Рекап кінофесту. Яким був Київський тиждень критики?

Вже вдруге під час повномасштабної війни відбувся Київський тиждень критики (КТК). Фестиваль тривав з 12 по 18 жовтня, а покази традиційно проходили в кінотеатрі «Жовтень» на Подолі. 

Кінокритик Ігор Кромф також відвідав фестиваль й спеціально для Лірум зробив рекап Київського тижня критики.

За час фестивалю показали 26 стрічок у чотирьох секціях й нарахували понад 8500 відвідувань. У 2022 році показник відвідувань був меншим — 6500, а організаторам доводилося діяти буквально на ходу і майже наосліп, динамічно ухвалюючи рішення: чи зупиняти покази під час повітряних тривог, як справлятися з блекаутами в кінотеатрі й при цьому ще не провалювати комунікацію з глядачами. Цьогоріч все пройшло значно спокійніше: повітряні тривоги не турбували столицю, а Київ без блекаутів.

Людина з кіноапаратом, що знімає жіночу роль

Уже традиційно в межах КТК відбулося дві ретроспективні програми. Перша — міжнародна — «Людина з кіноапаратом» та друга — національна — «Жіноча роль».

Темою міжнародної програми обрали «кіно про кіно». Тобто фільми, які розповідають про кінематограф. Підбірка з шести фільмів дійсно неочікувана: нуарна класика Біллі Вайлдера «Бульвар Сансет», макабричний байопік Тім Бертона «Ед Вуд», азійська трагікомедія «Dragon Inn», класичний британський трилер «Крізь шпарину» Майкла Пауелла та французька абсурдна комедія «Ірма Веп» Олів’є Ассаяса, а також фільм з ранньої творчості Пола Томаса Андерсона «Ночі в стилі буггі» про порноіндустрію Каліфорнії 1970-х. Ця збірка фільмів не просто розповідає про кіно в кіно, а переносить глядача у маргінальний світ фріків, які створюють унікальну невротичну подорож світом кінематографа, закадрові пристрасті якого часто значно більш химерні та вигадливі, ніж ті, що прописані сценаристом. 

Національна ретроспектива, яку КТК проводить у співпраці з Довженко-Центром, була присвячена українським акторкам та важливості жіночої ролі у кіно. Ретроспектива проводить генезу жіночої ролі, як усвідомлення національного кінематографа, починаючи з його ранніх часів і завершуючи першими роками Незалежності. 

З архівів на екрани повернулися виробнича драма Сергія Параджанова «Квітка на камені» з Інною Бурдученко, гоголівська містерія «Вечір на Івана Купала» Юрія Іллєнка з Ларисою Кадочніковою в головній ролі, також в межах ретроспективи показали іншу роботу Іллєнка — «Мавка. Лісова пісня» з Людмилою Єфремовою. Окрім того, в ретроспективній програмі були фільми першої половини XX століття — «Прометей» Івана Кавалерідзе з Наталею Ужвій, знятий у 1935 році. А також «Джальма» Арнольда Корлюма з Лідією Островською-Кордюм, знятий аж 1928 року. Не оминула програма й українські 1990-ті. Їх репрезентувала психоделічна драма «Голос трави» Наталки Мотузки, знята за мотивами оповідань Валерія Шевчука. У фільмі аж дві великі акторки: Раїса Недашківська та Ольга Сумська.

Міжнародна програма та спеціальний показ

Київський тиждень критики завжди виділявся своєю потужною міжнародною програмою, яка складається з хітів головних світових фестивалів: Канн, Венеції та Берліна. Цього року показали переможця Канн — тихий та камерний трилер Жюстін Тріє «Анатомія падіння», який відкрив КТК, а також фінську трагікомедію Акі Каурісмякі «Опале листя», байопік про дружину Елвіса Преслі «Прісцилла» Софії Копполи, конголезький дебют репера Балоджі «Знамення», мексиканську стрічку Ліли Авілес «Тотем», американське інді «Солодкий Схід» Шона Прайса Вільямса, а також італійське авантюрне кіно «Химера» Аліче Рорвахер. 

