Кожного року ми підбиваємо підсумки і визначаємо найкращі українські альбоми року. Кожного року їх кількість у фінальному топі збільшується на один, так само як і цифра на календарі. Нещодавно ми також визначились зі списком найкращих міні-альбомів року, а також склали плейлист 50 улюблених пісень редакції.
2017-го, за нашими підрахунками, вийшло понад 250 українських альбомів. Ми допускаємо, що реальна кількість випущених платівок – на кілька десятків більша. При виборі альбомів ми складаємо лонглист. Потім – оцінюємо за чотирма критеріями. На базі отриманих результатів, сумуємо середні арифметичні та отримуємо топ. Цього року він виглядає так.
> Читайте також “16 лучших украинских альбомов 2016 года”
17. On The Wane — Schism
Київський гурт On The Wane – один з тих рідких випадків в музиці, коли через призму любові до своїх кумирів, музиканти нарешті знаходять щось справді своє, ступають на плодючий грунт творчості. Із всепоглинаючої любові до Sonic Youth та нойз-року перших альбомів, On The Wane радикально змінили своє звучання на новому лонгплеї – Schism.
Надихаючись готикою, пост-панком та шугейзом початку 90-х, On The Wane створили свою найбільш оригінальну та мелодично продуману роботу. Експерименти з об’ємом звуку, аранжуванням та електронікою. Цей реліз, який починається із захоплюючої Truth Isn’t Bright, та підкупає ритм-секцією Sultry Song, міг би стати одним з найкращих альтернативних альбомів останніх років. Але він захлинається самоповторенням, підчас однаковими структурами пісень. Врешті магія першого треку розчиняється настільки, що важко знайти різницю між другою композицією та, скажімо, сьомою.
Schism – це стрибок для On The Wane, сильна робота на фоні року в цілому. Але в погоні за звуком та експериментами, Schism втратив реальний шанс стати не просто збіркою треків, а альбомом з піснями.
16. Vegetarian Sisters — Как есть
Окрім проектів, які працюють в межах мейнстримової поп-музики, лейбл Masterskaya цього року випустив кілька платівок, які важко описати з точки зору певного жанру. Один із них – альбом Как есть гурту Vegetarian Sisters.
Про гурт невідомо майже нічого. У нього навіть немає власної сторінки на Facebook. Утім сама музика – це дивний сплав електроніки, хіп-хопу й іронічно-соціальних текстів та алюзій на популярну культуру. Цей сміливий дебют цікаво слухати, а головне – це унікальна музика в межах України.
15. MamaRika — КАЧ
Минулого року співачка Еріка пішла на сміливий крок – відмовилася від відомого імені, старого репертуару та всього, чого їй вдалося досягти на сцені, та взяла псевдонім MamaRika. Перші пісні виглядали дивно і трохи незрозуміло. Складалося враження ніби оновлена артистка наважилася на зовсім іншу музику, але минуле ще тримає її в руках.
Альбом КАЧ представив Україні поп-артиста іншого шаблону. Це різноманітна, якісна, винахідлива музика, в якій поєднуються елементи фанку, джазу, R’n’B та світової поп-музики. При цьому, якщо користовуватися категоріями українських поп-премій, це альтернатива існуючій в Україні попсі. У той час як нові українські поп-проекти часто віддають перевагу функціональності на противагу музиці, MamaRika пішла протилежним шляхом. Шляхом набагато важчим і довшим. Але такий підхід викликає захват та повагу.
14. ADAM — Чюзмюз
ADAM – ще одна надія нової української поп-музики. Перша популярність прийшла до проекту після виходу кліпу на Таку як є. Цього року нарешті вийшов дебютний альбом, до якого увійшло аж 15 треків.
Незвичний тембр фронтмена Михайла Клименка з розряду тих, які або одразу подобаються, або відвертають. Музика ADAM – лаконічна, місцями мінімалістична, але прониклива. Деколи творчість цього гурту нагадує ранній Бумбокс. І це радше добре, ніж погано.
13. 5 vymir — Нові імена
Про 5 Vymir сказано дуже багато, особливо на сторінках нашого блогу. Цей гурт знаходиться в постійному пошуці себе, при цьому залишається одним із провідних локомотивів вітчизняного інді.
Альбом Нові імена вийшов сильнішим за формою та посилом, ніж за виконанням. Підхід, який гурт використав для запису платівки сказався на якості запису, яке вийшло далеким від ідеального. Натомість самі пісні, слова та концепція все одно виводять цей альбом у статус одного з найкращих в Україні за цей рік.
