19 найкращих українських альбомів 2019 року

Уже шостий рік поспіль ми підбиваємо підсумки року та обираємо найкращі українські альбоми. Щороку ми намагаємося вдосконалити систему оцінювання. 

Ми прослухали близько 130 повноформатних альбомів, 100 міні-альбомів, оцінили близько 300 синглів та подивилися близько 400 кліпів. Ці цифри – продуктивність української музичної індустрії 2019 року.

Альбоми ми оцінювали так: спочатку із 230 платівок ми обрали лонглист у 50 альбомів, які отримали схвальні відгуки від редакції. Потім зібрали їх в окремий документ, у якому оцінили за трьома критеріями – Соціалізація, Кваліфікація та Суб’єктивізація. Якщо простішими словами – наскільки альбом потрапляє у цільову аудиторію, якісно зроблений та привносить щось нове в рамках свого жанру. Ці критерії вигадали не ми, а запозичили із монографії «Культура в підмурках громадянського суспільства» П.Ґілена та Т.Ляйстера. 

Після того, як ми отримали фінальні 19 місць, редакцією ми підкоригували список під наше уявлення про найкращі роботи цього року. В оцінюванні брали участь Льоша Бондаренко, Катерина Ятель, Артем Рісухін, Лєра Пірус, а також, на етапі формування шортлиста, Ярослав Муха.

Згодом ми також випустимо вже традиційний топ-10 українських міні-альбомів.

---

Читайте також: 

> 18 найкращих українських альбомів 2018
> 17 найкращих українських альбомів 2017
> 16 лучших украинских альбомов 2016 года
> 15 лучших украинских альбомов 2015 года
> 14 лучших украинских альбомов 2014 года

---

Також ми випустили й інші підсумкові матеріали року, зокрема топ найкращих міні-альбомів 2019-го, топ улюблених закордонних альбомів, плейліст українських пісень та тести на знання подій в українській музиці та найкращих кліпів. 

---

19. TVORCHI – Disco Lights

Другий альбом тернопільських музикантів TVORCHI – це дев’ять легких, танцювальних хаус-композицій, які можуть стати приємним доповненням до будь-якої вечірки. Disco Lights – ніби відголос Moderat, Sohn, Kiasmos, Джона Гопкінса та ще великої кількості схожих виконавців.

Хоча звучання та напрямок важко назвати революційно новим, реліз залишає приємне враження та бажання пританцьовувати під усі композиції.

Звернути увагу на: Want U, Мова Тіла

Лєра Пірус

18. [O] – Суперінтроверт

Суперінтроверт – futurepop здорової людини. Альбом сповнений експериментами, нетривіальними музичними засобами та цікавими побудовами композицій. У піснях відчувається вплив Жанель Моне, Торо і Муа, Френка Оушена та багатьох інших представників сучасної інтелектуальної поп та R&B музики.

Загалом, із цим релізом прослідковується очевидний розвиток гурту і вже видно напрямок, який узяли музиканти – небанальна танцювальна музика, яка має на меті не лише розважити, але й підняти важливі для авторки питання.

Звернути увагу на: Поясни, Чую

Лєра Пірус

> Читайте також: Пісня за піснею. Гурт [О] розповідає про дебютний альбом

17. Backchat – Backchat

Після восьми років очікування, київський хардкор/метал гурт Backchat повернувся з однойменним лонгплеєм. Такі великі паузи у творчості завжди максимально підвищують ризики, що альбом стане або неактуальним, або самоповтором, або глобальною помилкою. Не будемо тицяти пальцем, але Джеймс Мейнард Кінен — ти знаєш, про кого ми.

Backchat одразу ж розвіює усі побоювання. Він починається зі шторму An Everlasting Storm. Проноситься люттю треку The Leading Star, щоб зробити перепочинок на несподіваній баладі The Night with No End. Саме тут, після першої половини альбому, слухач нарешті може видихнути та оцінити, наскільки вдало Backchat повернулися із небуття. Друга половина альбому добиває динамічними треками на кшталт Glow та May the Road Rise to Meet You, що переходить у постметал на коді. Backchat — одне з найвдаліших українських повернень у 2019.

