Миколайчук Open оголосив учасників національного конкурсу. У програмі — 18 короткометражних фільмів

З 15 по 20 червня 2023 року у Чернівцях відбудеться всеукраїнський кінофестиваль глядацького кіно «Миколайчук Open». У межах фестивалю вперше відбудуться міжнародний та національний конкурси. 11 травня організатори оголосили програму національного конкурсу. LiRoom є інформаційним партнером події.

До національної програми увійшло 18 короткометражних фільмів. Вісім з них — прем’єри, а також стрічки, що вже були показані та вигравали нагороди на престижних міжнародних кінофестивалях. Це роботи як відомих режисерів, так і початківців.

Розповідаємо про кожен фільм з програми.

Генеральний продюсер фестивалю Олексій Гладушевський та програмний директор  Алекс Малишенко розповідають, що не ставили собі за мету зібрати «зіркову» програму. Найперше вони оцінювали цікавість теми та майстерність авторів у спробі розповісти свої історії засобами кіно.

Крім цього, за їх словами, зараз важливо підтримувати українське кіно, адже воно поки не має державної підтримки.

Читайте також: «Кіно знімають для того, аби показувати», — Олексій Гладушевський про створення Мистецького штабу та фестивалю «Миколайчук OPEN»

Програма національного конкурсу фестивалю «Миколайчук Open»

«Велика маленька війна»

Фільм режисера Мирослава Латика розповідає про людську байдужість. Головній героїні Галі байдуже до війни, яку розв‘язала Росія проти України. Їй також байдуже до своїх односельчанок і подруг: Орисю постійно б’є чоловік, а від Лідки чоловік втік у Францію. Втім, коли Галя дізнається, що її зять зраджує її дочці, то це вже справжня катастрофа.

Мирослав Латик — український кінорежисер і сценарист. Свій перший повнометражний фільм «Своя-чужа батьківщина» про повернення на батьківщину кримських татар зняв у 2010 році. У 2021-му році відбулась прем’єра його комедії «Королі Репу» на Одеському міжнародному кінофестивалі. Більше про цей фільм можна прочитати за посиланням.

«Джордан’96»

Фільм став дебютною роботою режисерки Катерини Лесик. У ньому зображена реальна історія, що трапилася з батьками авторки напередодні її народження.

Середина 90-х, провінційне містечко. На дискотеці 18-річний хлопець Андрій зустрічає свого друга-однокласника Женю, який декілька років тому імігрував до Ізраїлю. Тієї ж ночі Женя зникає і люди підозрюють у цьому Андрія, який повертається додому у Женіних кросівках. Батько Жені — місцевий кримінальний авторитет, самостійно починає пошуки сина. 

Стрічка «Джордан’96» була номінована на премію кінокритиків «Кіноколо» у 2022 році, а також потрапила до програми Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів у Палм-Спрінгс в Каліфорнії. 

«Це побачення» 

Дебютний ігровий фільм режисерки Надії Парфан, що розповідає про столицю країни, в якій триває повномасштабна війна, але водночас вирує життя у всіх його проявах. На світанку по Києву на великій швидкості мчить авто. Коли воно гальмує, з машини виходить людина у камуфляжі. На неї чекають. Для проїзду автівки на швидкості залучали професійного авто-мото каскадера Максима Волинця. Патрульна поліція Києва перекривала рух у двох ділянках маршруту, щоб запобігти аварійним ситуаціям. 

Стрічка отримала спеціальну відзнаку в короткометражному конкурсі 73-го Берлінського кінофестивалю.

Надія Парфан — кінопродюсерка, кінорежисерка, культурологиня, громадська активістка, співзасновниця Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» у Славутичі, онлайн-кінотеатру Takflix та компанії-дистриб’ютора документального кіно 86prokat.

«Довкола»

Сюжет розповідає про успішну столичну танцівницю, яка переїжджає до закарпатського села, рятуючись від жахіть війни. Тут вона вимушена змінити свій звичний спосіб життя, тож починає працювати на фермерському полі. Але її творча природа бере гору.

Режисеркою стрічки стала українська перфомансистка та акторка Флора Боровик. Вона грала головні та епізодичні ролі у телесеріалах «Жіночий лікар», «Центральна лікарня», «Голден лав» та «Папараці». 

«Капітан Бровари»

Фільм режисера Едуарда Нечмоглода, що розповідає про життя людей під час війни у місті Бровари Київської області. Групі документалістів неочікувано вдається зняти матеріал про справжнього героя з супер силою. Його звати Капітан Бровари, він нарцистичний та трохи самозакоханий, його люблять всі місцеві жителі. Аж ось на горизонті з’являється таємничий конкурент по добрим справам — Чорний Мстюн, і про цього «новачка» вже поширюються чутки. Через пошуки та низку конфліктів у різних локаціях міста Капітан Бровари розуміє що його «послуги» не актуальні, він також з’ясовує, що його конкурент – насправді звичайний молодий хлопець. Сам герой переймається, що його «переміг» молодий хлопець, впадає в депресію, а через деякий час лізе на дах багатоповерхівки, щоб стрибнути вниз — але там несподівано рятує дівчину і вже по-новому дивиться на себе та свою користь для оточуючих людей.

Едуард Нечмоглод — студент магістратури у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення. Фільм презентували на показі студентських робіт майстерні Михайла Іллєнка. 

«Ліс, Ліс»

Стрічка режисерки Марії Стоянової, створена з домашніх відеозаписів однієї української родини упродовж 2002-2008 років. Команда фільму намагалася донести глядачам відчуття початку та перспективи, а також повторюваності, повсякденності та плину часу. У стрічці автори шукають відповіді на питання: «З чого складається наше “разом”?», «Які нас тримають зв’язки?». Проєкт розроблявся на резиденції в Центрі міської історії у Львові у 2021.

Марія Стоянова — українська режисерка документального кіно та режисерка монтажу. Відома низкою короткометражних фільмів, серед яких відзначені нагородами роботи «Ма», «Понад Стіксом» та «Друга хвиля». Зараз Марія Стоянова працює над своїм повнометражним режисерським дебютом «Фрагменти льоду».

«Людина»

Фільм режисера Хачатура Васіляна. За задумом фільму, людина прокидається голою у полі. Навколо немає нічого і нікого, лише самотній маяк і дерево. Людина біжить туди в пошуках відповідей.

Хачатур Васілян — український режисер вірменського походження. У 2018 році отримав нагороду на кінофестивалі в Каннах у номінації «Експериментальне кіно» за фільм «Деталі». Він також став режисером фільму «Мій юний принц» на ЛГБТ-тематику, що став його першою повнометражною роботою. 

«Маляр»

Дебютний фільм режисера Сашка Святського. За сюжетом успішний колорист випадково втрачає зір, але намагається залишитись у професії. У нього є учень, він — дальтонік, який у минулому був програмістом. Він допомагає художнику, користуючись досягненнями технічного прогресу. Обставини змушують їх об’єднатись і спільно подолати свої страхи.

Прем‘єра стрічки відбулася на міжнародному фестивалі фантастики в Мілані Sognielettrici. 

«Наша Робосім’я»

Сюжет розповідає про 12-річного Микиту, який після повномасштабного вторгнення в разом із батьками та молодшим братом мусив покинути свій дім у Вугледарі, невеликому шахтарському містечку Донецької області. На новому місці родина кинула всі сили на відновлення головної сімейної справи — клубу для дітей, які захоплюються робототехнікою та програмуванням. Готуючись до головної події — Всесвітньої Олімпіади Роботів, Микита та його партнер по команді Олексій проходять багато спроб та невдач. Але попри все вони активно рухаються вперед, доводячи, що наполеглива праця та пристрасть на шляху до своєї мети може допомогти пережити найважчі часи.

Режисеркою фільму стала Анастасія Тиха — членкиня об‘єднання українських кінематографістів «Вавилон 13». Вона також авторка документальних і короткометражних фільмів «Жінка на сонці», «Діагноз», «Точка на карті» та інших. 

«Оператор Вікторія»

Вікторія — оператор колл-центру служби психологічної допомоги. Вона живе із наркозалежним чоловіком і мріє забрати сина у своєї матері, яка тимчасово виховує його. Чоловік вкотре краде у жінки останні гроші та зникає, а мати хоче відсудити дитину. Вікторія знаходить лише один вихід — покінчити життя самогубством.  Але на самій межі між життям та смертю вона знаходить справжній шлях до себе.

Режисеркою фільму стала Анна Яценко. Вона також сценаристка,продюсерка, співзасновниця кінопродакшену ForeFilms. Зняла короткометражний фільм «Вічність», продюсувала такі повнометражні художні фільми: «Я і Фелікс», «Відблиск», «Люксембург, Люксембург», «Ти – космос», та короткометражні фільми: «Марія», «Хороший хлопчик», «Джордан’96».

«Оптика»

Це історія одного дня Сергія Хатнього – 38-річного ветерана ООС, який по завершенню контракту розпочинає життя з чистого аркуша. Для нього це означає підкорити Київ, примиритися з дружиною та повернути прихильність батька, який відцурався через участь Сергія у війні.

Режисером фільму став Олексій Новіков — коеативний директор фонду «Повернись живим». Фільм «Оптика» — це короткометражний дебют Новікова.

«Поки тут тихо»

Фільм розповідає про молоду пару, Максима та Люду. Вони відірвані від усього світу на одну довгу ніч в готельному номері прикордонного міста. Цієї ночі вони домовляються не говорити про війну. Повністю поглинуті одне одним в своєму маленькому світі вони не помічають, як настає ранок і змушує їх повернутись в реальність.

Авторами фільму стали Новруз Хікмет та Олена Подолянко. Світова прем‘єра фільму відбулася на Кінофестивалі в Сараєво у 2022 році. 

