«Я нормально»: слухаємо релізи четвертого тижня травня

Як мінімум, три перевидані українською альбоми, поп від Тучі, фіт Tember Blanche і To Eternity, оновлений трек Парфенюка, перший сольний кліп Бармалія і навіть маленька бджілка залетіла в цю добірку — зібрали релізи цього тижня. Цього разу коментують головний редактор LiRoom Олексій Бондаренко, новинарка Дарія Борисович, музичний оглядач Артем Рісухін і smm-менеджерка LiRoom Настя Головань.

Криваве Забазарєво — LP Підорасіщєво

26 травня гурт у співпраці із гітаристом Євгеном Турчиновим випустив альбом Підорасіщєво. Це агресивно-ліричний рок-шансон із текстами на соціальну й політичну тематику. Головний редактор LiRoom Олексій Бондаренко послухав альбом й у своїй рецензії розповідає, чому, попри всю неоднозначність платівки такої музики має ставати більше.

Wentseat — LP Dichroic

В альбомі гурт зобразив образи антиутопічного світу й описує «суворий контроль та маніпуляції, якими піддані громадяни». На створення альбому музикантів надихнули оповідання Джорджа Орвела. 

Дарія Борисович вже послухала альбом і каже, що платівка їх схожа на щось середнє між Three Days Grace і Сержем Танк‘яном й через це трохи скучнувата.

The Pamphlets — EP Svit Na Doloni

Дебютний мініальбом є рефлексією на події та емоції в різні періоди життя учасників гурту. Більше про альбом та кожен трек на ньому читайте у рубриці «Пісня за піснею».

Джозерс — LP Абсолютна брехня

Джозерс завершили сезон перевидань й випустили українською мовою альбом 2019 року Абсолютна брехня. Музиканти кажуть, що пісні прискіпливо покращені. Крім того, Джозерс анонсували всеукраїнський тур разом з Lykho.

Настя Головань вважає, що Абсолютна брехня  ідеально підходить для першого знайомства з Джозерсами.

«На “Катастрофах”, як на мене, одному з найбільших хітів альбому, з‘являється Максим Іщенко зі small depo — цікаво, чи це одноразова акція, або все ж варто очікувати на новий матеріал від постпанкерів», — додає вона.

plaaaato — LP Два

Запорізькі шугейзери перевидають свої колись російськомовні роботи в оновленому звучанні. «Два» — останній рімейк із серії, пісні були записані перед повномасштабним вторгненням. Настя Головань каже, що можливо, від того вони звучать дещо тривожно, ніби передуючи страшним подіям.

Валя Самурай — LP Сонце більше не дарує посмішки (Перевидання)

Як тру представник молодіжної хвилі, Валя записав альбом на 11 пісень загальною тривалістю 12 хвилин 23 секунди.

«Пісні звучать як саундтрек до раптової вечірньої попайки: ми не знаємо, як жити, але намагатимемося», — коментує Настя.

Тиск — Бішкек 

Це спільна робота електронної формації Тиск з українським ілюстратором Олесем Дерегою. 

«Це мікс турових спогадів та анімацій з качовим бенгером, перевіреним танцполами як електронних клубів, так і великих фестивалів», — пояснюють у формації. 

Бішкек відкриватиме ЕР Before, що вийде в червні цього року.

To Eternity, Tember Blanche — Я тебе не чую

За словами виконавців, це пісня з теплим літнім вайбом, що висміює бажання людей не робити нічого та мати все. Трек виконаний двома мовами — українською та англійською.

«На останньому Зорепаді релізів Tember Blanche розповідали, що тепер займуться активним випуском різних фітів. Це перший із них. Дві торішні тікток-сенсації об’єдналися і випустили дійсно напрочуд легкий трек із приспівом, який одразу в’їдається в мозок та трохи хуліганським фіналом. Свіжа, літня пісня — в пресрелізі не збрехали», — коментує Олексій Бондаренко.

Andrux — Кімнати

Це історія стосунків двох неідеальних людей, в яких непропрацьовані травми заважають близькості та отруюють кохання. Головними героями відеороботи стали сам співак і його хлопець, а кліп на пісню зняв режисер Юрій Двіжон.

Туча — ДекаДанс

Туча випустила кліп на пісню ДекаДанс. Режисером став Ілля Дуцик. 

Це перший реліз, де виконавиця змінює напрям жанру зі звичного рейв-звучання на поп, а також експериментує з етномотивами та оспівує сучасну реальність. 