Звернути увагу на: The Night with No End, The Games We Play

Артем Рісухін

16. Zitkani – Береги

Я скаржуся на спекуляцію українською народною творчістю – артисти не заморочуються над інтерпретацією фольклору, а плодять п’ятнадцять версій Вербової дощечки. У цьому мало творчості та ще менше новаторства.

На тлі фолк-симулякрів Zitkani виділяються: у вокалі відчувається джаз більше, ніж народність, а в музиці – експерименти артистів, яким просто невтямки наші кліше. Через це альбом слухати цікаво, ніби зустріти колишнього однокласника, який неочікувано заплів дреди та розкачався.

Найкращий приклад новаторства у межах традиції – це авторський Мовчать Боги, в якому замішано все: від слов’ян до скандинавів та кельтів.

Звернути увагу на: Мовчать Боги, Річка

Катя Ятель

15. Alina Pash – Пинтя: Гори

Аліна Паш задовго годувала синглами, даючи собі час на розкачку живих виступів та формування пулу очікувань від слухача. План вдався частково: якість лайвів виросла на голову з часів торішнього Hedonism, але й враження чогось нового від нарешті випущеного альбому зникло. Попри це, Пинтя: Гори – концептуально вивірена, хуліганська платівка, у якій достатньо й закарпатського фльору, й хіп-хоп вставок, й електроніки, і поп-музики. Найкращий трек альбому Bosorkanya – це взагалі звабливе шаманство чистої води, а не реліз.

Звернути увагу на: Bosorkanya, Bitanga

Катя Ятель

14. Yah – Zen Rhymes

Альбом про смерть? Чудово! Альбом на основі реальних історій з життя? Так! Емо та інді-рок? Звісно ж. Дебютний лонгплей київського гурту Yah – один із найкращих українських рок-альбомів, що принесла осінь.

Zen Rhymes проносить крізь теми самогубства, наркозалежності, втрати, рефлексії та кохання. Enjoy Evil — чи не єдина пісня на альбомі, де головний герой не помирає. Втім, навіть через важкість тем, платівка не затягує у депресію, вона проносить слухача мажорними акордами, наче і саме життя, яке продовжує свій хід.

Усі мізансцени альбому побудовані як картки діафільмів — вони об’ємні настільки, щоб ти їм повірив, викликають з пам’яті спогади про втрати у своєму житті. Youthwithout You(th) та RIP Reality залишаються у голові ще надовго.

Zen Rhymes з піском у звучанні, півгодинним хронометражем та мелодійністю — ідеальний спосіб говорити про смерть у часи, коли так хочеться жити.

Звернути увагу на: RIP Reality, Super Soul

Артем Рісухін

13. White Ward – Love Exchange Failure

Love Exchange Failure від блек-метал гурту White Ward – це гімн мегаполісу. Музична новела, крізь яку протягнуті сцени життя соціуму, затягнутого у бетоні стіни та асфальт. Проте не мізантропічна призма робить цей альбом одним із найкращих важких релізів цього року, а його музичне розмаїття.

White Ward свідомо відходять від прямолінійності блек-металу, вони додають джазові патерни, реверберуюче фортепіано та неонуарний саксофон (Uncanny Delusions). Love Exchange Failure падає у прірву люті (Dead Heart Confession), виривається у мелодійний спокій перед кульмінацією (No Cure For Pain). Uncanny Delusions завершує альбом криками, наче з сусідської кухні, переносить до реальності багатоповерхівок. Love Exchange Failure – блек-метал, який звучить не як самоціль, а як справжній інструмент для оповідання. Оповідання, в котрому всі ми – головні герої.

Звернути увагу на: No Cure For Pain, Uncanny Delusions

Артем Рісухін

12. Aleksandr Poliyakov – Absolution

Ще один цікавий реліз від досвідчених джазових музикантів, під керівництвом талановитого барабанщика Олександра Полякова. У свій час він співпрацював з такими зірками місцевого шоу-бізнесу як Джамала та Pianoбой, був учасником колективу Dogma Trio. А цього року випустив свій дебютник Absolution.