> Читайте також наше інтерв’ю з гуртом 5 Vymir про альбом “Нові імена”
12. Maru — 1
Супергурт MARU цікавий вже фактом свого існування. У той час як головний гурт країни Океан Ельзи взяв концертну паузу, одразу два його учасники переключилися на проект “для душі”, а саме – басист Денис Дудко та барабанщик Денис Глінін. До них додалися не менш імениті артисти – барабанщик Олександр Люлякін з Бумбокса, клавішник Павло Литвиненко (теж Бумбокс) і співачка Ольга Лукачова.
Перша платівка із лаконічною назвою 1 схожа на віддушину. Вона майстерно записана, в ній прекрасні аранжування і потужний вокал. Проблема лише в тому, що не до кінця зрозуміло, що саме музиканти хотіли сказати цим альбомом. Він схожий на тканину, яку порвали на лоскути. Дуже хочеться сподіватися, що MARU продовжать творчий пошук та ще відкриють всі можливості колаборації таких потужних музикантів.
11. Mandarinaduck — Landslide
Запорізький гурт Mandarinaduck випустив цей альбом на початку року і з першого прослуховування було зрозуміло, що він попаде в топ цього року. Це красива музика, в якій шугейз поєднується із дрім-попом та гітарним інді.
Формально, Landslide – це EP. Але за своєю цілісністю, концептуальністю та навіть довжиною, в рамках сьогоднішніх категорій – це повноцінний лонгплей. Єдине, за що гурт можна критикувати – це живі виступи. Наживо Mandarinaduck поки що зовсім не відповідають рівню своєї музики.
10. O.Torvald — Бісайди
Самою назвою альбому O.Torvald убезпечили себе від критики на їх адресу. Бісайди – це завжди щось понад, щось, на що особливо не очікуєш, але приємно отримати. І якщо Mandarinaduck називають свій альбом EP, а він тягне на повноформат, то Бісайди скоріше тягнуть на EP, але називаються альбомом.
Утім, цю платівку варто було б включити в топ принаймні за пісню В подушках – певне найкращий трек, який вдавалося написати Галичу за свою музичну кар’єру. Сюди ж увійшла цікава і димна Марі та певне головний рок-трек цього року Вечер в Рио (feat. Бумбокс), який потрапив і на платівку Бумбокса.
9. Karna — Гуцул-метал
Karna дуже рідко радує своїх шанувальників новою музикою. Попередній альбом метал-гурту вийшов 7 років тому, у 2010. Тоді ж гурт заявив про закінчення діяльності.
Karna повернулася 2014 року із новим вокалістом та новими піснями. Гуцул-метал – це 9 треків, які вписуються у концепцію, зашиту в назві альбому. Від гуцулів тут не тільки мелодійні мотиви і тематика текстів, а й народні інструменти. Від металу – важкі гітари, надривний вокал та драйв.
Гуцул-метал – чи не єдиний альбом цього року, який балансує між світом важкої музики та мейнстримом. Судячи із забитого вщент Sentrum на презентації платівки, фанати дуже скучили за такою музикою.
8. Bahroma — Дом
У порівнянні з минулорічним Плюс Минус Равно гурт Bahroma в новій платівці вирішив відійти від класичного поп-року і від цього виграв. На платівці Дом кожна пісня налаштована на те, щоб запам’ятатись слухачу. Не важливо, грою слів (Магия), прихованим кавером (Марина), електронним звучанням (Ломанными Ритмами), стилізаціями (Кадриль). Ба більше, складається враження, ніби гурт не просто намагався експериментувати зі звучанням, а іронізувати над самим собою.
Сумнівно, що пісні з цього альбому підуть в мейнстрим найближчим часом, що потраплять в активну ротацію на радіо чи телебаченні. Але судячи з усього, гурт цього і не добивався. Ця платівка схожа на різкий скачок під час пошуку себе. Стрибок “во все тяжкие”. Дом – різка, якісна і несподівана платівка. Цим і цінна.
7. Constantine — Один
Магія Костянтина Дмитрієва, першого резидента лейблу Masterskaya, в еклектичності, різноманітті. За вісім треків музиканту вдається розкритись в одразу кількох жанрових межах від сінті-попу до соулу, записати пісні, які ідеально підходять для танців (Дороги, По Льду, Кровожадность), і для спокійного прослуховування наодинці (Мара, Дождь).
При тотальній моді на олдскул, Constantine заграє не з 90-ми, а йде далі у 80-і. У багатьох інтерв’ю прослідковується не просто інтерес до цих часів, а поглиблене вивчення теми. Таким чином, у нього вийшло записати мейнстрімовий альбом у немейнстрімовій традиції.