Олена Подолянко та Новруз Хікмет – українські кінорежисери, учасники організації «Сучасне Українське кіно» (СУК). Вони познайомились у 2020 році під час роботи над повнометражним фільмом «La paliciada» режисера Філіпа Сотниченка, на зйомках якого вони обоє працювали, а Новруз також знявся в одній з головних ролей фільму. Їхня співпраця продовжилась у 2021 році на проекті повнометражного фільму  «Hard sub», де Олена та Новруз стали співавторами сценарію, а згодом — співрежисерами короткометражного фільму «Поки тут тихо». За 2022-2023 рік фільм був учасником багатьох  міжнародних кінофестивалів, а також отримав  нагороди за «Найкращий короткометражний фільм» на Batumi International Art-House Film Festival,  а також на фестивалі Lichter Filmfest Frankfurt International. Олена Подолянко також відома роботою над фільмами «Водний світ» та «Літній дім, згодом». Новруз Хікмет є автором фільмів «Сакура», «Кара» та «Марія».

«Прокидаючись у тиші»

У колишніх військових казармах Вермахту нині облаштували табір для біженців з України. Фільм розповідає про подорож дітей, події якої переплітаються з історією казарм. Мить між минулим і майбутнім, війною та тишею, від’їздом та прибуттям, яка пише портрет німецького минулого та майбутнього очима юних головних героїв. Стрічка отримала спеціальну нагороду за найкращий короткометражний фільм у програмі Generation Kplus на Берлінському кінофестивалі.

Режисеркою фільму стала Міла Жлуктенко, відома також роботою над фільмами «Брак абрикосів», «Оперні окуляри» та «Аралкум». Вони були показані на Локарнському та Сан-Себастьянському фестивалях, а також на кінофестивалі Visions du Réel у Ньйоні.

«Річниця»

Головна героїня стрічки відзначає річницю весілля. Келихи наповнюються вином, а святкові тарілки — тушкованкою. Це перший ювілей без коханого — спільній вечері завадила війна. Жінка зберігає пам’ять про свого чоловіка у спогадах — єдиних дорогоцінних речах, що вціліли.

Режисерка фільму — Анна Гончарова, студентка магістратури у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення.

«Сусід по кімнаті»

Максим та Артем – сусіди по кімнаті. Артема виключили з університету і вже завтра він їде додому. Чи буде сказано останнє слово і чи є в цьому сенс?

Режисером фільму став Євген Слупчук, який також зняв під час війни короткометражний фільм «День Неостанній». 

«Театральна»

Фільм розповідає про Тимофія — маленького кишенькового злодія. Він живе своє звичайне життя, поки раптом не закохується у чергову по станції Театральна.

Режисеркою фільму стала Анна Панасенко, яка також була скрипт-супервайзором фільму La Palisiada, акторкою у фільмі «Дисперсія» та режисеркою фільму «20-11-7».

«Територія»

Іронічний фільм про те, як студенти-документалісти приїхали до української провінції знімати фільм-викриття про місцеву сміттєву мафію. Щоб їх не вивели на чисту воду, вони вдають, що знімають звичайний радянсько-подібний репортаж про місцеве сміттєзвалище. «Сміттєвий барон» відразу розуміє, що головна мета фільму — очорнити його. Однак, увага тільки тішить чоловіка, бо він сприймає фільм як чергову нагоду показати свою владу та силу на його території.

Режисер фільму — Мішель Ладес, також відомий роботою над короткометражними фільмами «Наждак» та Baramoshkin.

«Чорнобиль 22»

В окупованій Чорнобильській Зоні відчуження анонімний інформатор Збройних сил України таємно фільмує пересування російських військ. Працівники ЧАЕС обговорюють свій досвід перебування на окупованій росіянами атомній електростанції. У цьому епізоді російського вторгнення переплітаються катастрофічні сценарії з минулого та теперішнього.

Над фільмом працювали режисер Олексій Радинський та продюсерка Люба Кнорозок у межах проєкту «Розплата. Свідчить Україна». Стрічка здобула головний приз на 69-му Міжнародному фестивалі короткометражного кіно в Оберхаузені.

Олексій Радинський — український режисер і публіцист. Роботи Радинського здобули нагороди низки міжнародних кінофестивалів. 

Лавреати будуть обрані шляхом глядацького голосування. Автор найкращої української короткометражної стрічки отримає від оргкомітету фестивалю грошовий приз у розмірі $500.

«Миколайчук Open» — фестиваль глядацького кіно, присвячений українському актору та режисеру Іванові Миколайчуку. Вперше подія відбулась у червні 2022 року на підтримку національної кіноіндустрії. Тоді на фестивалі було показано 10 українських фільмів, які ще не були в прокаті, а також ретроспектива Мантаса Кведаравічюса і фільм «Така пізня, така тепла осінь» Івана Миколайчука. Цьогоріч фестиваль відбувається вдруге та розширює програму.

---

Читайте також: Docudays UA оголосили програму короткометражного конкурсу