Це авторські композиції, які об’єднали у собі різноманітні варіації сучасного імпровізаційного джазу з елементами електронної музики. Альбом звучить достатньо сучасно, хоч і не є революційним за звучанням, однак професійність музикантів не можна не відмітити, адже Поляков зібрав справжній зірковий склад: трубача Деніса Аду, піаніста Урі Гінсела, гітариста Ігоря Осипова та контрабасиста Домініка Сандерса.

Звернути увагу на: Absolution, Ronin

Лєра Пірус

11. O.Torvald – Diller Kaifu

O.Torvald зробили паузу у рік, який видався напрочуд важким як для гурту, так і для самого Жені Галича. Увесь біль та переживання музиканту вдалося сублімувати в альбом у двох частинах – Diller Karifu. Перша частина – зла, друга – лайтова. O.Torvald вдалося випустити альбом, який балансує між важким, альтернативним звучанням, та радіофрендлі хітами.

Diller Kaifu демонструє O.Torvald як дорослий гурт, який робить виважену музику. У ній більше не відчувається підліткового максималізму, зате є впевненість у виборі напрямків та стилістики. І хоча цільова аудиторія дорослішає швидша за музику гурту, O.Torvald вдається одним із небагатьох на українській поп-сцені акумулювати поп-панк, елементи ню-металу та альтернативного року в один мікс.

Звернути увагу на: Ненавиджу вас всіх, Роздягни мене (feat. Юля Юріна)

Льоша Бондаренко

> Дивіться також: Ріс на Біс. Женя Галич про музичну тусовку, Євробачення (звісно) та трушність O.Torvald

> Читайте також: O.Torvald – український стадіонний гурт, який чомусь досі не збирає стадіони

10. Tik Tu – Ulitakis

Tik Tu існують у паралельному всесвіті української музики. У той час як вся сцена розвивається у власному напрямку, має свої тренди та героїв, Tik Tu роблять щось абсолютно своє і ніби не звертають уваги на все, що відбувається навколо. Ulitakis – це власний інді-світ, який скоріше за все ніколи не знайде масового слухача. Цю роботу хочеться сприймати радше як виставковий експонат. Прекрасна музика, яку хочеться слухати і вслухатися, але до неї не повертатимешся кожного дня.

На попередньому альбомі Shuma гурт зробив крок у сторону більш популярного саунду. На Ulitakis тернопільці роблять те, чого хочеться власне їм – використовують багато різних інструментів, елементи народного мелосу, додають елементи інді-попу, року тощо. Це комплексна арт-робота, яка важлива для руху незалежної сцени України.

Звернути увагу на: Tommy, Kotku

Льоша Бондаренко

9. Junket – Burning Boat & The Dancefloor Security

Дебютний альбом Junket – електронного сайд-проекту Atomic Simao – я заслухала до дірок. Напрочуд вдалий реліз – в усіх восьми композиціях гармонійно переплітаються брейкбітні ритми, цікаві семпли, дабові духові та вокал, що не перетягує на себе увагу, а лише доповнює фон треків. Загалом, Burning Boat & The Dancefloor Security вийшов дуже літнім та різноплановим: одночасно медитативним (як у Lounge Haze та Minor Force) і танцювальним (Underwater Space Turkey та Back To The Roots).

Звернути увагу на: Lounge Haze, Back To The Roots

Лєра Пірус

8. SEPTA – BBTSOTKOTS

У 2016 альбом Sounds Like Murder одеського метал-гурту Septa увійшов до трійки кращих альбомів року за версією LiRoom. У 2019-му Septa повернулись із найбільш концептуальною та багатогранною роботою за всі свої роки. Bitten by the Serpent of the Kingdom of the Spirit — альманах з європейської міфології (Golem/1915), кінематографічних алюзій (Tannhäuser Gate), іудаїстичних образів (Emet,’truth’). Це цілий всесвіт, у якому прог-метал перетікає у металкор, а той — у альтернативу та навіть пост-рок.

Septa експериментують, не ламаючи глобального концепту альбому. Ба більше, саме на BBTSOTKOTS відчувається, наскількі гурт виріс, наскількі йому тісно у канонічних для жанру рамках.

Звернути увагу на: Golem/1915, Tannhäuser Gate

Артем Рісухін

7. Жадан і Собаки – Мадонна

Жадан і Собаки не можна оцінювати так як більшість артистів. Цінність тут не у звучанні – воно достатньо класичне та безпечне, і не особливо виходить за межі сталого жанру. Тому їхня музика, наприклад, навряд буде зрозуміла не носіям мови.

Одначе, Мадонна – це майже довершена збірка поезії, яка на початку вносить тебе в атмосферу концерту, до середини заглиблює панкову естетику наших країв, а під кінець перетворюється на літопис побуту люмпенів із присмаком християнської традиції. Здавалося б, чому тут співпереживати класичному міленіалу, але лірика Жадана змушує уважніше прислухатися до тропів, що він використовує, і після цього задумуватися над багатьма питаннями.

Звернути увагу на: Мадонна, Натаха

Катя Ятель

> Читайте також: Ска-панк з іконами і присмаком похмілля. Рецензія на альбом «Мадонна» гурту Жадан і Собаки

6. MOTANKA – MOTANKA

Луцький метал-гурт Motanka – один із найяскравіших дебютів цього року. Їхній перший, однойменний, альбом вийшов австрійському лейблі Napalm Records (на ньому вже підписані гурти Jinjer та Stoned Jesus). Якщо відійти від теми «містичного металу», яким гурт називає свій стиль, Motanka, з її етнічними мотивами, мелодійністю, важкими рифами та електронікою – чи не найвдаліше поєднання українського фолку та металу за довгі роки.

Звісно, в аранжуваннях відчувається сильний вплив Tool та Anathema, а серед 14 треків альбому не врятуватись від самоповторювання. Утім, альбом вдало побудований і за динамікою, і концептуально – від майже медитативності він розгортається в епічний метал, затягує відголосками народних інструментів, остаточно розкривається на треках Pace of the Space та Verba.

Звернути увагу на: Verba, Fire Burns

Артем Рісухін

5. alyona alyona – Пушка

Нарешті хіп-хоп нової школи дістався до українського масового слухача. Символічно, що реп-прометеєм стала вихователька із Баришівки. Цього року alyona alyona була всюди. Її неможливо було пропустити. Про неї говорили як у тусовці, так і в мас-медіа. Її слухали та чули ледь не всі. У світі, де хіп-хоп вже кілька років є головною музикою, alyona стала ледь не єдиною компромісною персоною в Україні. Її музика достатньо качова та концептуальна, але не надто агресивна. Її тексти чіпляють кожного, але при цьому не переходять у хейтерський епатаж. Через це вона потрапляє як в топи музичних видань, так і в номінації YUNA та M1 Music Awards. Давно в Україні не було артиста, який був би настільки всюдисущим.

alyona alyona працює за новими шаблонами. У той час як українські гранди випускають один альбом за 2-3 роки, alyona тільки за 2019 устигла випустити і повноформатник, і міні-альбом, і ще купу кліпів. Виступала всюди – від маленьких клубів до європейських й українських фестивалів, та навіть на «Олімпійському» з Monatik. 2019-й можна назвати роком alyona alyona. І це хороша новина для української музичної індустрії.

Звернути увагу на: Голови, Велика й смішна

Льоша Бондаренко

4. Бумбокс – Таємний Код

Майстерність Бумбоксу у їхній стабільності – все, що вони роблять, звучить майстерно й потужно. Їхній саунд – їхня візитівка. Проте головна сила гурту Андрія Хливнюка – це лірика, за якою вони знані. Слова, які неможливо не кричати у відчаї, образи, які запам’ятовуєш, бо не до кінця розумієш, та рими, до яких не одразу й доходиш.

Таємний код – рівний альбом. Він не найкращий у гурту, але потужний на тлі усіх наших артистів. У ньому є все – і хіт (ДШ), і несподіваний фіт (Безодня), і потужні гітарні рифи (Дрантя), і палацоспортівський масштаб (Твій номер).

Бумбокс рано чи пізно зіткнеться із тим, що старі треки стали надто далекі від сучасності музикантів (через це гурт, наприклад, вже не грає Супер-Пупер). Але на радість нам та слухачам, Таємний Код тримає планку актуальності як за звучанням так і за смислами.

Звернути увагу на: Плющ, Безодня (feat Тіна Кароль)

Катя Ятель

> Читайте також: Андрій Хливнюк: «Аеропорти, вокзали і прес-конференції – це робота. А репетиції, студії та концерти – це кайф»

3. Pokaz Trio – Kintsugi

Реліз від одеситів Pokaz Trio став справжньою подією для джазової сцени. Kintsugi об’єднав у собі сім самостійних, але концептуально близьких композицій, у яких відчувається вміння музикантів оперувати найтоншими музичними формами, тактовно поводитись з динамікою та створювати цілісну музичну картинку.

Складно визначити якийсь окремий жанр для цієї музики, але при прослуховуванні уловлюються елементи сучасного джазу з класичними інтонаціями, які притаманні саме скандинавській школі. Відчувається вплив академічної музики: канонічне, багате звучання фортепіано та рівний ритмічний тандем басу й барабанів. Музична форма композицій напрочуд мелодійна та перетікає від неокласичної до фріджазової стилістики. Цей альбом ілюструє рівень джазової культури в країні і це приємно вражає.

Звернути увагу на: Kintsugi, Slavonic Dance

Лєра Пірус

> Читайте також: Новий український джаз. Чому всім варто послухати дебютний альбом Pokaz Trio

2. Monatik – LOVE IT Ритм

В Україні йде процес розділення поп-сцени на естраду та поп-музику. Різниця між ними суттєва: перша живе коштом радянського спадку та простих тем. Друга – також б’є у дуже широку аудиторію, але принаймні намагається робити це якісно.

У 2019-му Monatik задав нову планку поп-музиці – як по якості шоу, так і по рівню повноформатного альбому. Навіть альбом Время и Стекло не здатний дострибнути до рівня Love It Ритм.

Тут є все – відсилки до світової класики, потужний продакшн, чіпкі тексти та власний стиль. Monatik легко впізнати і він уже зміг позбутися образу «нового Дорна». Варто також оцінити масштабний процес підготовки до випуску цього альбому, який ми описували у цьому матеріалі. Це найкраща поп-платівка року. Єдине, чого в ній не вистачає – достатньої кількості треків українською мовою.

Звернути увагу на: То, от чего без ума, LOVE IT Ритм

Льоша Бондаренко

> Дивіться також: Відео дня: стадіонне шоу LOVE IT Ритм від Monatik

1. Dakh Daughters – Air

Якщо попередній альбом IF був першою спробою огорнути театрально-музичний перформанс у традиційний формат музичного альбому, то Air – це концептуально завершений витвір мистецтва від одного з наймайстерніших українських гуртів. Сила Dakh Daughters у винятковому професіоналізмі та унікальному стилі.

Найпростіші смисли гурту вдається подавати як культурний шедевр. Усе витримано у фірмовому саунді, а кожний лайв нагадує щось середнє між концертом і п’єсою. В альбомі Air можна знайти і поп, і панк, і навіть своєрідний ембієнт. І все це в акустичному наборі інструментів.

Альбом Dakh Daughters фактично не має слабких місць. У ньому не відчуваєш недоробок або невпевненості. Кожна нота, кожен звук знаходиться на своєму зрозумілому місці.

Звернути увагу на: Інше Місто, Що ти собі думаєш

Льоша Бондаренко

> Читайте також: Альбом, що одразу стає класикою. Рецензія на «Air» від Dakh Daughters та враження з презентації

> Читайте також: Dakh Daughters: «Якщо людина творча і має що сказати, то меж жанру немає»

---

Також ми випустили й інші підсумкові матеріали року, зокрема топ найкращих міні-альбомів 2019-го, топ улюблених закордонних альбомів, плейліст українських пісень та тести на знання подій в українській музиці та найкращих кліпів. 

---

Підписуйтеся на нас в Інстаграмі, Телеграмі та YouTube