Олексій Бондаренко каже, що це дуже вдалий хід для Тучі:

«Так могла б звучати Настя Каменських, якби дійсно намагалася у творчість на латиноамериканській основі, а не в кон’юнктурний регетон. Особливо чіпляє легка хаотична труба та прискорення наприкінці треку. Не так часто в українській (а тим паче поп) музиці зустрінеш трек із bpm, який змінюється по ходу пісні».

Андрій Бармалій — Я нормально

Київський саксофоніст Андрій Бармалій випустив перший в сольній кліп на Я нормально, а також анонсував вихід майбутнього альбому. Режисером відеороботи став Вадим Пінягін.

Олексію Бондаренко пощастило почути першу частину майбутнього альбому: «Ніяк не вирішу, називати це “джаз-н-бас” чи “драм-н-джаз”. Але що однозначно — це талановите, харизматично, естетично і складно. І хочеться вірити, що на таку музику в Україні уже є свій слухач».

Антитіла — Мій сокіл 

Гурт Антитіла випустив саундтрек до німецької комп‘ютерної гри Death from Above про операторів безпілотників ЗСУ — Мій сокіл (Death from Above). 

Написати пісню для онлайн-гри в Антитіл попросила IT-компанія з Німеччини. Вокаліст Тарас Тополя зазначив, що Мій сокіл — це найважча пісня за звучанням та аранжуванню в дискографії гурту. Більше — за посиланням.

Дарія каже, що це доволі динамічна, втім типова для Антитіл робота.

Крихітка — Ланцюг

Гурт Крихітка випустив кліп на пісню Ланцюг у колаборації з фондом «Повернись живим», аби привернути увагу суспільства до реабілітації ветеранів. 

Parfeniuk — Провела екскурсію 2.0

Сингл став тікток-хітом і завірусився ще до виходу. Тоді навіть сама пісня без відеоряду набрала понад мільйон переглядів на YouTube. Але виконавець видалив ту версію треку й випустив оновлену пісню Провела екскурсію 2.0 та кліп на неї. 

maxandruh — Вівці, мої вівці

Електронний виконавець maxandruh випустив авторську електронну версію української народної пісні Вівці, мої вівці. В основу треку увійшла інтерпретація Михайла Гринишина, виконана 1958 року. 

Музичний оглядач LіRoom Артем Рісухін назвав композицію сміливим, актуальним та по-своєму чуттєвим переосмисленням пісні Гринишина.

Overa Breaux — Естетика

Новий артист лейблу Black Beats презентував, за його словами, «легкий теплий ритм-н-блюз, сповнений тугою за літнім часом, роздумів про кохання та пошук краси в усьому, що нас оточує».

Апатія, Re-read — Зітри 

Настя Головань каже, що Катя Мікотова з гурту Re-read додала свої меланхолійні нотки до депресивного Апатії, і тепер трек Зітри справедливо може претендувати на гімн українських емобоїв 2023.

МеріЛінор — Твоє плече

Артем Рісухін вважає МеріЛінор одним із найгірших гуртів Дніпра. 

«Я не знаю, чому сам гурт не в змозі собі в цьому зізнатися. Особливо це стосується вокалу TJ Hinako, який важко слухати, і ще важче сприймати разом із римами плече-пече. “Твоє плече” продовжує рух по спіралі пост-росроку 00-х, музичне хобі людей, яке зайшле занадто далеко. Єдине в цій пісні, що не викликає болісних відчуттів — це партія піаніно (нехай і явно навіяна саундтреками Марко Белтрамі)».

Dobryva — Візьми це

Олексій каже, що це звучить як Монатік на мінімалках. 

«Ще не достатньо глибоко, щоб сприйматися, як велика попмузика. Але вже достатньо стильно, фанково-електронно і якісно, щоб грати на елітних корпоративах».

Grosu — Грозами

Ого, Аліна Гросу. Жу-жу-жу маленька бджілка виросла і співає про кохання.

Олексій Бондаренко: «Яна згадала про бджілку, але з того часу вундеркінд української естради Аліна Гросу пройшла величезний шлях трансформацій через усю можливу попсу, БДСМ-поп “Хочу я баса” та латексні костюми в продюсерському центрі Лепса, і от, пройшовши повне коло, вона повернулася до кон’юнктурної української попси для телеканалу М2. Мені важко уявити людину, яка б хотіла слухати таку музику цілеспрямовано, але цим можна забивати ефіри. Ну і та, прикольний звук труби в програшах».