Поза міжнародною програмою відбувся ексклюзивний український показ короткометражного ЛГБТ-вестерну Педро Альмодовара «Дивний спосіб життя» з Педро Паскалем та Ітаном Гоуком в головних ролях. Точніше, два покази. Ще один довелося додати, адже охочих подивитися кіно виявилося більше.

Польсько-українська співпраця

Українських прем’єр цьогоріч на КТК було небагато і всі вони були зібрані в програмі «Фокус: Україна — Польща». Тут українські кінокритики обирають польські фільми, а їх польські колеги — українські стрічки. Польське кіно на КТК представляли фільмом «Зелений кордон» Агнєшки Голланд — скандальна драма про мігрантську кризу на білоруському кордоні, яка викликала купу хейту та дискусій у Польщі. А також два менш нашумілих фестивальних хітів: екологічна неоказка «Іа» Єжи Скоміловського про мандрівку ослика через сучасну Польщу та драма про гендерну ідентичність Малгожати Шумовської «Дівчина з…»

Українське кіно представляли три фестивальні хіти, які розмірковують про 1990-ті. Іронічний детектив в стилі пострадянського нуару «Ля Палісіада» Філіпа Сотниченка — химерна історія про розслідування убивства в 1996 році. Історія дорослішання з аб’юзом та музикою про 1998 рік «Назавжди-Назавжди» Анни Бурячкової, а також історія дорослішання з капризами та комуналкою, але про 1990 рік — «Ти мене любиш?» Тоні Ноябрьової. Перші два фільми — це повнометражні дебюти, в Ноябрьової — це вже друга картина. 

Лукіч, Довженко-Центр та Маріуполь 

В межах Київського тижня критики також відбулося вручення Національної премії кінокритиків «Кіноколо». Переможців у десяти номінаціях обирають члени Спілки кінокритиків України. Наразі це 57 українських кінокритиків, кіножурналістів та кіноблогерів.

Фільмом року визнали «Ля Палісіаду» Філіпа Сотниченка, однак справжнім тріумфатором став «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча. Сам Лукіч отримав призи за кращу режисуру та сценарій, а Аміл Насіров — за кращу чоловічу роль. Нагороду за кращу жіночу роль забрала Карина Химчук за гру у фільмі «Ти мене любиш?».

Тема оточення та окупації Маріуполя теж відіграла важливу роль у кінематографічному році. Нагороду за найкращий документальний фільм, а також відзнаку «Відкриття року» отримав Мстислав Чернов за свою фундаментальну документальну роботу «20 днів в Маріуполі» присвячену першим дня облоги міста. Нагороду за найкращий анімаційний фільм отримав моторошний у своїй динаміці документальний короткий метр «Маріуполь. Сто ночей» Софії Мельник, який заснований на основі щоденників маленької дівчинки, що виживала в оточеному Маріуполі.

Нагороду «За досягнення» отримали Станіслав Битюцький, Альона Пензій, Олександр Телюк, Олег Оліфер та Олена Гончарук з команди Довженко-Центру за лекторій «Як перестати хвилюватися і полюбити українське кіно». Це вже друга відзнака у цій номінації для команди Довженко-Центру. 

Також на церемонії вручили Спеціальну відзнаку кінокритикам, які стали на захист України. Її отримали Антон Філатов, Ярослав Підгора-Гвяздовський, Юрій Самусенко й Артур Корнієнко. 

Замість висновку

Наостанок варто зауважити, що Київський тиждень критики не лише адаптувався до умов війни, а й пам’ятають завдяки кому це все можливе в принципі. Під час фестивалю тривав благодійний збір від волонтерського руху «Спільна мета» на 3 квадрокоптери для 3 підрозділів ЗСУ: 1-му батальйону 64 окремої механізованої бригади, підрозділу «Гонор» з батальйону «Вовки ДаВінчі» та групі аеророзвідки, що працює на херсонському напрямку. Долучитися до збору можна за посиланням. 

А ще команда вже оголосила дати наступного Київського тижня критики. Він відбудеться 17-23 жовтня 2024 року.  

---

Читайте також: «Мої думки про кіно»: Антоніо Лукіч запустив YouTube-канал