Нижній Зал в Театрі Ляльок — це театральний майданчик і концертний зал у Львові, в якому представляють незалежну, і часто некомерційну культуру.
На сцені Нижнього Залу виступали Пиріг і Батіг, Пенсія та інші виконавці. Ницо Потворно дав там свій перший львівський сольник (і зібрав два солдаути поспіль!). Там читали лекції про український андерграунд 90-х, проводили музично-поетичні вечори Шевченка та вчили танцювати традиційні танці. І, звичайно, збирають гроші на ЗСУ. З квітня 2022 року до квітня 2023 на 74 подіях Нижнього Залу зібрали понад мільйон гривень на потреби української армії.
Як з’явився проєкт, з якими викликами під час діяльності простору зіштовхується команда Нижнього залу та як організовують події — розповідаємо у цьому тексті разом з артдиректоркою та керівницею майданчика Марічкою Чічковою.
З чого все почалося?
Нижній зал в Театрі Ляльок розпочав свою діяльність в кінці 2020 року. Назва з’явилася від розташування концертного майданчика — Львівського академічного обласного театру ляльок, за підтримки якого і відбувається діяльність Нижнього Залу, зокрема за підтримки його директорки — Уляни Мороз. Першим івентом майданчика став фестиваль «Розколяда» у січні 2021 року. Тоді ще діяли карантинні обмеження та команда хотіла подарувати людям можливість зібратися разом, послухати музику та поколядувати у різдвяний період.
З того часу Нижній Зал став культурним хабом, де проводять концерти, вистави, лекції та інші події. Від початку повномасштабного вторгнення концертний майданчик долучився до підтримки ЗСУ: від 25% відсотків коштів із проведених подій перераховують на потреби української армії.
Повага до музики й підтримка локальної культури
Автори проєкту хотіли створити місце, куди люди йдуть насолоджуватися культурою. Основну концепцію Нижнього Залу Марічка Чічкова описує, як «музика без котлети».
«Я, як музикантка, не люблю виступати перед людьми, які їдять. Я розумію, що це, можливо, одна з функцій музиканта — розважати людей під час того, як вони їдять чи святкують. Але для мене дуже важлива повага до музики й повага до будь-якого мистецтва. Коли ти співаєш суперніжну пісеньку, тихеньку, і чуєш, як цокають стаканчики — це жахливо».
Команда також хотіла підтримати локальну культуру й дати майданчик виконавцями, які ще не мають можливості виступати на великих сценах, типу львівського !FestRepublic. Так з’явився проєкт «Зріз» — серія живих концертів та подкастів нішевої музики. Серед артистів, які виступали у Нижньому Залі — акустичний інді-гурт, який працює із поетичними текстами й не є дуже медійним Три кроки в ніч; гурт Родовід, що існує понад 30 років та досліджує традиційну музику Західної України; Ігор Цимбровський, який 30 років не виступав на сцені та інші.
«Не так багато майданчиків в Україні готові приймати музикантів, які ще не є на піку популярності. Це швидше якийсь вихід з моєї ж особистої потреби, тому що мені колись було надзвичайно складно знайти місце, де виступити. І це не лише у Львові, а й в будь-якому іншому місті», — розповідає Марічка Чічкова.
Проте у Нижньому Залі виступають не лише нішеві музиканти. Blooms Corda, Kurs Valüt, Пиріг та Батіг, Артистка Чуприненко, Андрій Бармалій разом із Олександром Явдиком — теж були на сцені Нижнього Залу.
«Якщо твоя музика класна і щира, то чому би не виступати?», — каже Марічка.
Команда, яка заснувала Нижній Зал, і раніше займалася просуванням української музики. Зокрема, Марічка Чічкова є співзасновницею Свята Музики й каже, що ця подія — чи не найбільший комерційний фестиваль в Україні: близько 40 локацій та понад 100 музикантів, серед яких і українські, і іноземні.
Свято музики (Fete de la Musique) започаткували ще у 1982 році у Франції. Його мета — залучити виконавців незалежно від стилю і напрямку, досвіду та віку задля популяризації музики. Взяти участь можуть професіонали та аматори, відомі колективи та вуличні гурти, оркестри й поодинокі музиканти.
Щорічно Свято відбувається 21 червня водночас у 120 країнах та 1000 містах, серед яких і Львів. Це єдине українське місто, яке офіційно затверджене «Fete de la Musique», як учасник Свята.
Детальніше про історію започаткування фестивалю в Україні та особливості реалізації події в умовах повномасштабної війни Марічка Чічкова розповіла у нашому матеріалі за посиланням.
Виклики під час створення простору
Марічка назвала два найбільших виклики Нижнього Залу: брак коштів та сусіди. Якщо говорити про фінансування, то його покривають або гранти, або 25% від прибутку майданчика. А щодо сусідів: приміщення знаходиться в будинку, де частково є житлові квартири, і не всі жителі завзято ставляться до підтримки локального мистецтва:
«Сусіди кричать, щоб ми йшли танцювати деінде. Наприклад, на початку повномасштабного вторгнення, відбувалися танці з колективом “Дриґ”. Це команда, яка навчає традиційних танців, і цим вже третій рік поспіль збирає на ЗСУ. А наше приміщення є бомбосховищем, куди спускалися сусіди під час тривог. А там люди в бомбосховищі танцюють, ну що в цьому поганого? А це заважало сусідам».
Було й таке, що сусіди викликали поліцію через гучні концерти. Але такі випадки були на початку повномасштабного вторгнення, коли рівень напруги в суспільстві був вищим. Зараз, як розповідає Марічка, все спокійніше.
Ще один виклик Нижнього Залу зараз — це те, що люди перестали ходити на концерти. З початком повномасштабного вторгнення збільшилася зацікавленість українськими виконавцями, але подій настільки багато, що це губиться в інформаційному потоці — завелика інформаційна насиченість:
«Якщо виконавець класний і добре прорекламований — люди будуть приходити хоч війна, хоч карантин, хоч ще щось. Інше питання, що зараз значно складніше, ніж 10 років тому рекламувати події. Хоча, здавалося б, є соціальні мережі, які цьому сприяють. Але промо івентів настільки багато, що вони просто губляться у потоці. У кого кращий менеджмент — на тих виконавців і приходять».
Як відбувається підбір подій для майданчика?
У кожного напрямку є свій менеджер. Аліса Бондаренко — знавчиня української андеграундної музики, яка шукає нішевих артистів. Завдяки їй у Нижньому Залі виступали Ігор Цимбровський, Фоа-Хока, Rudnic Ore та відбулася серія лекції про український андеграунд з Владом Яковлевим.
Джонні Дивний (Андрій Гандзюк) доєднався до команди Нижнього Залу пів року тому та відповідає за хіп-хоп сцену. Театральними подіями займаються актори Владислав Георгішан та Валентин Гура.
«Події висуваються на загальне обговорення і ми колегіально вирішуємо, потрібно нам це чи ні. Піарниця говорить зі свого боку, звукач і світляк говорять з іншого боку, у кожного своя думка».
Окрім самостійного підбору митців, Нижній Зал співпрацює із фестивалем Файне місто та лейблом Kontrabass Promo.
Чітких критеріїв відбору митців немає, але, Марічка розповідає, що у проведенні виступу точно відмовлять артистам з російськомовною музикою та кавер-гуртам:
«Чесно кажучи, це швидше по відчуттях і по якомусь внутрішньому голосу команди, ніж якісь чіткі критерії. Точно не російська, точно не кавери. Точно ми не робимо вечірки на день студента чи день інженера, наприклад. Ми робимо винятково концерти авторської музики з авторським підходом».
Куди йдуть донати?
Кожна подія Нижнього залу є благодійною: від 25 відсотків від продажів квитків віддають на збори або благодійні фонди.
Якщо артист має власний збір або допомагає закрити чийсь — то гроші віддають безпосередньо туди. Якщо музикантам не принципово, куди підуть кошти — їх віддають на фонд Musicians Defend Ukraine.
Чого чекати від Нижнього Залу у майбутньому?
Конкретних цілей команда не ставить. Хочуть бачити різноманітних музикантів на локації, щоб українська музика була дуже якісна і дуже різна.
«Мені хочеться, щоб музика була більш доступна і менше пов’язала в комерцію, тому що часто вона вбиває музику».
На власні очі побачити концепцію «музики без котлети» можна 12 травня на виступі фіналістів Нацвідбору-2024 — Nahaba.
Проєкт «Strategic Media Support Program» реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки People in Need (PIN) та Pioneer Foundation.
Читайте також: Як звучить Харківщина: плейлист від Люка та Ліруму
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: