знаходяться в облозі» — пише кінокритик Денніс Харві. 

Він відзначає, що після того, як нам 90 хвилин показують, як житлові райони, житлові будинки, лікарні перетворюються на обвуглені руїни, чути категоричне заперечення російських лідерів того, що цивільні особи є мішенями — гротескна несправедливість. 

За його словами, якби зображення були «фейковими новинами», «повністю інсценованими», як це стверджують російські державні ЗМІ, то голлівудські експерти CGI могли б позаздрити цим вражаючими знімками апокаліптичного міського пейзажу, зробленими дроном. 

Bazaar, рецензія в оригіналі тут.

Кінокритикиня Томріс Лафлі пише, що дивитися стрічку їй було передбачувано складно, але це необхідно було зробити. Адже, за її словами, одна справа мати інформацію, зовсім інше — побачити бездиханні тіла різного віку, які стали жертвами невимовного зла. Вона називає перегляд фільму Чернова гуманітарним обов’язком.

«Дивовижний подвиг».

Також, окрім рецензій професійних кінокритиків, ми хотіли дізнатися, що думають пересічні глядачі і ось кілька твітів:

«”20 днів у Маріуполі” — спустошуючий фільм. Слів недостатньо, щоб описати жахливі кадри, які зняв режисер Мстислав Чернов. Якими б складними не були такі документалки, вони не дають забувати про людські втрати».

«Щойно подивився “20 днів у Маріуполі”. Тривожні кадри: медики працюють під обстрілом, люди вмирають, мирні жителі перетворюються на біженців, трупи ховають у братських могилах. Світ повинен побачити ці фотографії! Росія має відповісти!».

«Це один з найпотужніших документальних фільмів, які я коли-небудь бачив».

«Я щойно подивився “20 днів у Маріуполі”. Я думаю, що світ складається з двох типів людей: тих, хто бачить і відчуває біль, і тих, хто цього не робить. Саме останні бомблять нас усіх і дозволяють бомбам падати. Я пишаюся тим, що Швеція на правильному боці».

«Я тільки що подивилася “20 днів у Маріуполі”, і у мене немає слів, щоб описати жах, біль, страх і … у мене немає слів».

«Якщо у вас є можливість, подивіться сьогодні ввечері документальний фільм “20 днів у Маріуполі”. Жахливо, але коли ви це побачите, ви краще зрозумієте, що робить і робив Путін в Україні, в тому числі в таких місцях, як Бахмут, Сєвєродонецьк, Авдіївка тощо».

---

Читайте також: Антоніо Лукіч виграв 20 тисяч євро на Co-Production Market на зйомки наступного фільму

Над створенням цього матеріалу працювала команда із шести людей.
Допоможи нам продовжувати працювати на цьому ж рівні — задонать Ліруму на Buy Me a Coffee