І головною перевагою Костянтина над іншими є його вокал. Порівняти Constantine з Семом Смітом чи назвати його “чорним у білому тілі” встигли вже всі, але чомусь мало хто уточнює, що за рахунок своєї манери у музиканта немає конкурентів на нашому ринку. Він не просто лідер у ніші сучасної танцювальної поп-музики з потужним чоловічим вокалом, а її піонер.
> Читайте також “Constantine: «Мне хочется больше драйва, чем на первом альбоме»”
6. 5’nizza — Ку
5’nizza повернулася і потрапила у пастку завищених сподівань. Ще до виходу Ку гурт почали критикувати за те, що вони “вже не ті”. Першою за 10 років платівкою дует мав довести, що ще не розгубив творчий запал та справді має, що сказати.
5’nizza вдалося. Нову платівку не хочеться порівнювати із легендарними першими альбомами (окрім типової для ранньої П’ятниці пісні Митя). Вона й справді інша. А Запорожцю та Бабкіну і справді знайшлося що сказати. Аудиторія сприйняла Ку схильно, хоч і без великого захвату. Це дозволило гурту поїхати у масштабний тур Україною та Росією та повернутися на велику сцену.
5. OY Sound System — Attention! Attention!
Марко Галаневич встигає не тільки знаходитися у нескінченному турі із гордістю української музики, гуртом ДахаБраха, а й писати пісні про секонд-хенд та колючку разом зі своїм братом Тарасом. Проект OY Sound System – повна протилежність аскетичній акустиці ДахаБрахи. В альбомі Attention! Attention! поєднуються електронні біти із жіночим вокалом, дивними наспівуваннями Марка та саркастичними, періодично нарочито наївними текстами.
OY Sound System – один із тих гуртів, які можна в повній мірі оцінити лише наживо. В майбутні роки із такою драйвовою та легкою музикою він легко може стати одним із найбільш затребуваних фестивальних гуртів в Україні.
4. Sasha Boole — Golden Tooth
На новій платівці Sasha Boole змінив свій саунд та майже повністю відмовився від україномовних пісень. Із 9 треків українською лише один – Пилю обріз. Все інше – впевнений блюз-рок та легке кантрі із харизматичним вокалом та відчуттям стилю.
В принципі, Sasha Boole усім все довів ще попередньою платівкою. Golden Tooth – це закріплення успіху та розширення складу гурту з однією людини до трьох. Схоже, що все задумане вдалося.
3. Пошлая Молли — 8 способов как бросить дрочить
Пошлая Молли – гурт-феномен. З’явилися нізвідки, одразу почали збирати тисячні зали і при цьому відмовляються давати інтерв’ю. Під час оцінювання альбомів у нас є один важливий критерій – наскільки гурту вдалося донести свою музику до своєї цільової аудиторії. Пошлой Молли це вдалося чи не краще за всіх цього року.
Нібито прості і навіть трохи дурнуваті тексти про примітивні проблеми потрапили в серце школярів та підлітків, яким зараз страшенно не вистачає нових героїв в мас-медіа. Можна довго сперечатися про творчу цінність музики цього гурту, але не можна не визнати, що у них вийшов альбом, який отримав вірусну популярність. Так само як у Грибів минулого року, але з розрахунку на іншу аудиторію.
2. её — Чоловік-муза
Гурт её грає справжнісінький інді-рок, прикриваючи його поп-музикою. Чоловік-муза один з найбільш нестандартних та цікавих альбомів цього року. Це унікальний матеріал, в якому поєднується нестандартний підхід до гармоній, харизма і завзятість фронтвумен Каті Офліян та профеміністичні тексти.
Поки що её не вийшли на масову аудиторію в Україні, але з перших треків завоювали любов меломанів. І так, про гурт deliKate, який передував появі её, вже навіть ніхто і не згадує.
> Читайте також “Группа «её»: «Раньше мы напяливали на себя какой-то образ, а теперь такие как есть»”
1. Yuko — Ditch
Дует YUKO народився на “Голосі країни”. Зараз майже не віриться, що на поп-проекті міг з’явитися гурт, який грає та створює винахідливу, нову, цікаву, ні на що не схожу фолктроніку. Вихованці лейблу Masterskaya, вихованці Івана Дорна видали цього року одразу два релізи. Окрім повноформату Ditch, першим вийшов міні-альбом Schebetuha.
Наживо YUKO розривають танцполи та віддаються музиці. В записі вони цікаві і як детального вслуховуванння, і як музика на фоні. Цей альбом майже не має вад (а якщо є, то ми їх не знайшли). Як добре що Стас Корольов та Юля Юріна знайшли одне одного.
> Читайте також «YUKO: “Мы были как дети с индивидуальным образованием, которых свели вместе”»
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: