Рівно рік тому президент Володимир Зеленський доручив премʼєр-міністру Денису Шмигалю знайти заміну міністру культури Олександру Ткаченку. Парламент підтримав його відставку, а 28 липня виконувачем обов’язків став перший заступник міністра Ростислав Карандєєв.
На початку вересня з’явилися чутки, що відомство може очолити Юлія Федів, але міністеркою ні її, ні когось іншого так і не призначали. Тож уже рік в Україні немає міністра культури, а виконувачем обов’язків залишається пан Карандєєв. Ті, хто давно працює в культурній сфері, знають його імʼя, адже він був радником і заступником міністра культури з 2015 року. Більше про Карандєєва розповідали тут.
Як минув цей рік? Швидко. З відчутних змін — мемів про Мінкульт стало менше, а це, дозволю припустити, багато що говорить про ексміністра Ткаченка. А ось по усьому іншому спробуємо швидко пробігтися і вам переказати (спойлер: не обійшлося й без скандалу).
Збільшення бюджету та «тища» гривень на книжки
За кілька днів після призначення Ростислав Карандєєв озвучив перші кроки на новій посаді та заявляв, що готовий боротися за посаду міністра.
Одним з пріоритетних завдань Карандєєва була підготовка проєкту бюджету на 2024 рік. У вересні Мінкульт попросив у Кабміну 8 млрд грн на 2024 рік. Це на 160 млн грн менше за бюджет на культуру у 2023-му. Але уряд вирішив збільшити фінансування і виділив на 2024 рік 10,2 млрд гривень — це майже на 2 млрд гривень більше, ніж у 2023.
Також з’явилися нова програма підтримки для сфери книговидання.
Наприкінці січня Карандєєв анонсував програму, що передбачає субсидії для книгарень та видачу сертифікатів для безплатного придбання книг повнолітнім українцям. 17 червня Володимир Зеленський підписав закон і тепер українці, які досягли 18 років з 1 січня 2024 року, отримають сертифікат у «Дії» на суму 908 грн для придбання електронних, паперових, аудіокниг та книг для осіб із порушенням зору.
Також Карандєєв згадував про розробку програми щодо підтримки української мови, але без деталей. У березні 2024 року уряд її схвалив. До 2030 року 100 % держслужбовців та посадових осіб мають володіти державною мовою. Додаткові цілі програми: 80 % українців у родині та побуті розмовляють українською, а частка україномовного культурного продукту збільшується з 55 % до 85 %.
Відставка Ткаченка відбулася на фоні бурхливого обговорення щодо виділення коштів держбюджету на фінансування Музею Голодомору (понад 500 млн грн). Карандєєв казав, що планує провести технічний аудит Музею. До сьогодні це залишилося в планах. 18 липня Верховна рада підтримала створення експертної та наглядової рад у Музеї Голодомору.
Тоді Карандєєв також говорив, що лише третина штатної чисельності працівників міністерства реально зайнята людьми й бракує майже 200 необхідних працівників, а «деякі» напрями потребують фактично створення з нуля. Чи почали відновлювати роботу ці напрями й чи вдалося закрити ці місця — досі невідомо.
Бронювання митців
А ось власне і скандал. У квітні стало відомо, що Мінкульт вніс цирки, національні театри, ансамблі, оркестри, телерадіокомпанії та низку освітніх інституцій до переліку критично важливих установ для функціонування економіки. Навколо цього одразу здійнявся хейт і критика. Карандєєв же пояснював, що «якщо держава створила державні заклади культури, значить вони важливі. Тобто це заклади, створені для виконання загальнодержавних функцій». Він також вважає політику щодо мобілізації митців не до кінця грамотною і виваженою.
Зауважимо, що з початку повномасштабного вторгнення алгоритм бронювання працівників сфери культури не змінювався. Схема працює так: Мінкульт формує і верифікує список, який надає заклад культури. Це перевіряє Генштаб та Мінекономіки. І якщо все гаразд, то працівники отримують бронь на 6 місяців. А тоді все повторюється.
Низка скандалів була й навколо виїзду митців і медійників за кордон. Карандєєв каже, що не повертається менше ніж 1 %.
У березні 2023 року з Туреччини не повернувся стендапер Андрій Щегель, у грудні того ж року — ведучий «24 каналу» Олексій Печій. На фоні цього в Мінкульті заявили, що підготували більш жорсткий порядок отримання дозволів на тимчасовий виїзд за кордон чоловіків призовного віку.
Зокрема українські митці та діячі культури мають підтверджувати наявність військового обліку, контракти, а після повернення — звітувати Мінкульту. Втім, звітність вимагають лише від закладів культури, фізичні особи не зобов’язані це робити.
«Обов’язково має бути запрошення з іноземної сторони, якщо це юридична особа, має бути наказ про відрядження, має бути зобов’язання про повернення, має бути реєстрація в територіальному центрі комплектації. Але, як і в будь-якому іншому процесі, ми не застраховані від обману», — пояснював Карандєєв.
Мінкульт лише сприяє виїзду й не відповідає за подальші дії людини.
Протидія дезінформації, робота з музеями й нематеріальною спадщиною — пріоритети Мінкульту
Також Ростислав Карандєєв казав, що протидія російській дезінформації в Україні та у світі, поширення українських наративів — залишається основним пріоритетом Мінкульту. У березні навіть обговорили план виконання Стратегії інформаційної безпеки, але як конкретно йде робота в цьому напрямку — невідомо.
Серед пріоритетів — також робота із нематеріальною спадщиною та музеями. 9 серпня 2023 року Верховна Рада прийняла законопроєкт і тепер у разі реорганізації музею подальшу долю колекції треба узгоджувати з Мінкультом. У міністерстві кажуть, що це допоможе зберегти музейний фонд, забезпечити прозорість процесів реорганізації й таким чином не допустити можливість прихованої ліквідації музеїв через ці механізми.
А новий закон про меценатство має залучати фінансування для збереження української нематеріальної спадщини. Розроблений законопроєкт Мінкульт презентував 12 липня 2024 року. Він потрібен, щоб збалансувати недостатнє фінансування сфери культури й нечітке регулювання меценатської діяльності.
15 липня Мінкульт повідомив про появу першої національної команди зі швидкого реагування та порятунку культури України, а також створення регіональних мереж рятувальників культури.
Як це працюватиме на практиці — поки неясно, наразі провели тренінг і сформували команду, яку підготували до надзвичайних ситуацій. Надалі групи мають обстежувати пошкоджені пам’ятки, документувати, оцінювати ризики, здійснювати заходи безпеки тощо.
Маленька перемога: нова голова Українського культурного фонду
На цей рік також і припали чергові вибори нового складу Наглядової ради Українського культурного фонду та голови УКФ. Останні роки навколо УКФ було чимало скандалів (більше про це ми розповідали тут), тож і цього року діячі культури закликали проконтролювати справедливість виборів.
У лютому Мінкульт затвердив новий склад Наглядової ради УКФ — туди увійшли Володимир Шейко, Олеся Жураківська, Богдан Логвиненко, Володимир Bоробей, Олександр Книга, Юрій Савчук, Богдана Півненко, Вікторія Ярмощук. 6 березня Мінкульт призначив головою Наглядової ради Українського культурного фонду Наталію Кривду, докторку філософських наук та експертка УКФ.
І це була маленька перемога для української культурної спільноти. В інтерв’ю для Лірум пані Кривда наголошувала, що новий склад Наглядової ради був для неї ключовим і якби до складу увійшли люди з неоднозначними цінностями чи репутацією, чи залишився склад ради з попередньої каденції — вона не погодилася б працювати за жодних умов.
Також у квітні Мінкульт уперше за 20 років змінив керівника Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. З 2004 року театр очолював Михайло Захаревич.
Артисти театру надіслали в Мінкульт лист із проханням призначити керівником колишнього міністра культури та нинішнього голову Шевченківського комітету Євгена Нищука. Так і зробили. Призначення відбулося без конкурсу (правила воєнного стану дозволяють ухвалювати такі рішення).
Мільйони на серіали та (не)актуальність телемарафону
У час війни Мінкульт відповідає не лише за сферу культури, а й за медійну складову: виробництво медіаконтенту, канали іномовлення, фінансування медіаконтенту для телебачення. Власне, за все це їх і критикують.
Торік звільнення Ткаченка відбулося на фоні скандалу навколо виділення коштів на серіали, зокрема 33 млн грн на серіал Юрія Горбунова про СМТ «Інгулець». Це була найдорожча закупівля. Детально про це я розповідала ось тут. Після звільнення Ткаченка Горбунов розірвав контракт на зйомки серіалу. Журналістка Дарина Синицька для видання «Детектор медіа» дослідила, що з іншими продакшенами угоду не розірвали, а деяким із них навіть виплатили кошти на початок роботи. У вересні Мінкульт поновив замовлення фільмів та серіалів і замовив 13 нових проєктів на 50 мільйонів гривень.
Загалом у 2023 році Мінкульт заплатив майже 300 млн грн за виробництво українських серіалів і кіно для телеканалів «Дім» і «FreeДом». Детально про всі проєкти та що вже можна подивитися — читайте в матеріалі наших колег із «Детектор медіа».
Дискусії точаться і навколо телемарафону «Єдині новини». У квітні Мінкульт підтвердив телеканалам, які беруть участь телемарафоні, статус критично важливої для функціонування економіки й забезпечення життєдіяльності населення в особливий період організації.
Попри критику і втрату актуальності, телемарафон усе ще транслюють і розпускати не збираються. У травні Карандєєв сказав, що Мінкульт працює над зміною формату телемарафону. Втім деталей не розкриває. Водночас у Мінкульту немає повноважень скасувати телемарафон, це може зробити лише президент.
Чи потрібен нам міністр культури?
На початку березня 2024 року вкотре пішли чутки про чергове переформатування або ж ліквідацію Мінкульту. Питання «чи треба Україні міністерство культури?» поставало вже не раз і зводилося до того, що треба. Думки щодо роботи й потрібності Мінкульту можете почитати в матеріалах наших колег: тут, тут і тут.
Заступниця міністра культури у 2022–2023 роках та культурна менеджерка Галина Григоренко казала, що якщо Мінкульт зникне як окремий орган, то й політична вага культури в уряді буде пасти задніх. А це може стати червоним прапорцем для партнерів і донорів із-за кордону. Крім цього, саме Мінкульт займається питаннями повернення втраченої культурної спадщини, відновленням Українського культурного фонду, плануванням евакуації музейних колекцій та експонатів.
Тож Мінкульт потрібен. Питання в іншому — чи може Мінкульт успішно працювати з вічним в.о., чи потрібне все ж призначення повноцінного міністра?
Щоб оцінити діяльність Ростислава Карандєєва сповна, треба дочекатись річного звіту.
Але не можна сказати, що за цей рік після відставки Ткаченка не робилося нічого: ввели програму підтримки книговидання, розробляють законопроєкти. Мінкульт навіть поліпшив комунікацію з культурною спільнотою, принаймні почав чути їх (зміни в УКФ та призначення Нищука). Водночас далі виділяються кошти на сумнівні телесеріали.
Карандєєв є виконувачем обов’язків. Він не має права голосувати під час засідань уряду, а ще питання в тому, наскільки серйозно його сприймають на міжнародному рівні і якою є вага меседжів, що він транслює. Про це він говорив і сам:
«Це важливо в роботі з тими, хто працює з Україною і готовий виділяти потрібні кошти на підтримку ініціатив у сфері культури, в інформаційній сфері. Усе ж таки для них має значення, чи ти міністр, чи ти т.в.о».
Варто також зауважити, що разом із міністром зазвичай йдуть і всі його заступники. Цього разу так не вийшло. З призначенням Карандєєва пішли дві заступниці Ткаченка — Галина Григоренко та Катерина Чуєва. Інші ж досі працюють разом із Карандєєвим. До керівництва Мінкульту входять заступник міністра Тарас Шевченко, заступниця міністра Анастасія Бондар та державний секретар Юрій Бондар. Якщо міністром призначать когось іншого, то швидше за все, буде й нова команда.
Тож питання призначення залишається актуальним. Міністр потрібен і було б добре, аби він мав вплив на урядовців. З початку повномасштабного вторгнення точиться дискусія про доцільність витрачання державних грошей на утримання культури. Коли йдеться про скорочення бюджету, то саме витрати на культуру зрізають першими. Роль міністра в тому, аби таки залучити кошти й відстояти хоча б поточний рівень витрат. Якщо ж міністр не суб’єктний чи некомпетентний — зробити цього не вийде. Ну й добре було б, якби міністр мав діалог із культурою спільнотою, а не закривав на неї очі.
Читайте також: Професія, якої не знайдете у титрах: хто такі шоуранери і чому вони нам потрібні
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: